Фінансовий ринок.
Фінансовий ринок являє собою механізм торгівлі фінансовими активами, обов’язковими атрибутами якого є чіткі правила торгівлі, наявність професійних учасників ринку та розвинута ринкова інфраструктура, яка забезпечує мінімальні витрати і максимальну надійність укладення угод. Роль фінансового ринку у сучасній економіці полягає в акумуляції збережень і використанні їх для створення нового капіталу.
Цей ринок оперує різноманітними фінансовими інструментами, обслуговується специфічними фінансовими інститутами, має доволі розгалужену і різноманітну фінансову інфраструктуру.
Сутність фінансового ринку, як і будь-якої іншої системи, процесу чи явища, проявляється у виконуваних ним функціях.
Фінансовий ринок виконує наступні функції:
активної мобілізації тимчасово вільного капіталу із різноманітних джерел;
ефективного розподілу акумульованого вільного капіталу між багаточисельними кінцевими споживачами;
визначення найефективніших напрямів використання капіталу в інвестиційній сфері з позицій забезпечення високого рівня його доходності;
формування ринкових цін на окремі фінансові інструменти і послуги, які найоб’єктивніше відображають співвідношення між попитом і пропозицією;
здійснення кваліфікованого посередництва між продавцем і покупцем фінансових інструментів;
створення умов для мінімізації фінансових ризиків;
прискорення обороту капіталу, що сприяє активізації економічних процесів у державі.
Основним товаром на фінансовому ринку є готівкові гроші, банківські кредити, цінні папери. Відповідно, існує велика кількість ознак, за якими можна класифікувати фінансовий ринок. Найпоширенішими підходами до визначення структури фінансового ринку є наступні:
За видами фінансових активів фінансовий ринок поділяється на:
а) кредитний ринок (ринок банківських позик, позикового капіталу), тобто ринок, на якому об’єктом купівлі-продажу є вільні кредитні ресурси, обіг яких здійснюється на умовах поверненості, строковості, платності і забезпеченості;
б) ринок цінних паперів (фондовий ринок), на якому об’єктом купівлі-продажу виступають усі види цінних паперів (фондових інструментів), емітованих підприємствами, різними фінансовими інститутами, державою;
в) валютний ринок, на якому об’єктом купівлі-продажу виступають іноземна валюта і фінансові інструменти, які обслуговують операції з нею;
г) страховий ринок, на якому об’єктом купівлі-продажу виступає страховий захист у формі різноманітних страхових продуктів;
д) ринок золота (та інших дорогоцінних металів - срібла, платини), на якому об’єктом купівлі-продажу виступають дорогоцінні метали. В Україні ринок золота є найменш розвинутим видом фінансового ринку через відсутність його правового регламентування;
е) ринок фінансових послуг як сукупність різноманітних форм мобілізації й переміщення фондів фінансових ресурсів із вільного обігу в сфери інвестиційного прикладання. Фінансові послуги за своєю структурою є дуже різноманітними, вони можуть мати ознаки кредитних операцій, операцій оренди та страхування, проте всім їм притаманні риси створення й використання фондів фінансових ресурсів для здійснення економічної діяльності.
За періодом обертання фінансових активів фінансовий ринок поділяється на:
а) ринок грошей, на якому здійснюються операції купівлі-продажу ринкових фінансових інструментів і фінансових послуг усіх вищерозглянутих фінансових ринків із терміном обертання до одного року. Фінансові активи, що обертаються на ринку грошей, є найліквіднішими, їм притаманний найменший рівень фінансового ризику, а система формування цін на них є відносно простою;
б) ринок капіталів, на якому здійснюються операції купівлі-продажу ринкових фінансових інструментів і фінансових послуг з терміном обертання більше одного року. Фінансові активи, які обертаються на ринку капіталів, як правило, менш ліквідні, їм притаманний найбільший рівень фінансового ризику і відносно високий рівень доходності.
Ці два види фінансового ринку тісно пов’язані між собою. Проте поділ фінансових ринків на ринок грошей і ринок капіталів у сучасних умовах функціонування цих ринків носить дещо умовний характер, оскільки сучасні ринкові технології і умови емісії багатьох фінансових інструментів передбачають відносно простий і швидкий спосіб трансформації окремих короткострокових фінансових активів у довгострокові і навпаки.
За організаційними формами функціонування фінансовий ринок поділяється на :
а) організований (біржовий) ринок, представлений системою фондових і валютних бірж. На організованому фінансовому ринку забезпечується:
висока концентрація попиту і пропозиції в одному місці (встановлюється найбільш об’єктивна система цін на окремі фінансові інструменти);
проводиться перевірка фінансового становища емітентів основних видів цінних паперів, які допущені до торгів;
процедура торгів носить відкритий характер;
гарантується виконання укладених угод.
Однак біржовий ринок має окремі слабкі сторони:
він більш суворо регулюється державою, що знижує його гнучкість;
виконання всіх нормативно-правових актів щодо його функціонування збільшує витрати на здійснення операцій купівлі-продажу;
крупномасштабні угоди, які здійснюються окремими учасниками на ринку, практично неможливо зберегти в таємниці;
б) неорганізований (позабіржовий або “вуличний” ринок), на якому здійснюється купівля-продаж фінансових інструментів і послуг, угоди по яких не реєструються на ринку.
Цей ринок характеризується:
більш високим рівнем фінансового ризику (оскільки багато фінансових інструментів і послуг, які котируються на ньому, не проходили процедури перевірки на біржах або були ними відхилені в процесі лістингу;
більш низьким рівнем юридичної захищеності покупців;
торгівлею цінних паперів більш низької якості;
більш низьким рівнем їх поточної інформованості тощо.
Разом з тим, цей ринок:
забезпечує обіг більш широкої номенклатури фінансових інструментів і послуг;
задовольняє потреби окремих інвесторів у фінансових інструментах з високим рівнем ризику і, відповідно, більшим доходом;
у більшій мірі забезпечує таємницю здійснення окремих угод.
За регіональною ознакою фінансовий ринок поділяється на:
а) місцевий фінансовий ринок, представлений, в основному, операціями комерційних банків, страхових компаній, неорганізованих торговців цінними паперами з їх контрагентами - місцевими господарюючими суб’єктами і населенням;
б) регіональний фінансовий ринок, який функціонує в межах області (республіки) і поряд з місцевими неорганізованими ринками включає систему регіональних фондових і валютних бірж;
в) національний фінансовий ринок, який включає всю систему фінансових ринків держави, їх видів і організаційних форм;
г) світовий фінансовий ринок як складову частину світової фінансової системи, в якій інтегровані національні фінансові ринки держав з відкритою економікою.
За швидкістю реалізації угод фінансовий ринок поділяється на:
а) ринок з негайною (терміновою) реалізацією угод (ринок “спот”), на якому угоди здійснюються в короткотерміновий
