Фінансовий ринок.

Фінансовий ринок являє собою механізм торгівлі фінансовими активами, обов’язковими атрибутами якого є чіткі правила торгівлі, наявність професійних учасників ринку та розвинута ринкова інфраструктура, яка забезпечує мінімальні витрати і максимальну надійність укладення угод. Роль фінансового ринку у сучасній економіці полягає в акумуляції збережень і використанні їх для створення нового капіталу.

Цей ринок оперує різноманітними фінансовими інструментами, обслуговується специфічними фінансовими інститутами, має доволі розгалужену і різноманітну фінансову інфраструктуру.

Сутність фінансового ринку, як і будь-якої іншої системи, процесу чи явища, проявляється у виконуваних ним функціях.

Фінансовий ринок виконує наступні функції:

активної мобілізації тимчасово вільного капіталу із різноманітних джерел;

ефективного розподілу акумульованого вільного капіталу між багаточисельними кінцевими споживачами;

визначення найефективніших напрямів використання капіталу в інвестиційній сфері з позицій забезпечення високого рівня його доходності;

формування ринкових цін на окремі фінансові інструменти і послуги, які найоб’єктивніше відображають співвідношення між попитом і пропозицією;

здійснення кваліфікованого посередництва між продавцем і покупцем фінансових інструментів;

створення умов для мінімізації фінансових ризиків;

прискорення обороту капіталу, що сприяє активізації економічних процесів у державі.

Основним товаром на фінансовому ринку є готівкові гроші, банківські кредити, цінні папери. Відповідно, існує велика кількість ознак, за якими можна класифікувати фінансовий ринок. Найпоширенішими підходами до визначення структури фінансового ринку є наступні:

За видами фінансових активів фінансовий ринок поділяється на:

а) кредитний ринок (ринок банківських позик, позикового капіталу), тобто ринок, на якому об’єктом купівлі-продажу є вільні кредитні ресурси, обіг яких здійснюється на умовах поверненості, строковості, платності і забезпеченості;

б) ринок цінних паперів (фондовий ринок), на якому об’єктом купівлі-продажу виступають усі види цінних паперів (фондових інструментів), емітованих підприємствами, різними фінансовими інститутами, державою;

в) валютний ринок, на якому об’єктом купівлі-продажу виступають іноземна валюта і фінансові інструменти, які обслуговують операції з нею;

г) страховий ринок, на якому об’єктом купівлі-продажу виступає страховий захист у формі різноманітних страхових продуктів;

д) ринок золота (та інших дорогоцінних металів - срібла, платини), на якому об’єктом купівлі-продажу виступають дорогоцінні метали. В Україні ринок золота є найменш розвинутим видом фінансового ринку через відсутність його правового регламентування;

е) ринок фінансових послуг як сукупність різноманітних форм мобілізації й переміщення фондів фінансових ресурсів із вільного обігу в сфери інвестиційного прикладання. Фінансові послуги за своєю структурою є дуже різноманітними, вони можуть мати ознаки кредитних операцій, операцій оренди та страхування, проте всім їм притаманні риси створення й використання фондів фінансових ресурсів для здійснення економічної діяльності.

За періодом обертання фінансових активів фінансовий ринок поділяється на:

а) ринок грошей, на якому здійснюються операції купівлі-продажу ринкових фінансових інструментів і фінансових послуг усіх вищерозглянутих фінансових ринків із терміном обертання до одного року. Фінансові активи, що обертаються на ринку грошей, є найліквіднішими, їм притаманний найменший рівень фінансового ризику, а система формування цін на них є відносно простою;

б) ринок капіталів, на якому здійснюються операції купівлі-продажу ринкових фінансових інструментів і фінансових послуг з терміном обертання більше одного року. Фінансові активи, які обертаються на ринку капіталів, як правило, менш ліквідні, їм притаманний найбільший рівень фінансового ризику і відносно високий рівень доходності.

Ці два види фінансового ринку тісно пов’язані між собою. Проте поділ фінансових ринків на ринок грошей і ринок капіталів у сучасних умовах функціонування цих ринків носить дещо умовний характер, оскільки сучасні ринкові технології і умови емісії багатьох фінансових інструментів передбачають відносно простий і швидкий спосіб трансформації окремих короткострокових фінансових активів у довгострокові і навпаки.

За організаційними формами функціонування фінансовий ринок поділяється на :

а) організований (біржовий) ринок, представлений системою фондових і валютних бірж. На організованому фінансовому ринку забезпечується:

Однак біржовий ринок має окремі слабкі сторони:

б) неорганізований (позабіржовий або “вуличний” ринок), на якому здійснюється купівля-продаж фінансових інструментів і послуг, угоди по яких не реєструються на ринку.

Цей ринок характеризується:

Разом з тим, цей ринок:

За регіональною ознакою фінансовий ринок поділяється на:

а) місцевий фінансовий ринок, представлений, в основному, операціями комерційних банків, страхових компаній, неорганізованих торговців цінними паперами з їх контрагентами - місцевими господарюючими суб’єктами і населенням;

б) регіональний фінансовий ринок, який функціонує в межах області (республіки) і поряд з місцевими неорганізованими ринками включає систему регіональних фондових і валютних бірж;

в) національний фінансовий ринок, який включає всю систему фінансових ринків держави, їх видів і організаційних форм;

г) світовий фінансовий ринок як складову частину світової фінансової системи, в якій інтегровані національні фінансові ринки держав з відкритою економікою.

За швидкістю реалізації угод фінансовий ринок поділяється на:

а) ринок з негайною (терміновою) реалізацією угод (ринок “спот”), на якому угоди здійснюються в короткотерміновий