Правове регулювання цін та ціноутворення
§ 1. Поняття та функції ціни. Політика ціноутворення
Основу ціни як економічної категорії становить вартість това-ру, величина якої визначається суспільно необхідними затратами праці. Як зазначав відомий український економіст М. І. Туган-Барановський, «ціна вільно виробленого товару визначається тими видатками на його виробництво, які дають змогу вироби-ти товару стільки, скільки його потребує ринок»1. Разом з тим ціна є вираженням узгодженого продавцем і покупцем грошово-го або іншого майнового еквівалента, який покупець згоден за-платити за переданий йому товар (роботи, послуги).
Суб'єктивістські та волюнтаристські уявлення щодо ціноут-ворення, які відмічалися в нашій країні, коли ігнорувалися ви-моги об'єктивних економічних законів (передусім закону вар-тості та закону розподілу за працею), зумовили те, що ціни лише фіксували рівень витрат того чи іншого виробництва, що склав-ся. У багатьох випадках цей рівень був досить далеким від суспіль-но необхідних витрат. Відірвані від об'єктивної вартісної бази, ціни, таким чином, перестали відповідати суспільно необхідним затратам праці і по суті перетворилися у планово-обліковий ви-мірювач. Цілком зрозуміло, що така система цін не могла засто-совуватися в умовах реформування економіки, фундаменталь-ним моментом якого у сфері ціноутворення є найбільш повне відображення в нових цінах суспільно необхідних затрат праці.
За такої умови ціна щонайкраще виконує властиві їй функції в період побудови ринкових відносин, а саме:
1) функцію обліку і виміру затрат суспільної праці. Виконую-чи її, ціна виступає одним з найважливіших показників народногосподарського виробництва, є орієнтиром для прийняття господарських рішень;
2) функцію пропорційності та рівноваги в господарстві. Саме через ціну здійснюється зв'язок між виробництвом і споживан-ням, пропозицією і попитом. В умовах пропорційного розподі-лу засобів виробництва і праці між галузями рівновага на ринкупідтримується за допомогою цін, що відповідають суспільно не-обхідним затратам;
3) стимулюючу функцію. У народному господарстві ціни можуть сприяти або перешкоджати збільшенню виробництва і споживання тих або інших товарів. Так, занижені ціни, які не забезпечують нормальну рентабельність або завдають збитків, не зацікавлюють підприємства у нарощуванні обсягів виробницт-ва. Разом з тим, завищені ціни, які дають змогу отримати над-мірний прибуток, створюють для підприємства незаслужені економічні привілеї і водночас можуть викликати розширення ви-робництва, що не відповідає суспільним потребам;
4) розподільчу функцію, пов'язану з можливістю відхилення ціни від вартості. Так, встановлення високих цін на певну про-дукцію (товар) дає змогу державі перерозподіляти кошти шля-хом встановлення дотацій на інші товари (послуги)1.
Ринкові перетворення в економіці спрямовані на кардиналь-ну перебудову не лише існуючої системи цін і методології їх встановлення, а й організації самого процесу ціноутворення. Підвищення відповідальності господарюючих суб'єктів за резуль-тати своєї господарської діяльності, з одного боку, і необхідність реорганізації в діяльності органів ціноутворення та контролю за цінами, з іншого, визначили лінію на демократизацію політики ціноутворення.
Політика ціноутворення є складовою загальної економічної та соціальної політики України і спрямована на забезпечення:
рівних економічних умов і стимулів для розвитку всіх форм власності, економічної самостійності підприємств, організацій та адміністративно-територіальних регіонів держави;
збалансованого ринку засобів виробництва, товарів і послуг;
протидії монопольним тенденціям виробників продукції,товарів та послуг;
об'єктивних співвідношень у цінах на промислову та сільськогосподарську продукцію, що забезпечує еквівалентність обміну;
розширення сфери застосування вільних цін;
підвищення якості продукції;
соціальних гарантій насамперед для низькооплачуваних та малозабезпечених громадян, включаючи систему компенсацій- них виплат у зв'язку зі зростанням цін і тарифів;
створення необхідних економічних гарантій для виробників;
орієнтації цін внутрішнього ринку на рівень цін світового
ринку.
Відповідно до ст. 7 Закону «Про економічну самостійність Української РСР»1 політика ціноутворення на території України належить до її компетенції і визначається її законодавством. Головну роль у цьому законодавстві відіграє Закон України від З грудня 1990 р. «Про ціни і ціноутворення»2, який визначає основні принципи встановлення та застосування цін і тарифів та організацію контролю за їх дотриманням на території Украї-ни. Закон поширюється на всі підприємства та організації неза-лежно від форм власності, підпорядкованості й методів органі-зації праці та виробництва.
§ 2. Види цін та порядок їх встановлення
Залежно від способу встановлення, суб'єктів ціноутворення, сфери застосування тощо та відповідно до чинного законодав-ства в Україні застосовуються різні види цін і тарифів.
За способом встановлення ціни і тарифи поділяються на:
вільні ціни і тарифи, що, в свою чергу, поділяються на договірні та ціни, що встановлюються самостійно підприємствами та організаціями. Вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів;
державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: а) державних фіксованих цін (тарифів); б) граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів. Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари слуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне становище на ринку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1994 р. № 733 «Про ціноутворення в умовах реформування економіки»1 намічено скоротити обсяги державного регулювання цін і та-рифів, обмеживши їх тільки природними та окремими штучни-ми монополіями.
Державні фіксовані та регульовані ціни встановлюються дер-жавними органами України. Постановою від 25 грудня 1996 р. № 1548 Кабінет Міністрів затвердив Повноваження центральних органів виконавчої влади, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держав-них адміністрацій, виконавчих органів міських рад щодо регулю-вання цін і тарифів
