на окремі види продукції, товарів і послуг (до-даток до постанови). До органів, наділених повноваженнями щодо встановлення цін і тарифів цією постановою віднесені Мінеконо-міки2, Мінтранс, Мінфін, Міносвіти, інші міністерства та відом-ства3, а також Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, об-ласні та міські (міст Києва і Севастополя) державні адміністрації.
Державні ціни повинні враховувати середньогалузеву со-бівартість продукції і забезпечувати мінімальний рівень рента-бельності продукції, на яку вони поширюються. Якщо цей рівень рентабельності не забезпечується державними цінами, то дер-жава повинна забезпечити його дотацію за умови, що продукція підприємства є суспільно необхідною4.
Крім розглянутих вище, Кабінет Міністрів України може вво-дити інші методи державного регулювання цін.
Певні особливості має ціноутворення при здійсненні експорт-них та імпортних операцій. Відповідно до п. 1 ст. 23 Закону України «Про підприємства в Україні» та ст. 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» у розрахунках із зарубіжними парт-нерами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін та умов світового ринку.
Важливе значення для впорядкування ціноутворення при здійсненні експортно-імпортних операцій суб'єктами зовніш-ньоекономічної діяльності України має Указ Президента Украї-ни від 10 лютого 1996 р. «Про заходи щодо вдосконалення кон'юнк-турно-цінової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності» та затверджене ним Положення про індикативні ціни у сфері зовнішньоекономічної діяльності'.
За загальним правилом контрактні ціни у сфері зовнішньо-економічної діяльності визначаються її суб'єктами на договір-них засадах з урахуванням попиту та пропозиції, а також інших факторів, які діють на відповідних ринках на час укладання зов-нішньоекономічних угод (контрактів).
Проте у ряді випадків Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України може запроваджувати індика-тивні ціни на товари, які є обов'язковими до використання суб'єк-тами зовнішньоекономічної діяльності усіх форм власності при укладанні та здійсненні зовнішньоекономічних угод.
Під індикативними розуміються ціни на товари, які відпові-дають цінам, що склалися чи складаються на відповідний товар на ринку експорту або імпорту на момент здійснення експорт-ної (імпортної") операції з урахуванням умов поставки та умов здійснення розрахунків, визначених згідно із законодавством України.
Мінекономіки може запроваджувати індикативні ціни на то-вари:
щодо експорту яких застосовано антидемпінгові заходи або розпочато антидемпінгові розслідування чи процедури в Україні або за її межами;
щодо яких застосовуються спеціальні імпортні процедури відповідно до ст. 19 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»;
щодо експорту яких встановлено режим квотування, ліцензування;
щодо експорту яких встановлено спеціальні режими;
експорт яких здійснюється у порядку, передбаченому ст. 20 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»;
в інших випадках на виконання міжнародних зобов'язань України.
Індикативні ціни розробляє Мінекономіки та уповноважені ним організації на базі результатів аналізу інформації, одержаної від митних, фінансових, статистичних державних органів, банківських,
інформаційних та інших установ та організацій України, з інших джерел, за відповідними методиками. При цьому враховуються стан-дарти якості товарів, чинні в Україні та визнані у світовій прак-тиці, передбачені законодавством України умови поставки і розра-хунків, стан кон'юнктури зовнішніх та внутрішніх ринків, цінова інформація та прогнози щодо можливих цінових коливань, кон-трактна практика щодо відповідного товару на відповідному ринку та інша інформація кон'юнктурно-цінового характеру.
Рішення про запровадження індикативних цін на відповідні товари приймає і переліки індикативних цін затверджує Міністер-ство економіки та з питань європейської інтеграції України.
Таке рішення та переліки індикативних цін публікуються Мінекономіки або уповноваженими ним організаціями в газеті «Урядовий кур'єр» не менше ніж раз на місяць.
З огляду на те, коли і кому реалізуються продукція і товари, усі ціни (і вільні, і державні фіксовані та регульовані) поділя-ються на оптові та роздрібні.
Оптові (відпускні) ціни застосовуються при розрахунках між підприємствами та організаціями-товаровиробниками і спожива-чами (покупцями) продукції і товарів. Оптова ціна в таких випад-ках включає в себе собівартість, прибуток (норматив прибутку) і податок на додану вартість1. Якщо продукцію (товар) віднесено у встановленому законодавством порядку до підакцизних, до її ціни включається акцизний збір — непрямий податок на високорента-бельні та монопольні товари2. У такому разі податок на додану вартість обчислюється з урахуванням суми акцизного збору.
У випадках реалізації продукції (товарів) через посередників за вільними цінами до ціни включаються також постачальниць-ко-збутові надбавки (націнки), граничний розмір яких може обмежуватися державою3.
Роздрібні ціни на товари формуються, виходячи з оптової ціни, шляхом включення до неї торговельної надбавки (націнки). Ці ціни застосовуються у відносинах між підприємствами торгівлі та населенням, що споживає товари.
При розрахунках за продану сільськогосподарськими това-ровиробниками сільськогосподарську продукцію застосовують закупівельні ціни.
§ 3. Правове регулювання контролю
за додержанням дисципліни цін та відповідальність за її порушення
Контроль за додержанням державної дисципліни цін є од-ним з видів державного контролю за діяльністю господарюючих суб'єктів. Державний контроль за цінами здійснюється голов-ним чином при встановленні і застосуванні державних фіксова-них та регульованих цін і тарифів. Щодо сфери дії вільних цін контролюється правомірність їх застосування (зокрема, шляхом декларування) та додержання вимог антимонопольного законо-давства.
Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійсню-ють спеціальні органи — державні інспекції з контролю за ціна-ми, систему яких очолює Державна інспекція з контролю за ціна-ми, що функціонує у складі Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України. В умовах переходу економіки на ринкові принципи органи державного контролю за цінами перебудовують свою роботу в напрямі здійснення перевірок ос-новних засад формування собівартості продукції (робіт, послуг) у структурі цін, а також вимог законодавства про захист еконо-мічної конкуренції.
Закон України «Про ціни і ціноутворення» не регулює де-тально правовий статус державних органів контролю за цінами, права та обов'язки їхніх посадових осіб. Він лише містить нор-му, відповідно до якої державні органи, що здійснюють конт-роль за цінами, та їх посадові особи мають