вартості продукції, робіт, послуг, які реалізують суб'єкти господарю-вання (ст. 189). Відповідно до Закону України від 3 грудня 1990 року «Про ціни і ціноутворення»1, суб'єкти господарювання можуть викори-стовувати в господарській діяльності вільні, державні фіксовані і регу-льовані ціни. Останні — це граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін. Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послу-ги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що посіли на рин-ку монопольне становище.
Ціна є істотною умовою господарського договору. Вона визна-чається в договорі у гривнях. У зовнішньоекономічних договорах (кон-трактах) ціни можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.
Вільні ціни застосовуються на всі види продукції, робіт, послуг, за ви-нятком тих, на які встановлено державні ціни. Вони визначаються суб'єк-тами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогоспо-дарських відносинах — також за рішенням суб'єкта господарювання.
Державні ціни встановлюються на продукцію та послуги суб'єктів господарювання, які є природними монополістами, на імпортні това-ри, що придбаваються за рахунок коштів Державного бюджету. Держав-не регулювання цін здійснюється шляхом встановлення фіксованих державних та комунальних цін, граничних рівнів цін, торговельних над-
бавок і постачальницьких винагород, граничних нормативів рентабель-ності або шляхом запровадження обов'язкового декларування зміни цін.
Органи виконавчої влади та місцевого самоврядування при встанов-ленні фіксованих цін, застосування яких унеможливлює одержання прибутку суб'єктами господарювання, повинні надавати їм дотацію.
Необхідність введення регульованих цін визначається Міністерст-вом економіки та з питань європейської інтеграції України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Се-вастопольською міськими адміністраціями.
З поглибленням ринкового реформування економіки України ско-рочуються види продукції, робіт і послуг, щодо яких застосовується дер-жавне регулювання цін і тарифів. Кабінет Міністрів України постано-вою від 21 жовтня 1994 року «Про ціноутворення в умовах реформуван-ня економіки» обмежив обсяги їх державного регулювання тільки природними та окремими штучними монополіями. Відповідно до цієї постанови ціни і тарифи встановлюють, зокрема: Мінекономіки — оп-тові ціни на газ та газопродукнію для виробників і постачальників за по-данням Держкомнафтопрому, порядок регулювання тарифів на елект-ричну і теплову енергію, що відпускається споживачам (крім населення) усіма енергопостачальними організаціями і підприємствами; Мінтранс за погодженням з Мінекономіки — тарифи на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ним послуги; Кабінет міністрів Автономної Республіки Крим, облвиконкоми, Севас-топольський міськвиконком і Київська міська адміністрація — тарифи на теплову енергію для промислових і прирівняних до них споживачів ви-робництва системи Міненерго.