тощо).
Готівкові гроші (символічні або декретні гроші) — засоби обігу у формі банкнот і розмінних монет, мо-нопольне право на випуск яких законодавчо закріп-лене за державою.
Для того, щоб "декретні" гроші виконували свої функції, необхідне дотримання таких вимог: суспіль-не визнання таких грошей; правова гарантія держави щодо обігу цих грошей; здатність держави підтриму-вати стабільність їх купівельної спроможності.
Купівельна спроможність грошей визначається кількістю товарів і послуг, які можна купити на гро-шову одиницю.
Безготівкові гроші (кредитні, або депозитні гроші) - засоби обігу, які являють собою боргові зобов'язання депозитних інститутів. Вартість депозитних грошей визнача-ється їхньою купівельною спроможністю. Кредитні гроші є приватними грошима, бо їх основу складають трансакційні депозити комерційних банків.
Депозити - внески грошових коштів юридичних і фізич-них осіб у комерційні банки у готівковій чи безготівковій формі для зберігання на визначених умовах.
Трансакційні депозити (чекові рахунки, або депо-зити до запитання (checking accounts or demand de) - являють собою засіб обігу, оскільки кошти з цих депозитів вкладники мають право без попередження банку переказати третім особам у вигляді платежів за угодами (роз-рахунки здійснюються чеками або електронними грошовими переказами). Трансакційні депозити мають декілька форм: внески до запитання, чекові депозити, інші чекові депозити (наприклад, нау-рахунки, рахунки з автоматичною «очисткою», рахунок автоматичного перерахування коштів, дорожні чеки).
Чековий депозит - депозит, по якому виконуються роз-рахунки чеками.
Чековий рахунок (депозит до запитання) - депозит, по якому здійснюються платежі та деякі інші банківські послуги (сейфові збереження, дорожні чеки, кредитні картки), але про-центи не виплачуються.
Hay - рахунок - чековий депозит, рахунок для виконання звичайних чекових та інших платіжних операцій, на який нара-ховуються проценти (запроваджено у 1970-х роках з метою уникнення заборони нарахування процентів на депозити до за-питання).
Рахунок з автоматичною «очисткою» - різновид депозиту до запитання, за яким банк щоденно «очищає» раху-нок від сум, що перевищують узгоджений з клієнтом мінімум і вкладає надлишкові суми у фінансові активи, які приносять процентний дохід (у разі потреби необхідні кошти повертають-ся назад на рахунок до запитання).
Суб'єкти грошово-кредитної системи
Суб'єкти грошово-кредитної системи можуть бути представлені різними рівнями:
а) загальнодержавний рівень суб'єктів в особі цен-трального банку, міністерства фінансів, казначейства (скарбниці), органів нагляду за діяльністю банків, інсти-тутів, що здійснюють страхування депозитів, а також організацій, що здійснюють контроль за грошовим обі-гом, тощо;
б) рівень комерційних банків, які не тільки при-скорюють рух грошових засобів, але й беруть участь у продукуванні кредитних грошей завдяки мультиплі-кації банківських депозитів;
в) рівень небанківських фінансових і кредитних установ;
г) рівень нефінансового сектору економіки, який включає в себе нефінансовий підприємницький сектор та сектор домогосподарств.
Суб'єктом грошово-кредитної системи може висту-пати й "інший світ" в особі міжнародних фінансо-вих організацій та грошово-кредитних інститутів інших країн.
Риси сучасних грошово-кредитних систем
Головною подією, що зумовила докорінні зміни у функціонуванні грошових систем, вважають витіснен-ня золота з грошового обігу.
Особливості сучасних грошово-кредитних систем
1) їхньою основою є паперові та кредитні гроші;
2) значне перевищення частки безготівкового обігу порівняно з готівковим. У найбільш розвинених країнах світу банкноти і розмінна монета становлять менше 10 % всіх грошових засобів. В Ураїні ця частка досить значна. Вона становить близько 40 %.
3) інфляційні процеси є постійними і невідворотними;
4) посилення ролі держави у стабілізації грошового обігу;
5) посилення впливу світових фінансових ринків на стан грошово-кредитних систем національних держав.
1.2. Небанківські фінансові й кредитні установи як суб’єкти грошово-кредитної системи.
Не зважаючи на те, що пропозиція грошей здійсню-ється банківською системою, яка має два рівні: цен-тральний банк та система комерційних банків, з комер-ційними банками конкурують небанківські фінансові та кредитні посередники, до яких належать:—
депозитні, які приймають кошти на депозитні рахунки. Це кредитно-ощадні асоціації та кредитні спілки;—
недепозитні, які здійснюють залучення грошо-вих засобів шляхом продажу страхових полісів, прийо-му пенсійних внесків, продажу цінних паперів. До них належать:—
фінансові компанії;—
інвестиційні компанії;—
страхові компанії;—
пенсійні фонди (державні та недержавні);—
взаємні фонди.
Кредитно-ощадні асоціації залучають кошти насе-лення у вигляді ощадних вкладів, за якими виплачуються проценти. Активи і пасиви кредитно-ощадних асоціацій менш ліквідні, ніж активи і пасиви комерційних банків.
Кредитна спілка — створена на кооперативних засадах неприбуткова асоціація осіб, яких об'єднують спільні інтереси, що продає своїм членам акції, приймає від них вклади та надає їм позики.
Фінансові компанії, як правило, створюються при великих підприємствах. Свої грошові фонди формують шляхом емісії та продажу акцій і облігацій. Надають позики і кредити для придбання дорогих речей (меблів, автомобілів тощо).
Інвестиційні компанії (фонди) — компанії, які акумулюють кошти приватних інвесторів шляхом емісії власних цінних паперів (боргових зобов'язань) і вкладають їх в акції та облігації підприємств своєї країни та іншого світу. Інвестиційна компанія (подіб-но до інвестиційного банку) займає проміжне стано-вище між позичальником та індивідуальним інвесто-ром, але, на відміну від банку, повністю виражає ін-тереси інвестора.
Страхові компанії — спеціалізовані організації, які залучають грошові ресурси страхувальників з ме-тою відшкодування збитків, спричинених настанням шкідливих для здоров'я та/або матеріального благо-получчя страхових подій як фізичним, так і юридич-ним особам, що створює сприятливі умови для безпе-ребійного процесу суспільного відтворення. Страхові внески страхувальників використовують для страхо-вих виплат у разі настання страхового випадку для застрахованого. Але у зв'язку з тим, що акумульовані грошові засоби з довгострокового страхування (насам-перед страхування життя) знадобляться тільки з ча-сом, виникає можливість тимчасового їх використан-ня як кредитного ресурсу.
Спеціальні (позабюджетні) фонди — грошові фонди, які формуються з метою цільового фінансуван-ня видатків, не передбачених державним бюджетом.
Різновидами позабюджетних фондів є інвестиційні, стабілізаційні, позикові, благодійні, соціального, майнового й особистого страхування та страхування відповідальності. Основним джерелом надходжень до спеціальних