здійснення кредитування (рефінансування) ко-мерційних банків з метою підтримки їх ліквідності шляхом надання ломбардних та стабілізаційних кре-дитів, проведення операцій РЕПО (продаж спекулятивних цінних па-перів за курсом дня продажу за умови їх викупу через пев-ний строк за вищим курсом).

3. Функція "банкіра уряду" полягає:—

в збереженні коштів державного бюджету та по-забюджетних фондів;—

здійсненні розрахункового обслуговування цен-тральних органів влади;—

веденні рахунків Державного казначейства;—

участі в обслуговуванні державного боргу шля-хом розміщення державних цінних паперів, їх пога-шенні та виплаті процентів за борг;—

фінансовому консультуванні уряду.

4. НБУ взаємодіє з Кабінетом Міністрів, проводить із ним консультації з питань грошово-кредитної та за-гальнодержавної економічної політики, якщо вона не суперечить забезпеченню стабільності національної гро-шової одиниці. Водночас НБУ забороняється надавати прямі кредити уряду як у національній, так і в іноземній валюті та фінансувати дефіцит державного бюджету.

НБУ не відповідає за зобов'язання органів держав-ної влади, а останні не відповідають за зобов'язання НБУ, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов'язання. Нерозподілені прибутки НБУ перераховуються Міністерству фінансів України, які використовуються для фінансування потреб держави.

НБУ здійснює свою діяльність самостійно, незалеж-но від органів державної влади. Він підзвітний Пре-зиденту та Верховній Раді України, які наділені повно-важеннями призначення та звільнення Голови НБУ та формування Ради НБУ.

Голова НБУ інформує Президента і Верховну Раду про діяльність Національного банку та стан грошово-кредитного ринку держави.

Рада НБУ щорічно розробляє відповідно до програ-ми соціально-економічного розвитку країни основні засади грошово-кредитної політики, подає їх на розгляд Верховній Раді та здійснює контроль за їх реалізацією.

5. Як орган валютного регулювання і контролю НБУ:—

видає нормативні акти щодо ведення валютних операцій;—

визначає структуру валютного ринку країни;—

здійснює організацію торгівлі валютними цінно-стями;—

видає ліцензії на здійснення операцій з валют-ними цінностями;—

здійснює контроль за діяльністю банків та інших установ на валютному ринку.

6. Забезпечення стабільності національної грошової одиниці здійснюється шляхом:—

проведення дисконтної та девізної політики;—

запровадження (у разі необхідності) валютних обмежень;—

формування золотовалютних резервів;—

управління резервами тощо.

7. Забезпечення безперебійної роботи платіжної системи здійснюється шляхом:—

встановлення правил, форм і стандартів розра-хунків банків та інших юридичних і фізичних осіб;—

створення та впровадження системи електрон-них платежів (СЕП);—

організації та регламентації міжбанківських роз-рахунків через СЕП;—

здійснення нагляду за платіжною системою;—

реалізації програми розвитку національної си-стеми масових електронних платежів.

Для того, щоб НБУ міг виконувати визначені зако-нодавством функції, він повинен здійснювати відповідні операції.

Операції, які здійснює НБУ:—

відкриття та ведення рахунків комерційних бан-ків, Державного казначейства та міжнародних органі-зацій;—

емісія власних цінних паперів;—

купівля-продаж державних цінних паперів на вторинному ринку з метою регулювання грошового обігу;—

купівля та продаж іноземної валюти на фінан-сових ринках з метою регулювання курсу національ-ної грошової одиниці;—

купівля й продаж банківських металів, дорого-цінного каміння, пам'ятних та інвестиційних монет на внутрішньому та зовнішньому ринках без ліцензуван-ня та квотування;—

отримання й погашення кредитів від МВФ;

операції з комерційними банками, за допомогою яких здійснюється державне регулювання грошового ринку тощо.

Комерційні банки — кредитні установи, що здійснюють універсальні банківські операції для підприємств усіх галузей господарства, головним чином — за рахунок грошових капіталів і заощаджень, залучених у вигляді внесків.

Комерційні банки — головна ланка кредитної системи. Комерційні банки здійснюють на договірних умовах кредитно-розрахункове та інше банківське обслуговування юридичних осіб і громадян шляхом здійснення операцій і вчиненням інших банківських послуг.

Комерційні банки відрізняються:—

за призначенням статутного фонду та засобу його формування. В цьому зв'язку вони виступають у формі акціонерних товариств та товариств з обмеженою відповідальністю, за участю іноземного капіталу, іноземні банки та ін.;—

за видами здійснюваних операцій банки бувають універсальні та спеціалізовані;—

за територією діяльності — республіканські, регіональні.

Банки можуть відрізнятися за галузевим призначенням. Для фінансування республіканських, регіональних та інших програм можуть

створюватись спеціальні комерційні банки.

Комерційні банки створюються на акціонерних або пайових засадах. Засновниками комерційних банків можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, за винятком Рад народних депутатів усіх рівнів, їх виконавчих органів, політичних та профспілкових організацій та спеціалізованих громадських фондів. Частка будь-якого з засновників, акціонерів не повинна бути більшою, ніж 35% статутного фонду комерційного банку.

Комерційні банки незалежні від виконавчих та розпорядних органів державної влади та управління під час прийняття ними рішень, зв'язаних з поточною банківською діяльністю. Працівникам органів державної влади та управління забороняється участь, в тому числі шляхом поєднання посад, в органах управління банків.

Комерційні банки можуть створювати союзи та інші об'єднання для координування власної діяльності та захисту своїх інтересів. Комерційні банки здійснюють свою діяльність на основі ліцензій на здійснення банківських операцій, отримуваних від Національного банку України.

Одночасно з видачею ліцензій на проведення банківських операцій Національний банк України реєструє комерційний банк у книзі реєстрації. В цілях забезпечення фінансової міцності та захисту інтересів його клієнтів комерційні банки повинні дотримуватися економічних нормативів, встановлених Національним банком, а також створювати страхові і резервні фонди. Комерційні банки приймають і розміщують грошові вклади, здійснюють розрахунки за дорученням клієнтів та банків-кореспондентів і їх касове обслуговування. Крім того, вони можуть виконувати всі або деякі з таких операцій:—

ведення рахунків клієнтів і банків-кореспондентів;—

фінансування капітальних вкладень за дорученням власників або розпорядників капіталів, що інвестуються;—

випуск платіжних документів і інших цінних паперів (чеків, акредитивів, векселів, акцій, облігацій тощо);—

купівля, продаж і зберігання державних платіжних документів та інших цінних паперів;—

видача доручень, гарантій та інших зобов'язань за третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;—

придбання