Розподіл прогнозів в залежності від характеру досліджуваних об'єктів пов'язаний з різними аспектами відтворювального процесу. За цією ознакою виділяють такі прогнози:

розвитку виробничих відносин;

соціально-економічних наслідків науково-технічного прогресу;

розвитку економіки в цілому (її темпів, факторів і структури);

відтворення трудових ресурсів, зайнятості і підготовки кадрів;

економічного використання природних ресурсів;

відтворення основних фондів і капітальних вкладень;

рівня життя і доходів населення;

фінансових відносин, доходів і цін;

зовнішніх економічних зв'язків та ін.

Кожний із зазначених напрямків має самостійне значення і може розроблятися на власній основі. Економічне прогнозування здійснюється в поєднанні з іншими видами прогнозування: соціальним, політичним, демографічним, науково-технічним, прогнозуванням природних ресурсів та ін. Результати цих прогнозів враховуються в макроекономічних та інших типах економічного прогнозування. В свою чергу, економічні прогнози – неодмінна складова прогнозування і планування розвитку всіх інших суспільних процесів. Зв'язок різних видів прогнозів знаходить своє вираження також у послідовності їх розробки. Так, економічні прогнози розробляються після прогнозів науково-технічного прогресу, природних ресурсів, демографічних процесів тощо.

За функціональною ознакою (напрямком прогнозування) прогнози підрозділяються на два типи:

пошуковий (будується методом екстрополяції);

нормативний (розраховується на базі заздалегідь визначеної мети).

Пошуковий прогноз ґрунтується на умовному продовженні в майбутнє тенденцій розвитку досліджуваного об'єкта в минулому і сьогоденні, і не враховує фактори, здатні змінити ці тенденції. Його завдання – з'ясувати, як буде розвиватися досліджуваний об'єкт за збереження існуючих тенденцій.

Нормативний прогноз, на відміну від пошукового, розробляється на базі заздалегідь визначених цілей. Його завдання – визначити шляхи і терміни досягнення можливих станів об'єкта прогнозування в майбутньому, прийнятих за мету. В той час як пошуковий прогноз при визначенні майбутнього стану об'єкта відштовхується від його минулого і сьогодення, нормативний прогноз здійснюється в зворотному порядку: від заданого стану в майбутньому до існуючих тенденцій та їх змін у світлі поставленої мети.

Обидва типи прогнозу існують одночасно на практиці і використовуються разом. В їх поєднанні виявляється роль прогнозування як інструмента планування досягнення поставлених цілей. Спонукальна функція прогнозування викликає таку його особливість, як ефект впливу прогнозу на вихідні передумови передбачення. Ефект впливу може бути як позитивним, що викликає прискорення здійснення прогнозу, так і негативним, що гальмує його реалізацію, а в ряді випадків може супроводжуватись саморуйнуванням прогнозу. Обумовлено це тим, що досягнення цілей прогнозу знаходиться в прямій залежності від об'єктивних умов його здійснення. Рішення приймаються, як правило, на основі даних прогнозування. В свою чергу, прийняті рішення впливають на результати здійснення прогнозів. Тому, щоб уникнути конфлікту між прогнозуванням і прийняттям рішень, необхідно систематично коректувати прогноз, в тому числі шляхом його порівняння з цілями розвитку об'єкта прогнозування і їх здійсненням.

накопичений досвід, заснований на знанні закономірностей перебігу і розвитку досліджуваних явищ, процесів, подій;

екстраполяція існуючих тенденцій, закон розвитку яких у минулому і сьогоденні відомий;

побудова моделей прогнозованих об'єктів стосовно очікуваних чи намічених умов.

Щодо цих джерел інформації розрізняють три способи прогнозування, що взаємно доповнюють один одного:

експертний (ґрунтується на попередньому зборі інформації (анкетування, інтерв'ювання, опитування) та її обробці, а також на судженнях експертів щодо поставленої задачі);

екстраполяція (вивчення попереднього розвитку об'єкта і перенесення закономірностей його розвитку в минулому і сьогоденні на майбутнє);

моделювання (дослідження пошукових і нормативних моделей прогнозованого об'єкта щодо очікуваних чи намічених змін у його стані).

Класифікація методів прогнозування

В наш час, за оцінками вчених, нараховується понад 200 різних методів прогнозування. Однак на практиці використовується в якості основних 15 -20 методів.

Метод прогнозування – сукупність способів і прийомів мислення, що дозволяють на основі аналізу ретроспективних, екзогенних (зовнішніх) і ендогенних (внутрішніх) даних, а також їх змін у розглянутому періоді часу вивести судження певної вірогідності відносно майбутнього розвитку об'єкта.

В існуючих джерелах представлені різні класифікаційні принципи методів прогнозування.

Однією з найбільш важливих класифікаційних ознак методів прогнозування є ступінь формалізації, що досить повно охоплює прогностичні методи. Другою класифікаційною ознакою можна назвати загальний принцип дії методів прогнозування, третім – спосіб одержання прогнозної інформації.

У більшості класифікаційних схем методи прогнозування розділяються на три основні класи:

екстраполяції;

експертних оцінок;

моделювання.

При такому поділі методам екстраполяції протиставляються як самостійний клас методи моделювання.

Область застосування основних класів методів прогнозування показана в таблиці 1.1.

Таблиця . – Область застосування методів прогнозування

Вид прогнозу | Клас методів

Екстраполяція | Моделювання | Експертні

Короткостроковий | + | + | +

Середньостроковий | - | + | +

Довгостроковий | - | - | +

З одного боку, побудова моделей має на меті розкрити закономірність розвитку досліджуваного об'єкта чи процесу на деякій ретроспективній ділянці. І якщо модель побудована правильно й адекватно відбиває зв'язки і властивості реального об'єкта, вона може бути основою для екстраполяції, тобто для перенесення деяких висновків про поводження моделі на об'єкт. Це і є прогнозування поводження об'єкта шляхом екстраполяції тенденцій, що виявляються на моделі.

З іншого боку,