Іншими словами, групова відповідь може бути представлена у вигляді медіани і двох квартілей, тобто у вигляді такого числа, оцінки якого однією половиною членів групи були більші від цього числа, а іншою половиною – менші. Метод «Дельфі» дає можливість ефективно взаємодіяти членам журі, хоча резуль-тати цієї взаємодії і контролюються керівником групи шляхом підсумовування аргументів. Члени журі змінюють свої оцінки саме тоді, коли є переконливі докази їх колег, у іншому випад-ку вони завзято дотримуються своїх протилежних точок зору.

Недоліком даного методу є те, що проблема науково-технічних зрушень, що корелюють, є дуже складною, оскільки в реальному житті величину кореляції дуже важко вимірити, кореляційні зв'язки нечіткі і варіюють у широких межах в залежності від розглянутих досягнень.

Побудова сценаріїв. Написання сценарію – це свого роду метод опису логічно послідовного процесу чи події, виходячи із сформованої ситу-ації. Опис сценаріїв ведеться з урахуванням часових оцінок. Основне призначення сценарію – визначення генеральної мети розвитку прогнозованого об'єкта, явища і формулювання кри-теріїв для оцінки верхніх рівнів «дерева цілей». Сценарії роз-робляються на основі даних попереднього прогнозу і вихідних матеріалів з розвитку прогнозованого об'єкта. До вхідних ма-теріалів варто віднести техніко-економічні характеристики і показники основних процесів виробничої і наукової бази для вирішення поставленої мети.

Сценарій – це картина, що відображає послідовне деталь-не вирішення задачі, виявлення можливих перешкод, серйоз-них недоліків, для того, щоб зумовити питання про можливе припинення початих чи завершення проведених робіт щодо прогнозованого об'єкта.

Написання сценарію – це метод прогнозування, що нама-гається установити логічну послідовність подій, щоб показа-ти, як з існуючої ситуації може крок за кроком розгортатись майбутній стан об'єкта чи системи.

Сценарій, за яким повинен складатись прогноз розвитку об'єкта чи процесу, має містити в собі питання розвитку не тільки науки, техніки, але й економіки, зовнішньої і внутрі-шньої політики. Тому сценарії повинні розроблятися високо-кваліфікованими фахівцями відповідного профілю прогнозо-ваного об'єкта. Сценарій за своєю описовістю є акумулятором вхідної інформації, на основі якої має будуватись вся робота з розвитку прогнозованого об'єкта. Тому сценарій у готовому вигляді повинен бути підданий ретельному аналізу. Для анал-ізу моделі може бути застосований системний підхід, що за-безпечує послідовний розгляд взаємозалежних компонентів вирішення прогнозованого явища, процесу.

Формальні методи та алгоритми фінансового прогнозування

Характеристика основних формалізованих методів прогнозування

Методи прогнозної екстраполяції

Екстраполяція в тій чи іншій формі широко використовуєть-ся керуючими фірм, економістами, дослідниками ринку й усіма, хто займається прогнозуванням. Як метод прогнозування ек-страполяція може включати різні процедури – п очинаючи від підкидання монети і закінчуючи проектуванням трендів та інши-ми більш складними математичними операціями. Типовим для екстраполяційних методів є те, що вони споконвічно не мають механічного і тісного зв'язку з економічною теорією. Проте вони широко використовуються професійними економістами, що зай-маються складанням прогнозів, імовірно тому, що зручно й у розумних межах задовольняють вимогам менеджменту.

При формуванні прогнозів за допомогою екстраполяції зви-чайно виходять із тенденцій зміни тих чи інших кількісних характеристик об'єкта, що статистично склались. Екстрапо-люються оціночні функціональні системні і структурні харак-теристики. Екстраполяційні методи є одними з найпоширені-ших і найбільш розроблених серед усієї сукупності методів прогнозування.

За допомогою цих методів екстраполюються кількісні па-раметри великих систем, кількісні характеристики економіч-ного, наукового, виробничого потенціалу, дані про результа-тивність науково-технічного прогресу, характеристики співвідношення окремих підсистем, блоків, елементів у сис-темі показників складних систем тощо.

Однак ступінь реальності такого роду прогнозів і відповід-но міра довіри до них значною мірою обумовлюються аргументованістю вибору меж екстраполяції і стабільністю відповід-ності «вимірювачів» стосовно сутності розглянутого явища. Варто звернути увагу на те, що складні об'єкти, як правило, не можуть бути охарактеризовані одним параметром.

В екстраполяційних прогнозах особливо важливим є не стільки передбачення конкретних значень досліджуваного об'єкта чи параметра в певному році, скільки своєчасне фіксування об'єктивно намічених зрушень, що лежать у основі назріваючих тенденцій.

Залежно від особливостей зміни рівнів у ряді динаміки прийоми екстраполяції можуть бути простими і складними.

Першу групу складають методи прогнозування, засновані на припущенні відносної сталості в майбутньому абсолютних значень рівнів, середнього рівня ряду, середнього абсолютного приросту і середнього темпу зростання. Друга група методів ґрунтується на виявленні основної тенденції, тобто застосуванні статистичних формул, які описують тренд.

Тренд – це тривала тенденція зміни економічних показ-ників. Під трендом розуміється характеристика основної за-кономірності руху в часі, у деякій мірі вільної від випадкових впливів.

При розробці моделей прогнозування тренд виявляється основною складовою прогнозованого часового ряду, на яку вже накладаються інші складові. Результат при цьому пов'язуєть-ся винятково з плином часу. Передбачається, що через час можна виразити вплив усіх основних чинників.

Аналіз показує, що жоден з існуючих методів не може дати достатньої точності прогнозів на 20-25 років. Застосовуваний у прогнозуванні метод екстраполяції не дає точних результатів на тривалий термін прогнозу, бо даний метод виходить з ми-нулого і сьогодення, і тому погрішність накопичується. Цей метод дає позитивні результати на найближчу перспективу прогнозування тих чи інших об'єктів – на 5-7 років.

Для знаходження параметрів наближених залежностей між двома чи декількома прогнозованими величинами за їх емпі-ричними значеннями застосовується метод найменших квад-ратів. Його сутність полягає в мінімізації суми квадратичних відхилень між величинами, що спостерігаються, і відповідни-ми оцінками (розрахунковими