5. Класична школа в політекономії.

Розвиток капіталізму спричинив розпад Меркантилізму. З розвитком мануфактурного в-ва центр уваги буржуазії перемістився у сферу в-ва, виникає КПЕ.

Представники КПЕ перенесли дослідження із сфери обігу у сферу в-ва. З цього часу виникає екон. наука у власному розумінні цього слова. Вони зробили спробу наукового аналізу сучасних їх виробничих відносин, використовуючи метод наукової абстракції. Намагалися довести, що в екон. житті панують об’єктивні (природні) закони, порушення яких призводить до суспільного лиха. Уявлення класичної школи про сус-ні відтворення базуються на принципі природної рівноваги в екон. системі. Це було пов’язано з їх впевненістю про існування об’єктивних екон. законів. Котрі не залежать від волі людини, але можуть бути пізнані нею.

КПЕ виступали за максим. обмеження держави в економіку, за свободу торгівлі. Був даний глибокий аналіз таких основних категорій товарного гос-ва, як цінність, капітал, зарплата, прибуток, рента, гроші, товар. Незважаючи на це, теорія КПЕ не позбавлена і певних слабких сторін.

Засновником школи КПЕ в Англії був Уільям Петті. У своїх дослідженнях він намагався застосувати науковий метод – метод абстракції. Також прагнув проникнути в глибину екон. явищ, пояснити їх причини. У.Петті розмежовував зовнішню видимість явищ та їх сутність. Він зробив висновок про наявність певних закономірностей, яким підпорядковуються екон. явища та процеси. Тим самим він підійшов до розуміння екон. закону, що виражає сутність екон. явищ. Петті вважається засновником трудової теорії вартості.

Адам Сміт – Англія, мануфактурний період. Головний твір “Дослідження про природу і причини багатства народів”. Як представник КПЕ Адам Сміт поділяв уявлення про економіку як систему, в якій діють об’єктивні закони, що можуть бути пізнаними людиною. Він був прихильником політики державного невтручання в економіку і свободи конкуренції.

Своє дослідження Сміт починає аналізом поділу праці. Він вважає, що джерелом багатства є праця, а його збільшення досягається розвитком поділу праці. Але Сміт вважав, що поділ праці породжується обміном, хоча насправді обмін є породження поділу праці. З потреб обміну Сміт виходив і при з’ясуванні грошей. Гроші він вважав товаром, що виділився з інших товарів, але в той же час він розглядав гроші лише як зручний засіб обігу, тим самим звужуючи роль грошей.

Сміт розрізняв споживну цінність і мінову “дійсну ціну товару” (вартість), він визначається працею витраченою на його в-во, і в цьому була його теоретична заслуга. На відміну від своїх попередників, Сміт стверджує, що вартість створюється працею не залежно від галузей в-ва (меркантилісти вважають, що багатство за рахунок зовнішньої торгівлі, фізіократи – с/г) – тобто в цьому Сміт рробить крок вперед. Також в буржуазному суспільстві Сміт виділив три основних класи: *робітники (основні доходи - зарплата), *капіталісти – прибуток, *землевласники – рента.

Екон. вчення Давіда Рікардо. Головна праця – “Начала політичної економії та оподаткування”. Предмет ПЕ він визначав як екон. відносини людей, що утворюють суспільні класи. Її головним завданням Рікардо вважав дослідження не проблеми створення націон.. багатства, а відкриття законів, що визначають розподіл багатства між основними класами у формі зарплати, прибутку, ренти. Основним принципом Рікардо при оцінці екон. явищ була вимога розвитку продуктивних сил.

Важливими науковими досягненнями були досягнення Д.Рікардо при розробці теорії цінності, теорії капіталу, його погляди на прибуток, зарплату, кредит та гроші. Важливе місце в екон. вченні Рікардо займає питання зовнішньої торгівлі, світового ринку, валютних відносин.

6. Еволюція класичної політичної економії в першій половині XIX ст.

Історичними передумовами еволюції КПЕ в І пол. IX ст. були (соціальні протиріччя): *завершення промислового перевороту та подальший розвиток капіталізму; *вихід на історичну арену робітничого класу; *завоювання буржуазією політичної влади.

В цілому класична політична економія спричинила великий вплив на подальший розвиток екон. науки.

У І пол. IX ідеї класиків, перш за все Сміта та Рікардо, розвивають економісти нового етапу в розвитку екон. думки – такі як Т.Мальтус, Д. та ДЖ. Міллі, Ж.Б. Сей та Ф.Бастіан. І це цілком природно. Ця теорія класичної школи – це теорія ринкової економіки та спробами визначення її екон. законів, а також таких категорій, як цінність, ціна, капітал, зарплата, прибуток, рента.

В своїх дослідженнях вони визнають, що значну роль у процесі суспільного в-ва відіграє суб’єктивний фактор, все більше уваги приділяється проблемам відтворення, реалізації та криз, нагромадження.

У таких країнах як США та Німеччина бульш значний вплив на розвиток екон. думки справили нац. особливості розвитку цих країн. Особливості розвитку кожної країни сприяли тому, що класичні ідеї адаптувалися авторами для вирішення теоретичних та практичних ідей соціального розвитку окремих країн.

Видатним представником нової хвилі КПЕ в І пол.. IX ст. в Англії був Томас Роберт Мальту. Він в першу чергу захищає інтереси землевласників.

Серед найдосконаліших послідовників Рікардо були Дж. Мілль та Джон Мак-Куллох. Вони не лише визнали його систему, пропагували її, а й застосували для аналізу екон. процесів капіталістичного суспільства.

Найбільш відомим послідовником класичної традиції був Джеймс Стюарт Мілль. Хоча в цілому Мілль був послідовником Рікардо, його теорія в багатьох випадках відходить від класичних традицій. Його можна вважати засновником теорії попиту та пропозиції, теорії корисності, вченим економістом, який зробив значний внесок у розвиток теорії ренти.

Найбільш видатним вченим-економістом Франції в І пол. IX ст. був Жан Батист Сей. В своїх працях він розвивав класичні політ економічні ідеї перш за все Адама Сміта. Його роботи прискорили і остаточно довершили розклад меркантилізму і