Фонд нагромадження – величини не постійна. Як складова частина національного доходу, він залежить: 1) від факторів, що визначають обсяги національного доходу; 2) від пропорції розподілу національного доходу на фонд споживання та фонд нагромадження; 3) розміри нагромадження, безпосередньо пов’язані з величиною національного багатства. Фонд нагромадження й фонд споживання формуються з одного джерела – національного доходу. Отже, в кожний даний момент вони обмежують один одного. При їх оптимізації не можна виходити з максимізації того чи іншого фонду. Між нагромадженням та споживанням існує діалектичний зв’язок. Тому, в теоретичному аспекті границя між ними умовна. Разом з тим, на практиці чітке визначення пропорцій між нагромадженням та споживанням, конкретні розміри фондів нагромадження та споживання мають величезне значення, бо від цього залежать темпи й якість економічного зростання. Норма громадження – це відношення фонду нагромадження до національного доходу. Вона визначається формулою: Н=ФН / НД * 100, де Н – норма нагромадження; ФН – фонд нагромадження; НД – національний дохід. В кожний даний момент норма нагромадження визначається різноманітними факторами, які залежать від поставлених економічних, соціальних і політичних завдань, від рівня розвитку продуктивних сил і виробничих відносин.

5. Циклічний характер в-ва. Екон. цикл і його фази.

З 1825р. система господарства, яка базується на ринкових відносинах переживає кризи, тобто ринкова економіка розвивається циклічно, тобто від однієї економічної кризи до іншої. Циклічність – це загальна закономірність економічного розвитку. Промисловий цикл – це період часу від початку однієї кризи до початку другої. Циклічність розглядається як об’єктивна закономірність екон. розвитку. Виділяють такі цикли (в залежності від їх тривалості): а) малі цикли – короткочасні коливання ділової активності, продовжуються 3-4р.; б) середні цикли – терміном 7-11р.; в) великі цикли – періодичність яких становить 40-60р.; г) вікові циклічні коливання. Найбільш проявляються середні промисл. Цикли, які непогано взаємодіють з малими та середніми. Вони найдієвіше впливають на розвиток екон. процесів.

Усі кризи різняться між собою, бо кожна з них історично неповторна та індивідуальна. Але майже для усіх середніх циклів характерним є проходження через 4 фази:

“криза”, яка супроводжується: надвиробництвом товарів, падінням цін, зменшенням в-ва, масовим банкрутством підприємств і банків, зростанням безробіття, падінням з/п, знеціненням основного капіталу, зростанням рівня банків. %, падінням курсу акцій, високим рівнем інфляції.

“депресія”, основною рисою якої є припинення спаду в-ва, призупинення різкого падіння цін, поступове зменшення товарного надлишку, масове безробіття, низька з/п, низький рівень позичкового %.

“пожвавлення” – зростання в-ва, масове оновлення осинового капіталу, підвищення цін на товари, деяке зниження безробіття.

“піднесення”

Функції закону вартості є стихійним регулятором товарного в-ва в поєднанні з іншими екон. законами. Функції: 1) є стихійним регулятором товарного в-ва; 2) лежить в основі диференціації товаровиробників, тобто процесу перетворення товарного в-ва в капіталістичне; 3) відіграє роль стихійного стимулятора розвитку продуктивних сил і підвищення ефективності в-ва.

6. Основні моделі економічної системи.

Економічна система – це певним чином упорядкована система зв’язків між виробниками і споживачами матеріальних і нематеріальних благ і послуг.

За формою вартості на засоби в-ва, способом координації екон. д-сті виділяють такі екон. системи:

традиційна (натуральна економіка): натуральна форма в-ва, переважно общинна вартість на засоби в-ва в нерозвинений ПП, визначальна роль природних ресурсів, переважання ручної праці, примітивна техніка і технологія, безпосередній зв’язок в-ва і споживання, зрівняльний розподіл виробленого продукту.

централізована (планова, тоталітарна, командитна, адміністративна) екон. с-ма: товарна форма в-ва, державна вартість на засоби в-ва, розвинена с-ма суспільного ПП, продуктивні сили індивідуального типу, відсутність вільного під-цтва, придушення ринкових відносин, жорстоке державне керівництво економікою на основі директивного планування та нормативів.

ринкова екон. с-ма: товарна форма в-ва, приватна вартість як основа вільного під-цтва і вільної конкуренції, розвинена система суспільного ПП., продуктивні сили індустріального типу, ринок – як система саморегулювання економіки на основі співставлення попиту і пропозиції, механічне ціноутворення.

соціально-орієнтована ринкова ек.: товарна форма в-ва, багатоукладність економіка і змішана форма вартості на засадах в-ва, розвинена система суспільного ПП., продуктивні сили індустріального типу, антимонопольне регулювання і стримування недосконалої конкуренції, економічний механізм побудовано на взаємодії вільного державного регулювання, соціальний захист населення.

7. Суть закону вартості, його роль і функції.

Дія закону властива різним способам в-ва. Суть закону полягає в тому, що обмін товарів здійснюється на основі її суспільної вартості, або у відповідності з суспільно-необхідними затратами праці на їх в-во. Закон вартості завжди діє там тоді, де і коли діє товарне в-во. Закон вартості виявляється в його трьох основних вимогах: 1) вартість товару утворюється суспільно-необхідними витратами праці, капіталу, знань, фізичних і духовних сил людини у процесі суспільно-необхідної діяльності. 2) витрати, видатки на створення товару повинно відповідати суспільно-необхідним нормам, перевищення яких веде до збиткової діяльності, а зниження – доодержання вищого прибутку. 3) обмін товарів і послуг відбувається на засадах еквівалентності, на підставі обміну рівновеликих вартостей.

Закон вартості відіграє велику роль у товарному в-ві, виступаючи його об’єктивним регулятором. Закон вартості примушує виробників скорочувати чи припиняти в-во одних товарів і збільшувати, розширяти в-во інших, регулюючи обсяг і розвиток в-ва закон вартості регулює і обіг товарів.

Регулюючи товарне в-во, закон вартості встановлює і підтримує його певну пропорційність. В ринковій економіці жодний державний орган не вказує виробникові скільки і яких товарів виробляти. Втім усі необхідні товари є в продажу. Цей достаток забезпечує саме закон