в поточному році на в-во ВНП. Метод потоку товарів складається з: *витрат на споживчі товари і послуги; *витрат на валові інвестиції, тобто витрат на збільшення основних фондів, та приріст запасів предметів праці, а також на житлове будівництво; *державних закупівель товарів і послуг; *чистий експорт – як різниця між експортом і імпортом країни. Метод потоку доходів складається з: *заробітної плати і премії найманих працівників, у т.ч. внесків підприємців на соціальне страхування, до пенсійних фондів та інших виплат; *амортизаційних відрахувань від зношування основного капіталу; *доходів від власності, чистого відсотка, рентних доходів; *непрямих податків на підприємців. Якщо порівняти ВНП, розрахований методом потоку товарів і послуг, з одного боку, і за потоком доходів – з іншого, то їх величини повинні збігатися.
28. Суть нац. доходу, його утворення, розподіл і використання. Доходи первинні і вторинні.
НД – це нова створена суспільством за певний період часу вартість, тобто це весь дохід, зароблений власниками ресурсів, незалежно від того, де дані ресурси використовувались у власній країні чи за кордоном.
НД = з/п + рента = П; НД = ВНП – амортиз. – непрям. под.
НД є чистим продуктом суспільства. Чистим його наз. тому, що утворюється він з усієї сукупності створених у суспільстві матер. і нематер. благ.
Вартість НД – це різниця між сукупним продуктом і фондом заміщення. НД – це джерело, яке забезпечує існування і розвиток суспільства. Розподіл НД виступає як сукупність відносин, що виникають з приводу розподілу, обміну і споживання новоствореної вартості між безпосередніми учасниками її в-ва – власниками факторів в-ва (капіталу, праці, землі, інтелекту). На стадії розподілу необхідним додатковий продукт розкладають на первинні доходи. Основними формами таких доходів є трудові доходи – створюються працівниками на п-ві і надходять у їх розпорядження у формі з/п. Нетрудові доходи – частина прибутку п-ва (%, рента, орендна плата, прибуток, власників торговельного капіталу).
Після розподілу НД відбувається його перерозподіл. Він здійснюється через механізм ціноутворення, сплати різних видів податків до державного бюджету та соціальних витрат держави, внесків до громадських фондів та організацій. На основі перерозподілу НД формуються вторинні або похідні доходи. Основними формами є виплата пенсій, стипендій, допомога багатодітним сім’ям, плата військовослужбовцям. Основним джерелом вторинних доходів є податки.
29. Зарплата, її суть, форми і системи.
З/п – це вираження в грошовій формі частини сукупного продукту, що виплачується працівникові відповідно до витраченої ним праці. Уся зарплата працівників поділяється на номінальну і реальну. Номінальна – це сума коштів, отриманих працівником за його роботу впродовж розрахункового періоду (день, місяць, рік). Реальна – це кількість товарів та послуг, що можна придбати за номінальну з/п.
В основу організації з/п покладена тарифна система, що являє собою сукупність нормативів, з допомогою яких диференціюється та регулюється оплата праці робітників. Основними елементами тарифної системи є тарифні ставки, тарифні сітки, тарифно-кваліфікаційні довідники.
Сьогодні існує дві форми оплати праці працівників: погодинна та відрядна. З/п при погодинній формі визначається, виходячи із фактично відпрацьованого часу працівником. ЗПпог=кр * Сгод, де кр – фактичного відпрацьований працівником час за певний період, Сгод – тарифна ставка з 1 годину відпрацьованого часу. При відрядній формі оплати, заробіток нараховується на кожну 1-цю виготовленої продукції за визначеними відрядними розцінками. ЗПвід=Свід * Q, де Свід – відрядна розцінка на виготовлення 1-ці продукції, Q – к-сть виготовленої продукції за певний час. Залежно від урахування виробітку та застосованих видів додаткових заохочень існують такі системи відрядної з/п: *пряма відрядна – за к-сть виготовленої продукції за відрядними розцінками, *побічно-відрядна – коли розмір заробітку працівника ставиться у пряму залежність від результатів праці інших робітників, який він обслуговує (наладчиків, ремонтних робітників). *відрядно-преміальна – працівник додатково отримує премію за досягнення певних кількісних та якісних показників; *відрядно-прогресивна дозволяє працю робітникам в межах норми оплачувати за прямими відрядними розцінками, а при виробітку понад цих норм – за підвищеними. *акордно-преміальна – дає змогу встановити розцінку на весь обсяге робіт, а не на окрему одиницю.
30. Суть економічних законів і категорій, їх х-р і класифікація.
Екон. категорії – це наукові абстракції, які виражають найбільш загальні, суттєві властивості предметів і явищ екон. життя. Екон. категоріями є ціна, гроші, попит, пропозиція, кредит, ринок, з/п, вл-сть, витрати. Екон. категорії поділяються на: загальні – х-ють екон. явища в усіх екон. системах та специфічні – х-ють сторони господ. життя окремої екон. системи (ринок, конкуренція)
Більш високий ступінь пізнання людиною екон. процесів відображається в екон. законах. Екон. закони виражають сталі причинно-наслідкові зв’язки між екон. явищами і процесами, які носять об’єктивний характер (те, що не залежить від свідомості людини).
Екон. закони, як і закони природи мають об’єктивний характер, бо виникають, розвиваються, функціонують лише в процесі екон. діяльності людей. Відмінність екон. законів від законів природи полягає: 1) екон. закони функціонують, виникають тільки в процесі екон. д-сті людини. 2) більшість екон. законів мають тимчасовий, минулий характер.
Види екон. законів: 1) загальні – діють на всіх стадіях екон. розвитку людства, закон підвищення ПП, закон відповідності виробничих відносин, закон підвищення потреб. 2) специфічні – діють тільки в одному окремому взятому способі в-ва. 3) особливі закони – діють в декількох способах в-ва (закони, які регулюють товарне в-во).
Екон. категорії і закони є засобами пізнання екон. явищ і процесів. Дослідивши категорії і закони певної екон. системи, можна пізнати її суть, закономірності і