якого через грошовий мультиплікатор формується пропозиція грошей. При цьому пропозиція грошей (Мs) пропорційна грошовій базі (Мh)і залежить від грошового мультиплікатор (m): Мs = Мh * m. За структурою грошова база складається із суми готівки в обігу, готівки в сейфах (залишків кас банків) і резервів КБ, що є на рахунку Центрального банку. Банків. резерви – це категорія, яка включає гроші готівкою, що зберігаються в касах банку та їх коштів на рахунках у ЦБ. Банківські резерви не перебувають в обігу і не входять в склад грошових агрегатів (М0 і М1). Між банківськими резервами та масою грошей в обігу існує тісний зв’язок, який впливає на структуру грошової маси. Це означає, що гроші готівкою можуть переходити у форму депозитних грошей, збільшуючи банківські резерви і навпаки. Наявність такого зв’язку утворює монетарну базу для впливу на масу грошей через систему регулювання банків. резервів. Для цього вводиться механізм обов’язкового банків. резерву регламентує грошову пропозицію. Це процент банків. депозитів та інших пасивів, які зберігаються у вигляді касової готівки інших депозитів ЦБ. Зв’язок між монетарною базою (банків. резервами) та масою грошей в обігу можна визначити за допомогою грошового мультиплікатора – це величина множника (коефіцієнта), на який збільшується кількість грошей в обігу в результаті операцій на монетарному ринку: m = 1 / MR * 100, де MR – норма обов’язкових резервів. Коефіцієнт грошового мультиплікатора показує у скільки разів зросте ефективність грошової бази, тобто він показує максимальну суму грошей, яку може утворити грошова одиниця операцій на відкритому ринку.
14. Суть конкуренції, її види та методи конкурентної боротьби.
Конкуренція – це боротьба між товаровиробниками за споживача та найвигідніші умови в-ва, збуту товарів і послуг, за привласнення найбільших прибутків. Конкуренція сприяє: *підвищенню якості продукції, зниженню ціни, *заставляє товаровиробника підвищувати ПП, *вона веде до концентрації та централізації капіталів, тобто до перетворення простого товару в-ва у капіталістичний. Головна функція К – завойовувати ринок, в боротьбі за споживача, перемогти своїх конкурентів, забезпечення одержання прибутку п-ву. Умовами виникнення конкуренції є: наявність на ринку великої к-сті виробників будь-якого продукту або ресурсу; свобода вибору господарської д-сті виробників; наявність ринку засобів в-ва; відповідність між тим, що визначає попит та пропозицію К є екон. законом ринкового гос-ва, дія якого є для товаровиробників зовнішньою примусовою силою для підвищення ПП, ефективності в-ва, розширення масштабів в-ва, пришвидшення НТП, впровадження нових технологій.
Методами конкурентної боротьби є: поліпшення якості товару, швидке оновлення асортименту продукції, дизайн, надання гарантій тощо. Види конкуренції: 1) внутрігалузева – виникає між товаровиробниками однакового асортименту продукції; 2) міжгалузева – виникає між суміжними галузями, що технічно зв’язані між собою, веде до виникнення середньої норми прибутку. 3) видова – виникає між товаровиробниками різного асортименту, але ці товари задовольняють однакові потреби. 4) функціональна – виникає між виробниками послуг, які задовольняють однакові потреби, але є різні. 5) предметна – виникає між товаровиробниками однакового товару, але різного за якістю.
Характер К залежить від типу ринку. Для ринку досконалої (чистої) К х-ні такі ознаки: -дуже багато продавців, які на рівних умовах конкурують між собою; -стандартна продукція (споживач не відрізняє товару продавця від товару іншого, навіть якщо вони мають відмінності, тому йому однакового у якого з продавців купляти товари); -відсутність можливості у одного продавця впливати на ринкову ціну; -відсутність нецінової К (основою для проведення нецінової політики є диференціація товару, але якщо на конкурентному ринку товари стандартні, то підстав для нецінової К немає). Монопольний ринок: -на ринку функціонує лише один виробник; товар, який виробляє монополіст сам встановлює ціну на свій товар; -вступ у галузь інших виробників заблокована. Ринок монополістичної К: -велика кількість продавців, між якими відбувається гостра К; -товари диференційовані, що сприяє формуванню переваг споживачів і визначає незалежність фірми від конкурентів тією мірою, в якій диференціація товару забезпечує її монопольне становище на ринку; -легкість проникнення на ринок; -вдосконалення продукції, значна роль реклами, торгових марок; -обмеження можливості впливу на ціну (яскрава упакова, реклама). Олігополістичний ринок: -панування на ринку кількох фірм; -продукт, який виробляє олігополія, може бути стандартним так і диференційованим; -виробник може проводити самостійну цінову політику; -вступ у галузь нових виробників дещо обмежений.
Недосконала К виступає у двох вида: 1) цінова – боротьба між виробниками за споживача шляхом зменшення витрат в-ва, зниження цін на товари та послуги без суттєвої зміни їх якості, асортименту. 2) нецінова – боротьба шляхом впровадження досягнень НТП у в-во, нових умов оплати, гарантій.
15. Загальна природа витрат в-ва. Економічні та альтернативні витрати, їх суть та види.
Витрати в-ва – це затрати живої та уречевленої праці на в-во товарів та надання послуг. Витрати в-ва є платою п-ва за залучені (придбані) фактори в-ва. Підприємець прагне обґрунтувати оптимальну стратегію фірми і досягти мети одержати рівня доходу на одиницю затрат на вироб. ресурси. Господарюючі суб’єкти зівштовхуючись з обмеженістю ресурсів повинні зробити вибір між альтернативними способами їх використання. Так виникають альтернативні витрати – затрати ресурсів найкращого альтернативного варіанту їх застосування. Підприємець, приймаючи рішення про використання ресурсів відмовляється від в-ва інших товарів (послуг), тобто жертвує цінністю альтернативних можливостей.
Зовнішні витрати дорівнюють сумі виплат фірми за використані ресурси зовнішнім постачальникам за працю, сировину, паливо, енергію.
Внутрішні витрати фірми – це витрати на власні і самостійні використання ОВФ. Зокрема, якщо п-во має власну виробничу споруду,