Засновниками та учасниками АТ можуть бути п-ва, установи, організації, а також громадяни, які укладають між собою договір, що визначає порядок здійснення ними СП по створенню АТ. До створення АТ засновники повинні зробити повідомлення про намір створення, здійснити відкриту підписку на акції, провести установчі збори та державну реєстрацію. Порядок створення АТ: заснування простого тов-ва для створення АТ: *опублікування засновниками повідомлення про випуск акцій. *відкрита підписка на акції. *установчі збори. *державна реєстрація. Власники акцій є пайовиками АТ, а власники облігацій – його кредиторами. Виникнення і розвиток АТ було зумовлено розвитком продуктивних сил, зростанням масштабів в-ва, обмеженістю індивідуальних капіталів. За способом функціонування акцій закон розрізняє відкриті і закриті АТ. Акції ВАТ можуть розповсюджуватись як шляхом відкритої підписки, так і шляхом купівлі-продажу на біржі. В ЗАТ акції розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися шляхом підписки або купівлі-продажу на біржі. Засновники ЗАТ до дня скликання установчих зборів повинні внести не менше 50% номінальної вартості акцій.

21. Прибуток, як рушійна сила д-сті фірми (п-ва). Основні показники прибутковості п-в.

Прибуток – це частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність п-ва. П є основним фінансовим джерелом розвитку п-ва, науково-технічного вдосконалення його МТБ і продукції. П є джерелом сплати податків. З урахуванням значення прибутку, вся діяльність п-ва спрямована на його зростання. Загальна величина П має такі джерела утворення: *П від реалізації продукції; *П від позаопераційних операцій; *П від ін. реалізації.

Прибуток є рушійною чилою ринкового механізму господарювання, основним джерелом економічного та соціального розвитку п-ва й держави в цілому. Така важлива роль прибутку зумовлена його функціями: 1) оціночною, бо прибуток – це категорія і показник ефективності діяльності, сама наявність прибутку свідчить про ефективну роботу п-ва; 2) стимулюючою, бо прибуток – це мета, що визначає поведінку суб’єктів господарювання, їх кінцевий добробут; 3) фондоутворюючою, бо на макрорівні прибуток є базою екон. розвитку держави, оскільки через систему оподаткування мобілізуються необхідні грошові ресурси до державного бюджету, а на мікрорівні прибуток є джерелом зростання ринкової вартості п-ва; 4) соціальною, бо на основі розподілу та перерозподілу прибутку задовольняються різноманітні потреби колективу п-ва, держави та суспільства в цілому.

У зв’язку із зростанням ролі прибутку потрібно виділити такі його показники: 1) за змістом: економічний і податковий П. 2) за видами діяльності: а) звичайна діяльність: *П від операційної діяльності – це П від реалізації, що визначається як різниця доходу від реалізації продукції (робіт, послуг), зменшена на суму нарахованого ПДВ, АЗ, а також на витрат включених до СП. *П від інвестиційної д-сті – це П, який отримано від д-сті, не пов’язаної з реалізацією продукції (робіт, послуг). *П від фінансової д-сті – це П, який отримано від д-сті, що призвела до зміни розміру власного і позикового капіталу. б) надзвичайна д-сть: П від надзвичайної д-сті – це П, який отримано внаслідок подій, що не є х-ними для д-сті п-ва (стихійне лихо, пожежі). 3) за х-ром використання: *розподілений – це сума чистого П, що розподілена в звітному періоді за напрямами, передбаченими документами. *нерозподілений – сума чистого П, що не була розподілена у звітному періоді. 4) за складом: *валовий – П від реалізації продукції (робіт, послуг), що визначається як різниця між чистим доходом і с/в реалізованої продукції. *чистий – П, що залишається у розпорядженні п-ва після сплати податків, відрахування платежів і надходить у повне його розпорядження. *маржинальний – х-є обсяг виручки від реалізації продукції за мінусом змінних витрат. Він включає власне прибуток і постійні витрати. *загальний – загальна сума П п-ва, що включає фінансові результати від різних видів д-сті. 5) за періодом, що досліджується: базовий, плановий, фактичний.

Отже, показники прибутку х-ють абсолютну ефективність господарювання п-ва.

22. Суть банків та їх головні функції.

Банк – це фінансово-кредитна установа, яка здійснює операції з грошовим капіталом. Як і будь-яке п-во, банк є самостійним господарюючим суб'єктом, володіє правами юридичної особи, виробляє і реалізує продукт, надає послуги, діє на принципах госпрозрахунку. Банк вирішує питання, пов'язані з задоволенням суспільних потреб в своєму продукті і послугах, реалізацією на основі отриманого прибутку соціальних і економічних інтересів як членів його колективу, так і інтересів власника майна банку. Основним законом України на підставі якого діють банків. Структури – це закон “Про банки і банків. д-сть” (1992р.). Він визначає рівність банків. системи України: І рівень – НБУ, ІІ рівень державні банки (ІІІ рівень ощадний банк, Укрексімбанк) і комерційна банки (ІІІ рівень – ВАТ, ЗАТ, ТзОВ, кооперативні банки).

Всі операції банків ділять на 2 групи: 1) пасивні операції – вони показують формування банків. капіталу. Банків. капітал поділяється на: *власний капітал – статутний капітал, резервний капітал, амортизац. Капітал, нерозподілений прибуток. *позичений капітал – кредити, депозитні операції (рахунки фіз. і юрид. осіб). *залучений капітал – утворюється від операцій з цінними паперами. 2) активні операції банку – показують розміщення сформованого капіталу (купівля основних засобів, надання кредитів, інвестиційні операції, касові операції тощо).

Функції банків: 1) відкриття рахунків клієнтам. 2) депозитні операції банків (залучення грошей), 3) надання (взяття) кредитів. 4) переказ грошових коштів. 5) приймання комунальних платежів та розрахункові