Важливим і привабливим для боржника є те, що виробни-ча діяльність у боржника не буде припинятися з початком провадження у справі про банкрутство, а буде продовжуватися аж до початку проведення ліквідаційної процедури.

Важливою у справі про банкрутство є мирова угода — домовленість між боржником і кредиторами щодо відстрочен-ня або розстрочення, а також прощення кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін. Мирова угода може бути прийнята у будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство. У цій угоді описуються умови, на яких прощаються або повертаються частинами старі борги.

Новим у Законі України "Про відновлення платоспромож-ності боржника або визнання його банкрутом" від 30 червня 1999 року є введення мораторію на задоволення вимог кре-диторів, тобто припинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань зі сплати податків і зборів, термін виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупи-нення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

З метою прогнозування банкрутства на практиці можуть бути використані двофакторні і багатофакторні моделі про-гнозування з виходом на розрахунок такого результуючого показника як індекс кредитоспроможності.

Ліквідація — це припинення діяльності суб'єкта підпри-ємницької діяльності, визнаного арбітражним судом банкру-том, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Загальні підстави припинення діяльності підприємств усіх видів визначені Законом "Про підприємництво " (стаття 11):

> з власної ініціативи підприємця;

> на підставі рішення суду або арбітражного суду у випадках, передбачених законодавством;

> у разі закінчення строку дії ліцензії або її анулювання.

Припинення за юридичними підставами може бути двох видів:

1. добровільним;

2. примусовим.

Юридичними підставами добровільного припинення підприємства є ініціатива власника підприємства або перед-бачені законом чи установчими документами обставини.

Примусово діяльність підприємства припиняється на підставі рішення арбітражного суду про визнання його бан-крутом. Порядок такого припинення визначає Закон "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом " від 30 червня 1999 року.

З дня прийняття арбітражним судом постанови про виз-нання боржника банкрутом розпочинається ліквідаційна про-цедура:*

підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу;*

строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати податків і зборів вважається таким, що настав;*

припинення нарахування неустойки, процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкру-та;*

відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю;*

скасовується арешт накладений на майно боржника, визнаного банкрутом чи інші обмеження щодо розпоряджен-ня майном такого боржника; накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном бан-крута не допускається;*

вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної проце-дури.

З початком ліквідаційної процедури припиняються повно-важення органів управління підприємства-банкрута щодо уп-равління банкрутом та розпорядження його майном, керівник підприємства-банкрута звільняється з роботи у зв'язку із банкрутством підприємства, про що робиться запис у його трудовій книжці, а також припиняється повноваження влас-ника майна банкрута.

Опублікування відомостей про визнання боржника бан-крутом і відкриття ліквідаційної процедури здійснюється ліквідатором у офіційних друкованих органах за рахунок банкрута у п'ятиденний строк з дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.

Відомості про визнання боржника банкрутом і про від-криття ліквідаційної процедури повинні містити:

> найменування та інші реквізити боржника, визнаного бан-крутом;

> найменування арбітражного суду, в провадженні якого зна-ходиться справа про банкрутство;

> дату прийняття арбітражним судом постанови про від-криття ліквідаційної процедури;

> відомості про ліквідатора (ліквідаційну комісію).

У постанові про визнання боржника банкрутом арбітраж-ний суд відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквіда-тора та членів ліквідаційної комісії.

У разі ліквідації державного підприємства, або підпри-ємства, у статутному фонді якого державна частка складає більше ніж 25%, арбітражний суд призначає членами лікві-даційної комісії представника державного органу з питань банкрутства та при необхідності — органу місцевого самовря-дування.

Протягом трьох днів з призначення ліквідатора органи управління підприємства-банкрута забезпечують передачу бухгалтерської та іншої документації банкрута, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банкрута ліквіда-тору. З дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника юридичної особи-банкрута.

До складу ліквідаційної комісії включаються представники кредиторів, фінансових органів, а в разі необхідності — також представники державного органу у справах нагляду за стра-ховою діяльністю, Антимонопольного комітету України, Дер-жавного органу з питань банкрутства, якщо банкрутом виз-нано державне підприємство, та представник органів місце-вого самоврядування.

Дії ліквідатора можуть бути оскаржені до арбітражного суду власником майна банкрута, особою, яка відповідає за зобов'язання банкрута, кожним кредитором окремо, або комітетом кредиторів, особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси.

Усі види майнових активів банкрута, які належать йому на правах власності, або повного господарського володіння на дату відкриття ліквідаційної процедури оцінюються арбітраж-ним керуючим.

Після проведення інвентаризації та оцінки майна банкрута ліквідатор розпочинає продаж майна на відкритих торгах, якщо комітетом кредиторів не встановлено інший порядок продажу майна банкрута. Ліквідатор забезпечує через засоби масової інформації оповіщення про порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна.

Майно, щодо обігу якого встановлено обмеження, про-дається на закритих торгах. У закритих торгах беруть участь особи, які відповідно до законодавства можуть мати зазначене майно у власності чи на підставі іншого речового права.

Ліквідатор зобов'язаний використовувати при проведенні ліквідаційної процедури