Кошти, одержані від продажу майна, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому статтею 31 Закону України "Про відновлення платоспромож-ності боржника або визнання його банкрутом" від 30 червня 1999 року.

Черговість задоволення претензій

покриваються витрати, пов 'язані з веденням справи в суді;

витрати, понесені ліквідаційною комісією з приводу утримання і збереження майнових активів;

зобов'язання щодо працівників підприємства (крім акцій і внесків у статутний фонд);

розрахунки з державним, місцевим бюджетами, страховими фондами;

кредиторам, де не було застави;

вимоги членів трудового колективу (акції);

вільні кошти (позабюджетний фонд).

Вимоги кожної наступної черги задовольняються в міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги. Вимоги, незадоволені за недостатністю майна, вважаються погашени-ми. Після завершення усіх розрахунків з кредиторами лікві-датор подає до арбітражного суду звіт та ліквідаційний баланс, на основі якого арбітражний суд виносить ухвалу про лікві-дацію юридичної особи. Копія цієї ухвали направляється органу, який здійснив державну реєстрацію юридичної особи, та органам державної статистики для виключення юридичної особи з єдиного державного реєстру підприємств та органі-зацій України, а також власнику, органам державної подат-кової служби за місцем знаходження підприємства.

Якщо майна банкрута вистачило, щоб задовольнити всі вимоги кредиторів, то він вважається таким, що не має боргів, і може продовжувати свою підприємницьку діяльність. Арбіт-ражний суд може винести ухвалу про ліквідацію юридичної особи, що звільнилася від боргів, лише в разі, якщо в неї залишилось майнових активів менше, ніж вимагається для її функціонування згідно із законодавством.