Спосіб відносних різниць. Цей спосіб ґрунтується на обчисленні різниць у відсотках. Величина впливу кожного фактора визначається множенням різниці в суміжних індексах (відсотках) на плановий обсяг узагальнюючого показника. Розрахунок потрібно вести табличним або безтабличним способами[10, ст.31].

За ознакою предмета методи та прийоми фінансового аналізу традиційно поділяють на такі: аналізи вертикальний, горизонтальний та відносних показників (коефіцієнтів).

Вертикальний аналіз полягає у визначенні у відсотках структури досліджуваного об'єкта, наприклад структури активів, пасивів, прибутку від звичайної діяльності, операційних витрат тощо [13, ст.17].

Горизонтальний аналіз має на меті дослідити зміни показників у часі з розрахунками абсолютних і відносних відхилень (темпів) [13, ст.18].

Горизонтальний та вертикальний аналізи доповнюють один одного. На практиці складають аналітичні таблиці 1.3.2., де одночасно використовують прийоми вертикального та горизонтального аналізів

Аналіз відносних показників. Відомо понад 200 відносних аналітичних показників, які можна розраховувати на основі фінансової звітності. Фінансовий аналітик не повинен намагатися розрахувати все. що можливо

Класифікація фінансових показників

Сфера застосування | Показники

Обслуго-вування боргу | 1. Коефі-цієнт покриття процентних виплат | 2. Коефіці-єнт покриття боргових зобов'язань | 3. Аналіз грошових потоків

Фінансовий ліверидж | 1. Частка боргу в активах | 2. Частка боргу в капіталі-зації | 3. Співвід-ношення позикового і власного капіталу | 4. Компро-міс між ри-зиком та винагородою

Ліквідність | 1. Коефі-цієнт поточної ліквідності | 2. Коефі-цієнт абсолютної ліквідності | 3. Ліквіда-ційна вар-тість під-приємства | 4. Характе-ристика грошових потоків

Ринкові показники | 1. Ціна і прибуток на акцію | 2. Співвід-ношення ринко-вої і балансо-вої вартості | 3. Відносні зміни цін

Розподіл прибутку | 1. Дивіден-ди на акцію | 2. Коефі-цієнт виплати дивідендів | 3. Коефі-цієнт покриття дивідендів | 4. Співвід-ношення дивідендів і активів | 5. Аналіз вартості підприємства

Прибут-ковість | 1. Ставка дохідності сукупного і акціонерно-го капіталу | 2. Прибуток на акцію | 3. Грошовий потік на акцію | 4. Загальний прибуток акціонера

Дохідність | 1. Ставка дохідності активів | 2. Обгрун-тування ін-вестиційних проектів

Управління ресурсами | 1. Оборот-ність активів | 2. Оборот-ність запасів | 3. Характе-ристика де-біторської та кредиторсь-кої забор-гованості | 4. Викорис-тання трудових ресурсів

Аналіз виробнчої діяльності | 1. Прибуток від операційної діяльності | 2. Рівень рентабель-ності | 3. Аналіз виробничих витрат | 4. Опера-ційний важіль

Класифікацію фінансових показників діяльності підприємства за ознаками різних сфер діяльності з погляду різних користувачів інформації наведено в табл.1.3.2.

Отже, ця класифікація відбиває досвід фінансового аналізу у країнах Заходу.

РОЗДІЛ 2

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

2.1.Теорія та сутність інвестування

Законом України «Про інвестиційну діяльність» інвестиції визначаються як усі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, у результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект [1].Це визначення відповідає міжнародному підходу до уявлень про інвестиційну діяльність як процесу вкладання ресурсів (благ, майнових й інтелектуальних цінностей) з метою одержання прибутку в майбутньому.Дещо неточною є та частина визначення, де йдеться про здійснення інвестицій з метою досягнення соціального ефекту. Цей ефект може досягатись не тільки від прямих інвестицій у підприємництво, а через збільшення доходів від інвестиційної діяльності і відповідних надходжень до держбюджету, що використовуються на фінансування соціальних програм. Таким чином, прийнятнішим терміном для вкладання коштів буде фінансування, а не інвестування.Інвестиції спрямовуються не тільки на створення прибутку (доходу) або досягнення соціального ефекту, а і на інші форми забезпечення розвитку і підаищення ринкової вартості підприємства, що знаходить відбиття у зростанні суми вкладеного капіталу. Відповідно до Закону (ст.1), до майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються у підприємницьку діяльність, належать:

кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

рухоме та нерухоме майно (будівлі, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності);

майнові права, що випливають з авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності;

-сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків і виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих (ноу-хау);

-права користування землею, водою, ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права;

-інші цінності [1].Ці цінності та майнові права складають об’єкти інвестиційної діяльності.Основним джерелом інвестування є національний дохід, за рахунок якого утворюється фонд нагромадження, що, у свою чергу, умовно поділяється на фонд відшкодування і фонд відновлення. За рахунок цих фондів формуються валові і чисті (у їх складі) інвестиційні ресурси.Залежно від джерел фінансування розрізняють: власні кошти інвестора, запозичені (державний кредит, кредити комерційних банків й інших фінансово-кредитних установ), залучені кошти (кошти інших інвесторів і вкладників).За формами власності інвестиції можна розподілити на:

- державні – що фінансуються з держбюджету, місцевих бюджетів, державними підприємствами;

колективні – кошти господарських товариств, спілок, громадських і релігійних організацій, інших юридичних осіб, заснованих на колективній власності;

приватні – кошти населення (індивідуальних інвесторів), а також юридичних осіб з приватним капіталом.

У регіональному аспекті розглядають інвестиції:

внутрішні, або вкладання капіталу суб’єктами господарської діяльності даної держави;

іноземні – вкладання капіталу іноземними юридичними і фізичними особами, іноземними державами, міжнародними урядовими і неурядовими організаціями;

закордонні – вкладання капіталу в об’єкти інвестування за межами території даної держави (придбання цінних паперів закордонних компаній, майна і т.д.) [1]. Залежно від строків освоєння інвестицій можуть бути довгостроковими, середньостроковими і короткостроковими. Згідно з методологією НБУ в Україні короткостроковими вважаються інвестиції до 1 року, середньостроковими – до 3-х років, довгостроковими – більше 3-х років

Що стосується поняття «інвестиційна діяльність», то