інвестування, здійснюваного громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності;

державного інвестування, здійснюваного органами влади і управління України, АР Крим, місцевих Рад народних депутатів за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позичкових коштів, а також державними підприємствами і установами за рахунок власних і позичкових коштів;

іноземного фінансування, здійснюваного іноземними громадянами, юридичними особами та державами;

спільного інвестування, здійснюваного громадянами та юридичними особами України, іноземних держав.

2.2НАПРЯМИ ІНВЕСТУВАННЯ

Існує два види інвестування – пряме і портфельне, об’єктом вкладання коштів яких є проект.Різноманітність визначень поняття проект пояснюється передусім різними методологічними підходами, і тому проект – це:

будь-яке велике починання, що планується або замислюється;

певне підприємство із початково встановленими цілями, досягнення яких означає завершення проекту;

окреме підприємство з конкретними цілями, які часто включають вимоги до часу, вартості та якості результатів, що досягаються;

певне завдання з визначеними вихідними даними й встановленими результатами (цілями), що обумовлюють спосіб його вирішення.Чітка орієнтація на результативність заходів, необхідність їх досягнення у визначений проміжок часу в умовах обмеженості ресурсного забезпечення – це найважливіші складові тлумачення проекту, а прив’язка його до засобів і суб’єктів фінансування, а також чітке визначення фінансових результатів, породжує якісно нове поняття – інвестиційний проект. Інвестиційний проект - це обмежена за часом цілеспрямована зміна системи зі встановленими вимогами до якості результатів, можливими межами витрат коштів та ресурсів і специфічною організацією з його розробки та реалізиції.Цілями проекту можуть бути економічні і соціальні результати, наприклад, збільшення виробничих потужностей підприємства, створення чи реконструкція інфраструктури, вирішення екологічних і соціальних проблем тощо.Під інвестиційним проектом розуміють пакет інвестицій і пов’язаних з ними видів діяльності. Відмінними рисами проекту є:

Виникнення, існування та закінчення проекту у певному оточенні.

Зміна структури проекту протягом його життєвого циклу.

Наявність певних зв’язків між елементами проекту як системи.

Можливість відміни вхідних ресурсів проекту.

Виходячи з визначення проекту, виділяють такі головні ознаки проекту (рис.1.1):

1.Системне функціонування проекту.

2.Обмеженість у часі.

3.Обмеженість ресурсів.

4.Кількісне вимірювання.

5.Неповторність.

6.Наявність певних зовнішніх умов.

Рис. 1.1. Основні ознаки інвестиційного проекту

Ініціатор проекту – сторона, яка є автором ідеї проекту, його попереднього обґрунтування та пропозицій щодо здійснення проекту. Ним може бути будь-який учасник проекту, але ділова ініціатива щодо здійснення проекту може виходити від замовника проекту.

Замовник проекту –головна сторона, яка зацікавлена у здійсненні проекту та досягненні його мети і буде користуватися його результатами [21]. Замовник висуває основні вимоги до проекту, його масштабу, здійснює фінансування за власні кошти інвесторів, укладає угоди щодо забезпечення його реалізації, керує процесом взаємодії між всіма учасниками проекту.

Інвестор(и) – сторона(и), що вкладає інвестиції в проект і зацікавлена у максимізації вигод від своїх вкладень [21]. Якщо інвестор і замовник не одна і та сама особа, то інвесторами частіше всього виступають банки, інвестиційні компанії та інші організації. Інвестори вступають у ділові відносини із замовником, контролюють виконання контрактів і здійснюють розрахунки з іншими сторонами під час виконання проекту.

Керуючий проектом –юридична або фізична особа, якій замовник та інвестор делегують повноваження щодо управління проектом: планування, контроль та координація дій учасників проекту. Склад функцій і повноважень керуючого проектом визначається контрактом із замовником. Керуючий для виконання своїх функцій утворює команду проекту у складі виконавців, які реалізують ці функції.

Контрактор проекту(генеральний контрактор) –сторона чи учасник проекту, що за угодою із замовником бере на себе відповідальність за виконання певних робіт, пов’язаних з проектом. До функцій генерального контрактора алежать укладання контракту із замовником або інвестором, добір та укладання угод із субконтракторами, забезпечення координації їх робіт та прийняття виконаного обсягу, оплата праці співвиконавців. Контрактором може виступати керівник проекту чи інші активні учасники проекту.Результатом будь-якого інвестиційного проекту є одержання прибутку(доходу) чи зростання вкладеного капіталу. Інакше кажучи, усі учасники проекту повинні бути зацікавлені в його організації та ефективному завершенні

Фінансові проекти передбачають одержання прибутків від вкладень капіталу в інвестиційні(фондові) інструменти – акції, облігації, паї, внески тощо.

Підприємницькі проекти –це плани вкладення капіталу в будь-який вид підприємницької(виробничої або комерційної) діяльності.

Інноваційні проекти – це вкладення капіталів у наукомісткі, високотехнологічні виробництва, які одночасно є високоризиковими і потребують захисту з боку держави. За допомогою ризикового капіталу можуть створюватися мегаполіси, вільні економічні зони, де на пільгових умовах капітали спрямовуються в новітні високі технології, тобто інноваці.

РОЗДІЛ 3 Напрями вдосконалення фінансового забезпечення діяльності державних підприємств

Проблемою державних підприємств є забезпечення їхнього ефективного функціонування і подальшого розвитку, як і в цілому реального сектору України. Воднораз нераціональною залишається їхня структура, що є наслідком помилок, допущених під час здійснення приватизації економіки. Значною мірою гальмують розвиток підприємств і фінансові проблеми, зокрема забезпеченість власним оборотним капіталом, обгрунтованість фінансового планування, розподілу прибутку, взаємовідносин із бюджетом тощо.

Ефективність використання прибутку пов'язана також із реалізацією відповідної дивідендної політики. Державна дивідендна політика негнучка й неефективна. Дивідендні потоки менші за визначений Фондом державного майна України (ФДМУ) рівень, у результаті чого скорочуються надходження до державного бюджету. Крім того, не розроблено механізму забезпечення своєчасних перерахувань дивідендів до державного бюджету й не передбачено відповідальності керівників корпорацій за зменшення цих платежів. Дивідендна політика орієнтована більше на забезпечення доходів бюджету, керівники державних корпорацій віддають перевагу витрачанню коштів, а не поміркованій капіталізації. У цьому зв'язку є необхідність розробки адекватної дивідендної політики.

Важливим моментом