Становище основної частки підприємств, що, є "штучно збанкрутілими з різних обставин, у тому числі й з причин неефективної податкової, інвестиційної, дивідендної політики тощо, необхідно виправити на основі удосконалення фінансового механізму корпоративного управління: запровадження ефективного фінансового менеджменту, стратегічного планування тощо".

Впровадження поточного фінансового планування, що має стати етапом розробки стратегічного планування, підвищення ефективності діяльності ДП, оцінка виконання фінансових планів Мінекономіки за зведеними основними фінансовими показниками не може бути підставою для об'єктивних і достатніх висновків про обгрунтованість їхньої розробки, оскільки за ними нівелюються індивідуальні особливості кожного фінансового плану та його показників.

Проблематичним є також збір інформації про складання, затвердження й виконання фінансових планів, необхідних для проведення достовірного аналізу, що, у свою чергу, потребує програмного і технічного забезпечення, основи формування інформації для здійснення моніторингу цих процесів.

Достовірності проведеного аналізу виконання фінансових планів сприятиме відповідний алгоритм моніторингу процесів фінансового планування на державних підприємства. Основними показниками моніторингу мають бути: фактичні показники, що характеризують поточний фінансовий стан окремих підприємств та груп підприємств державного сектору економіки; планові показники окремих підприємств; узагальнені показники за галузями державного сектору економіки та за окремими критеріями відбору; показники щодо виконання фінансових планів окремих підприємств і узагальнені за підприємствами окремих галузей у розрізі відповідних органів виконавчої влади та в цілому за державним сектором економіки за поточний рік і в динаміці; показники, що характеризують виконання умов контрактів із керівниками підприємств. Врахування результатів моніторингу сприятиме поліпшенню фінансового управління підприємствами.

Головним напрямом фінансового управління державним підприємством має стати довгостроковий період, що пов'язано із стратегічним плануванням, де вирішальну роль відіграє фінансова стратегія. Останню віддзеркалює стратегіч-ний фінансовий план.З урахуванням оцінки запропонованих проектів, а також фінансового стану підприємства на момент формування стратегії визначається його потреба у позиковому капіталі в майбутньому. В процесі стратегічного управління фінансами важливо визначити обгрунтовану структуру фінансової стратегії щодо форм залучення коштів, способів їхнього розміщення та напрямів їх використання.

Як фінансовий план бюджет охоплює всі аспекти діяльності підприємства, дає змогу оцінювати понесені ним витрати й результати, що будуть отримані у майбутньому.

Бюджети державного підприємства дають можливість його керівникам оцінити ефективність діяльності різних структурних підрозділів, визначити найефективніші напрями подальшого розвитку господарської діяльності, структурної перебудови підприємства, згортання одних і розвитку інших видів діяльності тощо.

Бюджети є основою для прийняття рішень про рівень фінансування різних видів діяльності державного підприємства із внутрішніх і зовнішніх джерел. Вони покликані забезпечувати керівників підприємства усією необхідною інформацією для постійного контролю за його фінансовим станом, дають змогу судити про правильність прийнятих рішень керівниками структурних одиниць, розробляти заходи щодо оперативного і стратегічного коригування їхньої діяльності.

Однією з головних функцій бюджетування є прогнозування фінансового стану, ресурсів, доходів і витрат. Саме в цьому значимим є бюджетування для прийняття управлінських рішень.

Серед проблем постановки бюджетування виділяють переважно організаційні й технічні, але найзначущішими для ефективного його впровадження є методичні. На нашу думку, успішна постановка бюджетування залежить передусім від правильної, ретельно і завчасно розробленої методики складання бюджетів. Ефективність бюджетування значною мірою визначається вибором фінансової структури підприємства, тобто вибором об'єкта бюджетування. Від нього залежатимуть: види бюджетів, що будуть використовуватися; форми і технологія бюджетування, які доцільно застосувати; порядок консолідації бюджетів структурних підрозділів і система бюджетування; порядок підготовки звітів про виконання бюджетів і їхнє коригування.

За всіх різноманітних варіантів класифікації об'єктів бюджетування доцільно виділити три основні групи їхніх структурних підрозділів, які відрізняються технологією і організацією бюджетного процесу: центри фінансової відповідальності (ЦФВ); центри фінансового обліку (ЦФО); місця виникнення витрат (МВВ). Фінансову структуру підприємства треба закріпити внутрішнім нормативним документом — Положенням про фінансову структуру.[25, ст.76]

Ефективність бюджетування значною мірою залежатиме від того, наскіль-ки чітко менеджери державного підприємства уявляють собі необхідний склад бюджетів, етапів бюджетування та послідовність їхнього здійснення, усю систе-му прямих і, головне, зворотних зв'язків, параметри оптимізації тих чи інших фінансових пропорцій.

Відновлення фінансового планування на новій основі зумовлює необхідність для державних підприємств нормування власних обігових коштів.

Чим вища частка власного оборотного капіталу в складі оборотних акти-вів, тим стійкіший фінансовий стан підприємства. Доцільно, щоб цей капітал покривав не менш як 50% потреби підприємства, а ще 50% відшкодовувалися за рахунок кредиторської заборгованості й короткострокових позичок банків. Нормування власного оборотного капіталу потребує розробки політики його формування і фінансування.

Послідовність дій щодо формування політики фінансування оборотних активів полягає у:

1) вивченні джерел формування оборотних активів у попередньому періоді;

2) прийнятті політики формування оборотних активів на підприємствах на майбутній період із позиції прибутковості й ризику фінансово-господарської діяльності.

3) оптимізації обсягу і структури джерел формування оборотних активів, тобто встановлення прийнятного для підприємства співвідношення між власним оборотним капіталом, короткостроковими кредитами і позиками, кредиторською заборгованістю, іншими короткостроковими зобов'язаннями.

До процедури планування входять розрахунки прогнозних обсягів запасів, дебіторської заборгованості, коштів, інших оборотних активів, а також джерел їхнього фінансування разом із власними, позиковими і залученими.

Основою для виявлення недоліків і проблем ДП є постійне проведення фінансового аналізу. Вимогам забезпечення фінансового аналізу має відповідати інформаційна база — фінансова звітність ДП.

Для кардинального поліпшення ситуації необхідно розробити політику збалансованого розвитку як щодо підприємств, котрі діють у