2. За стадіями виробництва необхідно мати нормативи поточних, страхових, технологічних, транспортних і виробничих запасів матеріалів, незакінченого виробництва, напівфабрикатів, коплектувальних виробів і готової продукції, величина і динаміка яких характеризує процес перетворення матеріальних ресурсів в готові товари, роботи і послуги.

3. За функціями, які вони виконують, нормативи можна віднести до планових, економічних, технічних, організаційних, соціальних, трудових, екологічних, управлінських, правових.

4.За часом дії нормативи бувають перспективними, річними, поточними, умовно-постійними і тимчасовими, разовими і сезонними.

5. За сферою розповсюдження виділяють нормативи міжгалузеві, галузеві, внутрішньовиробничі, а також міжнародні, республіканські, федеральні, реґіональні, муніципальні або місцеві.

6. За методами встановлення розрізняють нормативи науково обґрунтовані, розрахунково-аналітичні, експериментальні, аналітично-дослідницькі, звітно-статистичні.

7. За формою виразу своїх значень розрізняють табличні, графічні і аналітичні нормативи. Табличні і графічні використовують звичайно при встановленні розрахунково-аналітичних та інших норм вручну. Аналітичні виражаються, як правило, у виді емпіричних залежностей і використовуються при встановленні норм з допомогою комп’ютерної техніки.

8. За ступенем деталізації нормативи діляться на індивідуальні і групові, диференційні і укрупнені, часткові і загальні, спеціальні і зведені.

9. За кількісними значеннями норми можуть бути: оптимальні, допустимі, максимальні, мінімальні, середні.

10. За цільовим призначенням нормативи бувають витратні і технічні, оціночні та техніко-економічні, оперативно-виробничі і календарно-планові. Витратні норми визначають величину витрат ресурсів, оціночні - ефективність їх використання, оперативні - тривалість і порядок руху ресурсів в процесі виробництва продукції.

2. 3 Норми та нормативи, їх види і призначення

Приблизний перелік норм і нормативів, що використовуються у поточному плануванні, їх призначення та відповідальні за організацію нормування відділи наведені у таблиці 2.1.

Система трудових нормативів - це сукупність реґламентованих витрат праці на виконання різноманітних елементів і комплексів роботи персоналом підприємства. У планово-економічній діяльності підприємств усіх форм власності застосовують різноманітні трудові показники, до складу яких відносяться наступні норми і нормативи: норми часу, норми виробітки, норми обслуговування, норми чисельності, норми управління, нормовані виробничі завдання. До норм витрат робочого часу відносяться нормативи тривалості трудових процесів, трудомісткості робіт і чисельності працівників.

Норматив часу – це розрахункова величина часу необхідна для виконання окремих елементів роботи, операцій. Розробляються нормативи основного, допоміжного часу, часу на відпочинок, нормативи підготовчо-заключного часу, часу на обслуговування робочих місць відповідно до типу і методів організації виробництва. Норматив чисельності використовується для визначення кількості працівників, регламентує їх чисельність для виконання одиниці обсягу роботи чи окремої функції. Норма виробітку – це обсяг роботи в натуральних одиницях, який необхідно виконати за одиницю часу. Норма обслуговування – це регламентована кількість одиниць устаткування, апаратів, площ, які повинні обслуговуватися одним робітником чи групою робітників за одиницю робочого часу (зміну, місяць)

З метою вдосконалення внутрішньовиробничого планування усі норми і нормативи доцільно також ділити на дві взаємозв’язані групи - норми витрат праці і норми результатів праці, що вперше в своїх роботах довів Б.М.Генкін [8. С.44].

До норм, які характеризують кінцеві результати праці, відносяться перш за все норми виробітки і нормовані виробничі або планові завдання. Норми результатів праці звичайно встановлюються на підставі норм витрат праці.

Розрахунок технічної норми штучного часу tшт на операцію здійснюється за наступними формулами:

а) для умов одиничного і дрібносерійного виробництва (хв./ шт.):

tшт = tоп 1 + (k/ 100), (2.1)

де tоп - норма оперативного часу; k – коефіцієнт додаткового часу на підготовчо-заключні роботи, на обслуговування робочого місця та відпочинок, у відсотках до оперативного часу;

б) для умов серійного виробництва ( хв./ шт.):

tшт = tоп 1 + ( + + )/ 100, (2.2)

де - відношення часу технічного обслуговування робочого місця до оперативного, %; - відношення часу організаційного обслуговування до оперативного, % ; - додатковий час на відпочинок, %;

в) для умов крупносерійного і масового виробництва ( хв./ шт.):

tшт = tоп 1 + ( + )/ 100 + tмаш./100. (2.3)

У серійному виробництві вводиться поняття штучно-калькуляційної норми часу, яка включає підготовчо-заключний час:

tштк = tшт + tпз/n, (2.4)

де tпз - норма часу на підготовчі та заключні роботи в зв’язку з переходом на обробку наступної партії ; n – кількість деталей в партії.

В умовах масового виробництва tпз = 0, в умовах одиничного він враховується загальним коефіцієнтом k 20. С.87.

Матеріальні нормативи – це важливіша складова частина планово-економічної нормативної бази підприємств і фірм, яка характеризує в умовах ринку величину витрат основних виробничих ресурсів на виготовлення продукції, виконання робіт і послуг з врахуванням діючих законів попиту і пропозиції. До них відносяться: норми витрат предметів праці; норматив використання ресурсів, який визначається коефіцієнтом, що характеризує відношення корисно витраченого матеріалу до встановленої норми; нормативи витрат засобів праці і виробництва, які визначають потребу підприємства в робочих місцях, виробничій площі, технологічному оснащенні, регулюючому і мірильному інструменті на виконання встановленого обсягу робіт або послуг.

До важливіших нормативів, які характеризують плановий або фактичний рівень використання основних засобів праці і виробництва, відносяться такі показники, як режим роботи обладнання, коефіцієнти змінності і завантаження верстатів, нормативи фондовіддачі і рентабельності основних засобів, коефіцієнти екстенсивного і інтенсивного використання обладнання, норми простою обладнання. Основними ремонтно-експлуатаційними нормами є: тривалість міжремонтних періодів, норми простою устаткування в ремонті, тривалість ремонтного циклу структура ремонтних циклів,