Виробничі підрозділи переглядають план на друге півріччя (31 березня), при необхідності змінюють фінансовий бюджет на цей період.

5. Центральний відділ планування затверджує переглянутий план на друге півріччя (30 квітня). Цей план включає уточнені показники на період, що залишився.

6. Виробничі відділи складають плани на два роки (30 квітня). Ця робота є продовженням четвертого етапу. Дворічний план складається з врахуванням зміни технології, умов ринку, рішень уряду та інших. Підрозділи складають баланс на кожен місяць першого року і кожний квартал другого, планують надходження коштів та їх використання.

7.Виробничі підрозділи дають заявки на необхідні їм кошти (30 квітня). Ці кошти розподіляються тільки на ті проекти, які повинні здійснитися протягом двох років.

8. Виробничі відділи складають прогноз на 5 років (30 квітня). Прогнозується збут усіх видів виробленої продукції на найближчі роки. Поряд з прогнозом збуту визначається приблизна сума витрат і очікуваний прибуток.

9. Виробничі відділи (31 травня) представляють наступні планові дані: зведення прийнятих підрозділами показників, відомості про можливі надходження коштів, заявку на необхідні інвестиції, прогноз збуту продукції на 5 років.

10. Вище керівництво приймає рішення (30 червня) про розподіл фінансових ресурсів на проекти відділів та загальнофірмові.

11. Усі служби складають свої плани і бюджети (31 серпня). Складений на перший рік бюджет включається в план і одержує необхідні фінансові ресурси.

12. Вище керівництво затверджує усі плани і бюджети (30 вересня).

До виконання основних планових функцій на усіх етапах їх здійснення залучаються менеджери різних категорій.

2.1 Поняття про планові нормативи і норми

У сучасній вітчизняній планово-економічній літературі єдиного загальновизнаного поняття про нормативи і норми стосовно ринкових умов поки що не існує.

На підставі існуючих визначень норм і нормативів М.І.Бухалков [6.C. 49,50] дає уточненні визначення цих понять стосовно до умов і вимог ринкової економіки, а також визначає їх цільове призначення у сучасному виробництві. З наукових позицій будь-який норматив – це єдина, середньозважена величина витрат економічних ресурсів, яка склалася в діючих ринкових умовах і забезпечує ефективне їх використання. Іншими словами, норматив – це еталон витрат різних ресурсів на виробництво одиниці продукції, значення якого повинно відповідати досягнутому рівню розвитку ринкових відносин при повному використанні техніки, передової технології, прогресивної організації виробництва і необхідної кваліфікації персоналу. Це означає, що нормативи повинні відбивати оптимальні або ефективні умови розвитку вітчизняного виробництва і передові методи виконання роботи. Вони служать мірилом, з яким порівнюють планові і дійсні витрати. Відповідного до цього нормативи повинні забезпечувати високий або досягнутий ступінь ефективності виробництва, як правило, не нижче встановленого ринком нормативного або необхідного рівня перевищення результатів над витратами. Будь-який норматив як єдину планову величину можна застосувати на рівні підприємства, галузі і вищій системі господарювання. Діючі планові нормативи тому визначають не тільки величину витрат ресурсів на виробництво одиниці продукції або роботи, але і рівень ефективності розвитку як окремого підприємства, так і усієї ринкової системи або країни в цілому.

Отже, із вище сказаного можна зробити висновок, що нормативи – це фундаментальна економічна категорія, яка має свій конкретний і науковий практичний зміст і форму прояву, наприклад, трудові або матеріальні витрати на одиницю продукції. Нормативи – це загальна міра споживання і використання різноманітних економічних (виробничих) ресурсів. З їх допомогою встановлюється і реґламентуються важливіші показники планової, організаційної і управлінської діяльності всіх підприємств і організацій, визначається хід виробничих процесів, їх тривалість і повторюваність. Вони служать мірилом ефективності роботи підприємства, свого роду стандартом розвитку техніки, технології і організації виробництва, рівнем якості і конкурентоспроможності продукції, критерієм оптимальності економічної діяльності. Усі нормативи формуються до початку процесів планування і організації виробництва, їх кількісна величина повинна бути науково обґрунтованою, виражати середній, економічно доцільний для певних виробничих умов рівень витрат запланованих ресурсів незалежно від галузі і форми власності підприємства.

Отже, норматив – це еталон витрачання різних ресурсів на виробництво одиниці продукції, який є уніфікованим, міжгалузевим і розрахованим на тривале використання. З допомогою нормативів встановлюються і регламентуються важливі показники планової, організаційної та управлінської діяльності всіх підприємств і організацій, визначається хід виробничого процесу, його тривалість [24.С.69]. У вітчизняній літературі нормативи – це показники, які характеризують величину (ступінь) використання знарядь і предметів праці, їх витрачання на одиницю продукції [17.С. 56].

Норми, на відміну від нормативів, мають конкретне галузеве, внутрігосподарське або внутрішньофірмове призначення.Вони створюються для відповідних локальних умов робочого місця або певного типу виробництва і повинні відбивати як загальні закономірності, так і специфічні особливості розвитку підприємства і зміну витрат економічних ресурсів при допустимих обмеженнях в планові терміни їх використання. Норми розроблюються звичайно на короткий, наперед встановлений термін їх використання в заданих галузевих або корпоративних умовах з врахуванням взаємодії конкретних виробничо-технічних, організаційно-економічних, соціально-трудових та багатьох інших факторів. Усі норми повинні завжди відповідати тим умовам, для яких вони були розроблені і призначенні, і переглядатися у відповідності із зміною виробничих факторів. Отже, норма – це науково обґрунтована величина витрачання тих або інших економічних ресурсів в конкретних виробничо-технічних умовах [24.С.69]. У вітчизняній літературі норми – це максимально припустима величина абсолютного витрачання сировини, матеріалів, палива, енергії, витрати праці для виготовлення одиниці продукції (чи виконання роботи) встановленої якості в умовах виробництва планового року [17.С. 56].

За своїм значенням норми і нормативи можуть бути абсолютними і відносними,