виконує функції перерозподілу ВВП між галузями, регіонами, соціальними верствами населення, перерозподіл у часі при використанні державних позик.
2. Всеохоплюючий характер - бюджетні відносини охоплюють абсолютно всіх – кожного громадянина, кожне підприємство, кожну державну структуру. При цьому, як правило, бюджетні відносини мають двосторонній характер – платежі до бюджету та асигнування з нього.
3. Законодавче регулювання - здійснюється за трьома напрямами:
загальним Законом України ”Про бюджетну систему”;
законами, що регламентують надходження доходів і фінансування видатків;
прийняттям щорічного закону (рішення) про бюджет на наступний бюджетний рік. Роль і місце бюджету в суспільстві визначається фінансовою моделлю країни.
З точки зору послідовності розподілу ВВП існують два варіанти:
в умовах ринкової економіки;
у межах адміністративної економіки.
У ринковій економіці створений ВВП спочатку розподіляється між його виробниками. Робітники і службовці отримують заробітну плату, підприємці – прибуток. Після цього здійснюється формування бюджету шляхом оподаткування доходів юридичних і фізичних осіб.
При адміністративній економіці держава спочатку централізує в бюджеті необхідну частину ВВП, а залишок розподіляється між його виробниками.
За рівнем централізації ВВП в бюджеті умовно виділяють три моделі:
американська (25- 30%);
західноєвропейська (30 – 40%);
скандинавська (50 – 60%).(2.1)
За формою прояву бюджет є основним фінансовим планом, в якому відображається діяльність держави та місцевих органів влади і управління. Як фінансовий план бюджет являє собою баланс доходів і видатків. Водночас це не просто розпис доходів і видатків держави – це віддзеркалення її економічної і соціальної, міжнародної та оборонної, а головне фінансової політики.
За матеріальним змістом бюджет являє собою централізований грошовий фонд держави. Обсяг бюджету – це річна сума коштів, що проходять через цей фонд. Він перебуває у постійному русі: практично щоденно до нього надходять кошти і здійснюється фінансування видатків.
Формування доходів бюджету здійснюється за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел на основі використання різноманітних методів. Внутрішніми джерелами є вироблений у країні ВВП та національне багатство. Зовнішні джерела – це надходження доходів до бюджету на основі перерозподілу доходів і фінансових ресурсів. [2]
Видатки Державного бюджету — це витрати держави на загальнодержавному рівні, які необхідні для виконання державою її функцій. Ці витрати виражають економічні відносини, на основі яких здійснюється використання централізованих коштів за напрямами, визначеними законом.
Напрями використання бюджетних видатків обумовлюються цілою низкою факторів, основними з яких є:*
необхідність утримання державних установ;*
рівень розвитку регіонів держави;*
зв'язки видатків із загального державного бюджету з видатками з місцевих бюджетів;*
форми надання бюджетних коштів;*
інші фактори, які можуть мати вагоме значення залежно від конкретної економічної і політичної ситуації в державі. [3 стр.368]
Склад видатків бюджету визначається функціями держави та характером її фінансової діяльності:
функції: видатки
1) управлінська державне управління
судова влада і прокуратура
фінансові і митні органи
міжнародні відносини
правоохоронні органи
2) оборона національна оборона
3) соціальна соціальний захист
соціальне забезпечення
соціальна сфера
4) економічна економічна діяльність держави
фундаментальні дослідження
- фінансова діяльність обслуговування державного боргу.
У ст. 87 Бюджетного кодексу перелічені державні програми, які мають фінансуватися з Державного бюджету.
До видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки на:
1) державне управління:
* законодавчу владу;
* виконавчу владу;
* Президента України;
2) судову владу;
3) міжнародну діяльність;
4) фундаментальні та прикладні дослідження і сприяння науко' во-технічному прогресу державного значення, міжнародні наукові та інформаційні зв'язки державного значення;
5) національну оборону;
6) правоохоронну діяльність та забезпечення безпеки держави;
7) освіту:
* спеціалізовані школи (у тому числі школи-інтернати), засновані на державній формі
власності;
* загальноосвітні школи соціальної реабілітації;
8) охорону здоров'я;
9) соціальний захист та соціальне забезпечення:
10) культуру і мистецтво;
11) державні програми підтримки телебачення, радіомовлення, преси, книговидання,
інформаційних агентств;
12) фізичну культуру і спорт;
13) державні програми підтримки регіонального розвитку та пріоритетних галузей
економіки;
14) програми реставрації пам'яток архітектури державного зна-чення;
15) державні програми розвитку транспорту, дорожнього господарства, зв'язку,
телекомунікацій та інформатики;
16) державні інвестиційні проекти;
17) державні програми щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, охорони
навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, попередження та
ліквідації надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха;
18) створення та поповнення державних запасів і резервів;
19) обслуговування державного боргу;
20) проведення виборів та референдумів;[4 ст.87]
У Державному бюджеті обов'язково передбачається резервний фонд бюджету.
Резервний фонд бюджету формується для здійснення непередбачених видатків, що не мають постійного характеру і не могли бути передбачені при складанні проекту бюджету. Порядок використання коштів із резервного фонду бюджету визначається Кабінетом Міністрів України.
Резервний фонд бюджету не може перевищувати одного відсотка обсягу видатків загального фонду відповідного бюджету.
Кабінет Міністрів України щомісячно звітує перед Верховною Радою України про витрачання коштів резервного фонду бюджету.
Видатки бюджету здійснюються через бюджетне фінансування. Під бюджетним фінансуванням розуміють певну систему надання коштів підприємствам, установам і організаціям на виконання заходів, передбачених бюджетом. Бюджетне фінансування базується на відповідних принципах.
Принципи бюджетного фінансування:
1. Цільовий характер бюджетних асигнувань.
Бюджетні асигнування мають використовуватися виключно за призначенням. Для установ доводяться спеціальні кошториси, де вказуються конкретні напрями використання бюджетних коштів.
2. Отримання максимального ефекту при мінімумі витрат. Це досягається при оптимальному фінансуванні завдань як економічного, так і соціального розвитку держави та зворотного притоку коштів від вирішення цих завдань.
3. Безповоротність бюджетних асигнувань.
4. Безоплатність бюджетних асигнувань. За користування бюджетними коштами, які передбачені затвердженими в установленому законодавством порядку, або кошторисом установа чи організація не сплачує будь-яких процентів.
Застосовують такі форми бюджетного фінансування:
1. Фінансування за системою "нетто-бюджет". Ця форма характеризується наданням бюджетних коштів на досить обмежений перелік витрат, який затверджений у бюджеті.
2. Фінансування за системою "брутто-бюджет". Застосовується для підприємств, установ, які повністю фінансуються з бюджету. За цією формою фінансування бюджетні асигнування виділяються на всі види витрат, які забезпечують як поточну діяльність, так і розширене виробництво, залежно від специфіки підприємства,