Свобода вибору видів і форм діяльності.

Хоч ринкова економіка і багатозначне поняття, головну її ознаку все ж можна виділити. Це принцип свободи господарської діяльності.

Природно, економічна свобода, як і політична, соціальна, духовна, етична, обмежена межами, що суспільно встановлюються, що не дозволяють їй вилитися в анархію, перетворитися в засіб неприборканого економічного свавілля. Без системи суспільних обмежень свобода одних стане засиллям для інших. Але в той же час наявність обмежень не свідчить, що в умовах їх дії свобода взята в зазделегідь задані рамки.

Головний принцип ринкової економіки декларує право будь-якого господарюючого суб'єкта вибирати доцільний вид економічної діяльності і здійснювати цю діяльність в будь-якій формі, що допускається законом. Закон же покликаний обмежувати і забороняти ті види економічної і господарської діяльності, які представляють реальну небезпеку життю і свободі людей, суспільній стабільності, суперечать нормам моралі. Все інше повинне бути дозволене як в формі індивідуальній трудовій, так і в її колективних і державних формах діяльності.

Таким чином, в ринковій економіці діє наступний початковий принцип: "Кожний суб'єкт має право обирати для себе довільну форму економічної, господарської діяльності, крім заборонених законом, в зв'язку з їх суспільною небезпекою".

Рівноправність форм власності в ринковій економіці.

Потрібно зазначити, що в ринку реалізовується і принцип загальності. Він зумовлює комплексність ринкового господарства, де не повинно бути структур, що не користуються товарно-грошовими відносинами, які є найбільш важливими атрибутами ринку в економіці.

Визначальним принципом ринкової економіки є також рівноправність ринкових суб'єктів з різними формами власності. Цей принцип свідчить: економічні права кожного з даних суб'єктів, включаючи можливості здійснення економічної діяльності, обмеження, податки, пільги, санкції, повинні бути адекватні для всіх суб'єктів. У тому значенні, що вони не залежать від форми власності, існуючої на даному підприємстві.

Природно, рівноправність або, краще говорити, адекватність прав підприємств з різними формами власності не треба сприймати як абсолютну рівність. Різні форми власності самі собою, мимоволі створюють різні виробничі, економічні можливості. До того ж нераціонально мати однакові правила, скажімо, оподаткування для різних підприємств.

Мова йде про інше: щоб не створювати "особливих" умов спеціального режиму сприяння за ознакою форми власності, ставлячи у вигідне положення одну з них і в невигідне - іншу. По суті, це передумова чесної конкуренції різних форм власності.

Друга, не менш важлива сторона принципу, що декларується укладена в наданні всім формам власності права на існування, права бути представленими в економіці. Тут мається на увазі, передусім усунення геноциду по відношенню до приватної, сімейної, групової власності на засоби виробництва, так властивого в недалекому минулому радянській економіці.

Плюралізм форм власності в ринковій економіці, їх економічну рівноправність породжують різноманіття цих форм, не властиве економіці державного типу.

Незалежність господарювання.

Вже було сказано про самостійність у виборі форм і видів діяльності, однак до цього потрібно додати: ринковій економіці властиві процеси саморегулювання, що розповсюджуються не тільки на управління підприємством, але і на його створення і ліквідацію. Причому, на відміну від умов державної економіки, в рамках ринку підприємства незалежні від різного роду державних директив, а в ідеалі - залежать тільки від фінансового становища на самому підприємстві. Отже, на основі перерахованих фундаментальних принципів функціонує вся ринкова економічна система.

Принципи функціонування ринку.

Щоб зрозуміти, як діє ринкова економіка, потрібно визнати існування п'яти фундаментальних питань, на які кожна економічна система повинна знаходити відповідь. Ось ці питання.

Скільки потрібно виробляти? У якому об'ємі або яку частину ресурсів, що є треба зайняти або використати у виробничому процесі?

Що потрібно виробляти? Який набір товарів і послуг найбільш повно задовільнить матеріальні потреби суспільства?

Як цю продукцію потрібно виробляти? Як має бути організоване виробництво? Які фірми повинні здійснювати виробництво і яку застосовувати технологію виробництва?

Хто повинен отримати цю продукцію? Зокрема, як повинна розподілятися продукція між індивідуальними споживачами?

Чи здатна система пристосуватися до змін? Чи може система добитися належних корекцій в зв'язку із змінами в споживчому попиті, в постачанні ресурсів і технології виробництва?

Всі ці питання існують лише тому, що потреби суспільства безмежні, а ресурси, здатні дані потреби задовольнити, обмежені.

Як ринок відповідає на фундаментальні питання економіки.

Функціонування ринкового господарства базується на конкуренції між товаровиробниками і покупцями. Саме вони встановлюють ціни на товари і послуги. Але, пам”ятаючи те, що підприємства керуються мотивом отримання прибутку і недопущення збитків, можна зробити висновок: вироблятися будуть лише ті товари, випуск яких може принести прибуток, а ті товари, виробництво яких спричиняє за собою збитки, випускати не будуть. При цьому відомо, що отримання прибутку або його відсутність зумовлюють дві речі: загальний прибуток, що отримується фірмою від продажу свого продукту; загальні витрати його виробництва.

Однак виникає питання: чи дійсно не будуть випускатися товари, що не приносять підприємству прибуток? Щоб відповісти на нього, треба розуміти таке поняття, як "економічні витрати". Це - платежі, які необхідно зробити, щоб придбати і зберегти в своєму розпорядженні потрібні кількості таких ресурсів, як капітал, сировину, робоча сила і підприємницькі. Потрібно зазначити, що талант підприємця - також рідкий ресурс, і повинен бути заслужено оплачений, оскільки без нього існування підприємства, тобто виробництво продукції шляхом об'єднання перерахованих чотирьох чинників, стало б неможливим. І продукт буде вироблятися лише тоді, коли загальний прибуток від його продажу досить великий, щоб можна було виплатити заробітну плату, процент, ренту і нормальний прибуток. У тому випадку, коли прибуток перевищує економічні витрати,