1. Реалізація принципу сильного і сталого бюджету передбачає постійне нарощування бюджетного потенціалу. Видатки бюджету мають йти на забезпечення економічного зростання, а також забезпечення фінансовими ресурсами як ефективного функціонування економіки, так і зміцнення держави в цілому. Державний бюджет покликаний істотно впливати на економічний розвиток усіх регіонів, мати реальні інвестиційні взаємозв'язки з об'єктами народного господарства, забезпечувати регіональну стратегію економічного розвитку країни.

2. Реалізація принципу упорядкування державних видатків та їхнього скорочення, як переконує досвід економічно розвинених країн, має здійснюватися шляхом структурної перебудови виробництва, житлової та комунальної реформ, розвитку приватних освітніх і лікувально-оздоровчих установ, страхової медицини, недержавних пенсійних фондів з урахуванням необхідності забезпечення державних гарантій щодо фінансування мінімальних соціальних стандартів, підтримки непрацездатних верств населення.

3. Принцип використання джерел фінансування бюджетного дефіциту в інвестиційних цілях.

4.Принцип бездефіцитності бюджетів органів місцевого самоврядування.

Основні принципи податкової діяльності, як виду фінансової діяльності держави, розроблені А.Смітом у його праці “Дослідження про природу і причини багатства народів” 1776, а також А.Вагнером у книзі “Наука про фінанси” 1880. Слушні думки щодо принципів податкової діяльності в умовах розвиненої ринкової економіки висловив відомий сучасний економіст Дж.Е.Стігліц та ін.

В умовах перехідної економіки податкова діяльність, як нам здається, має здійснюватися за такими основними принципами:

наукова обґрунтованість політики доходів, активне використання податкових методів регулювання розвитку економіки;

інвестиційна і соціальна спрямованість;

пріоритетність прямого оподаткування;

диференційоване застосування податкових ставок;

надання податкових пільг тільки на визначені державою цілі тощо.

Діяльність держави на фінансовому ринку повинна здійснюватися на основі принципу розміщення державних цінних паперів серед населення. При цьому має забезпечуватися гарантійна перевага такого розміщення перед вкладами заощаджень в іноземну валюту.

У сучасних умовах особливу увагу необхідно звертати на розширення неподаткових форм і методів мобілізації доходів бюджету: оренду державного майна, дивіденди від частки державної власності в акціонованих підприємствах, реалізацію державного майна тощо.

У процесі фінансової діяльності на основі зазначених принципів держави, приводячи в дію фінансовий механізм, реалізує визначені цілі фінансової політики й отримує певні результати, які можна виразити за допомогою системи кількісних абсолютних або відносних показників. Характеристики окремих абсолютних показників загальних результатів фінансової діяльності держави складаються із поданих нижче даних.

1. Головним індикатором розвитку економіки, ефективності виробничої та фінансової діяльності є ВВП. Розглядаючи динаміку і обсяги ВВП, можна зробити певні висновки про ефективність функціонування фінансів як інструменту розподілу й перерозподілу ВВП, контролю за його виробництвом, розподілом і використанням.

2. Обсяг фінансових ресурсів, створених у державі, це зведений показник, до якого входять ресурси всіх секторів економіки. У державному секторі, наприклад, до складу фінансових ресурсів входять: загальнодержавний фонд фінансових ресурсів (ресурси державного бюджету), фонди фінансових ресурсів місцевого самоврядування (ресурси місцевих бюджетів) ресурси державних фінансових інструментів, ресурси міністерств, підприємств тощо.

3. Обсяг бюджетних ресурсів (доходів зведеного бюджету) - це показник податкових і неподаткових надходжень, доходи від операцій із капіталом, офіційні трансферти, державні цільові фонди.

4. Обсяг витрат зведеного бюджету.

5. Загальний обсяг дефіциту зведеного бюджету (перевищення видатків над доходами).

Сучасні економічні теорії і практика ілюструють не лише негативне ставлення до наявності бюджетного дефіциту. Так, у США економічне зростання у 80-ті роки супроводжувалося істотним бюджетним дефіцитом. Коли у 1982 році з’ясувалося, що жорсткий монетаристський курс призвів до помітного спаду виробництва, завдання зменшення бюджетного дефіциту було відкладене на віддаленіший термін.

6. Загальний обсяг зовнішнього і загальний обсяг внутрішнього боргу, якщо їх розглядати в динаміці, дають можливість зробити висновки про використання як зовнішніх, так і внутрішніх державних позик для покриття дефіциту державного бюджету.

В індустріальне розвинених країнах порівняно незначна частка сукупного державного боргу відноситься на зовнішній борг. Переважна частка державного боргу припадає на вітчизняних інвесторів. Так, у США 1995 року сумарний державний борг становив 4951 млрд.дол. До них на іноземних кредиторів (разом із міжнародними організаціями) припадало лише 783,7 млрд.дол., або 16%.

6. Аналогічна картина спостерігається й у інших країнах із розвиненою ринковою економікою.

До відносних показників, які характеризують загальні результати фінансової діяльності держави, належить:

1. Питома вага у ВВП загального обсягу фінансових ресурсів, створених у державі. Якщо динаміка цього показника знижується, це свідчить про загальну позитивну тенденцію у розвитку макроекономічних процесів. Високий відсоток фінансових ресурсів у ВВП означає, що у процесі фінансової діяльності здійснюється їхній надмірний перерозподіл.

2. Питома вага у ВВП загального обсягу бюджетних ресурсів(доходів зведеного бюджету).Скорочення частки бюджетних ресурсів може позитивно впливати на економічні й соціальні процеси у народному господарстві, сприяти створенню позитивного фінансового середовища для швидкого розвитку ринкових відносин, забезпеченню макроекономічної рівноваги в економіці.

3. Питома вага податків у ВВП. Фінансова наука не лише досліджує питання про вплив податків на економіку, а й постійно веде пошук оптимальної межі навантаження на конкретного товаровиробника. Одним із аспектів такого дослідження є проблема визначення навантаження усієї країни в цілому та його частка у ВВП. Цей показник дає можливість статистичне визначити межі прогресивної (регресивності) національної податкової системи, а також служить необхідною умовою удосконалення податкової діяльності у межах панівної моделі регулювання економіки, здатної виконати однаковою мірою фіскальну й стимулюючу функції. При вивченні зазначеного показника упродовж певного історичного періоду, з урахуванням загальних потреб та пріоритетів соціально-економічного розвитку країни з'являється можливість дати оцінку нинішньої податкової політики в країні.

4. Питома вага сукупних витрат держави (загального обсягу витрат зведеного бюджету) у ВВП. Цей показник засвідчує місце держави у системі ринкових відносин і певною мірою дає змогу визначити тип ринкової моделі