Для визначення економічної і соціальної ролі фінансової діяльності держави показник - частка витрат у ВВП є найсуттєвішим. Збільшення державних витрат до певного рівня позитивно впливає на економічне зростання. Крім захисту правопорядку, прав власності, стабільної грошової системи, держава повинна виробляти суспільні послуги, до яких входять, наприклад, національна оборона, охорона здоров’я і навколишнього середовища, освіта тощо. Однак збільшення державних витрат згодом стримувати економічне зростання. Їхній оптимальний рівень для кожної країни свій і залежить від стадії її розвитку. Так, наприкінці XIX століття середній світовий рівень державних витрат у ВВП становив 8,3% (у США - 4,0%). Але вже у 20-х роках XX століття середній показник у розвинених країнах виріс до 15,4%, у 60-х до 27,9 і на початку 80-х до 42,6%. Із 70-80-х років у розвинених країнах питома вага витрат у ВВП стала скорочуватися. У 2000 році в країнах СРСР державні витрати у ВВП становили 36,5% (у 1995 році-39,4%).

Отож фінансова діяльність держави стала необхідною умовою стабільності й стійкості всього суспільного розвитку.

5. Питома вага у ВВП дефіциту бюджету. Поточний розмір бюджетного дефіциту перебуває під істотним впливом циклічних чинників економічної кон’юнктури, збільшуючись при економічному спаді та скорочуючись при підйомі. Тому реальний фінансовий стан держави найкраще описується показником структурного дефіциту.

Структурний дефіцит (або, відповідно, позитивне структурне сальдо бюджету) - це дефіцит, який мав би місце при певній системі формування доходів і витрат держави в умовах повної зайнятості (або, іншими словами, коли фактичний ВВП дорівнює потенційному). Наприклад, у 1994 році в Норвегії структурний дефіцит був значно вищий за фактичний (6,9% ВВП замість 1,3%, що свідчило про економічне зростання),в Японії - істотно вищий (1,0% ВВП замість 5,8%), що відображало економічний спад.

Розмір структурного дефіциту (у відсотках до ВВП) значно стійкіше у часі, ніж розмір фактичного дефіциту, при цьому середні їхні рівні за досить тривалі періоди приблизно збігаються.

6. Питома вага у ВВП та в експорті країни зовнішнього боргу. На основі цього показника виділяють три групи країн-боржників: із низьким рівнем заборгованості, коли обидва показники менші за 60%, із помірною заборгованістю, коли ці показники нижчі за 80 і 220 % відповідно, але вищі за 60%, із надмірною заборгованістю, коли зазначені показники перевищують 80 та 220% відповідно.

7. Питома вага у ВВП державного внутрішнього боргу.

Проаналізовані абсолютні й відносні показники, якщо розглядати їх у динаміці, дають змогу оцінити ефективність фінансової діяльності, рівень та можливості фінансового забезпечення розвитку країни і на цій основі вносити відповідні корективи в економічну політику держави.

Отже, розгляд сутності, цілей, засобів та результатів фінансової діяльності держави сприятиме глибшому усвідомленню потенційних можливостей її впливу на соціально-економічні процеси, стане основою для підвищення ефективності фінансової політики держави і вдосконалення фінансового механізму.

2. Державні фінанси та їх призначення

2.1. Бюджетна система.

Сукупність усіх бюджетів країни утворює її бюджетну систему. Склад і принципи побудови бюджетної системи завжди визначались державним та адміністративно-територіальним устроєм країни, економічною системою, вони знаходять законодавче закріплення відповідних нормативних документах. В Україні бюджетна система складається з: 1) державного бюджету, 2) місцевих бюджетів.

До місцевих бюджетів належать: бюджет Автономної республіки Крим області, районні, бюджети районів умістах та бюджети місцевого самоврядування. До бюджетів місцевого самоврядування належать бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх областей.

Для аналізу і прогнозування економічного і соціального розвитку держави складається зведені бюджети. Так зведений бюджет включає: показники Державного бюджету України, зведення бюджету Автономної Республіки Крим та зведених бюджетів областей та міст Києва та Севастополя.

Зведений бюджет Автономної Республіки Крим включає показники бюджету автономної республіки Крим, зведених бюджетів районів та бюджетів міст республіканського значення.

Державний бюджет області включає показники обласного бюджету, бюджетів районів і бюджетів міст обласного значення.

Державний бюджет району включає показники районних бюджетів, міст районного значення, селищних та сільських бюджетів району.

Державний бюджет міста з районним поділом включає показники бюджету та бюджетів районів, що входять до його складу.

Бюджетні системи в кожній країні мають свої особливості: склад, взаємозв'язок між бюджетами різних рівнів та видів. На бюджетний устрій має вплив державний устрій та адміністративно-територіальний поділ країни.

Отже бюджетний устрій-це організаційні побудови бюджетної системи, її структури, взаємозв'язаними ланками бюджетної системи.

2.2. Державний бюджет

У фінансовій системі України центральне місце займає державний бюджет, він є найбільшим централізованим фондом грошових коштів. Поряд з фінансами, державний бюджет є самостійно економічною категорією і втілює фінансові відносини, що виникають при утворенні централізованого фонду грошових ресурсів країни та його використання на загальнодержавні потреби. Бюджетні відносини виникають між державною, з одного боку, і підприємствами, установами, організаціями, населенням з іншого боку з приводу сплати податків, зборів, а також при використанні бюджетних коштів.

Державний бюджет, як фонд грошових коштів, має специфічні ознаки:

великі розміри,

має силу закону,

у складі бюджету утворюються бюджетні, що сприяє зміцненню його стійкості.

На розмір найбільшого в країні фонду грошових коштів впливають наступні чинники:

рівень розвитку економіки, розміри виробленого валового національного продукту,

методи господарювання (ринкові, командно-адміністративної),

склад системи оподаткування,

масштаби зрушень в народному господарстві і економічних завдань, які передбачається вирішити і профінансувати за рахунок коштів бюджету.

Як інструмент впливу на розвиток економіки і соціальної сфери, бюджет завжди використовується державою і був:

фінансовою базою для виконання покладених на неї функції по впливу на економіку, по управлінню і обороні країни;

найважливішим джерелом фінансування невиробничої сфери;

інструментом для вирішення соціальних і національних проблем, джерело виплат по соціальному забезпеченню населення;

інструментом міжтериторіального і міжгалузевого перерозподілу коштів;

за допомогою бюджету здійснюється вплив на