Регресивний аналіз має ширше застосування. Він пов'язує результат із комплексом чинників виробництва і пояснює зміни в одному комплексі з урахуванням змін одного чи кількох елементів в іншому. Як і при аналізі співвідношень, основний недолік полягає в тому, що досягнуті результати не дають належного пояснення причинних зв'язків. Крім того, ефективність за допомогою цього методу оцінюється з точки зору відхилень від середньої величини, а не найкращої результативності.

Третій підхід — аналіз пакета даних вивчає співвідношення між ресурсами і результатами в організації з точки зору максимальної ефективності, досягнутої передовими організаціями. Недоліком цього методу є те, що при виборі "передових" організацій не може бути повної об'єктивності і, що найважливіше, по суті передбачається постійне зростання ефективності за рахунок збільшення масштабів виробництва. У державному секторі ця модель не може широко використовуватися, оскільки в такому разі існував би значний попит на виділення великих коштів, тому що кожний такий приріст, безумовно, приводив би до підвищення ефективності порівняно зі звичайними масштабами виробництва.

Із трьох вищеназваних методів лише аналіз співвідношень має властивості, що роблять його найдоступнішим для застосування на практиці.

Формування й виконання бюджетних програм потребує кількісної їх результативності. Показники результативності мають відповідати встановленій меті і завданням програми. Ці завдання мають бути конкретними, розукрупненими і так чи інакше піддаватися кількісній оцінці. У такому контексті ці показники мають слугувати містком між завданнями, виділеними ресурсами і продукцією організації. Ці показники мають бути спрямовані на те, щоб орієнтувати керівництво на забезпечення більшої продуктивності і краще виконання завдань. Суспільство воліє знати, як ефективно використовувалися бюджетні кошти. При цьому необхідно визначити критерії для проведення порівнянь. Без цього показника виконання програм відображатиме лише те, що зроблено, не даючи ніяких критеріїв оцінки раціональності й доцільності зусиль. Тому можна використовувати такі критерії: стандарти, норми, нормативи; часові ряди даних; альтернативні підходи, тобто порівняння за подібними установами у межах одного міністерства чи відомства з іншими країнами.

Результативні показники можна згрупувати за типами: 1) показники витрат; 2) показники продукту; 3) показники ефективності; 4) показники якості.

Прикладом результативних показників за бюджетними програмами, які належать до загальних функцій державного управління, можуть бути (див. Таб. 1).

Таблиця 1.

Показники витрат | Показники продукту | Показники ефективності | Показники якості

Кількість

підвідомчих

установ | Кількість підготовлених та прийнятих законодавчо-нормативних актів | Кількість наданих послуг(виконаних листів, доручень, виданих сертифікатів, ліцензій дозволів тощо на 1 працівника) | Відсоток вчасно виконаних доручень до їх загальної кількості

Кількість штатни> одиниць | Кількість перевірок (аудитів) | Кількість підготовлених та прийнятих законодавчих і нормативних актів на 1 працівника | Зміна обсягу державного боргу

Кількість отриманих листів, доручень | Кількість проведених семінарів і конференцій | Витрати на утримання 1 штатної одиниці установи | Зміна обсягу податкової заборгованості

Кількість офіційних візитів (поїздок, перевірок, маршрутів) за кордон працівників органів державної влади | Кількість розробок у сфері

фундаментальних досліджень | Витрати на

відрядження за кордон у розрахунку на 1 особу | Відсоток застосованих у прикладних дослідженнях розробок у сфері фундаментальних досліджень до їх загальної кількості

Кількість осіб (членів делегацій України), які здійснюють візити (поїздки, перевірки) за кордон | Обсяг наданих послуг (кількість наданих віз, сертифікатів, ліцензій, дозволів тощо) | Період (кількість календарних років), за який сума витрат із оренди приміщень досягне вартості придбаного у власність України нерухомого майна | Кількість позовів на неправомірні дії органів державної влади

Термін

перебування за кордоном (середній показник) | Кількість

виконаних листів, доручень, наданих роз'яснень; кількість укладених угод, протоколів, документів, що були підписані; обсяги коштів за вчинення консульських дій за кордоном | Виконання(дотримання вимог, умов) міжнародних договорів, обсяги допомоги та пільгових довгострокових кредитів від міжнародних організацій. Збереження або поновлення права голосу України в керівних органах міжнародних організацій

Бюджетне прогнозування, його основні методи

Макроекономічна політика держави впливає на економічний розвиток через науково обґрунтовані методи регулювання, невід'ємною частиною яких є макромоделі прогнозування і правове поле для державного регулювання економіки та її ринкового саморегулювання. Прогнозування як елемент мак-роекономічної політики — важлива передумова для формування бюджету держави.

Прогнозування має стати невід'ємною частиною процесу бюджетного планування, що дасть змогу проаналізувати тенденції формування ресурсів бюджету та їхнє використання, виявити чинники, які необхідно враховувати у розрахунках бюджетних показників, визначити їх взаємозв'язки, а також можливі способи впливу на ці показники.

Призначення бюджетного прогнозування полягає в оцінці різних і найвірогідніших варіантів формування ресурсів бюджету і напрямів використання цих ресурсів. Аналіз таких варіантів створює основу для вибору цілей, які є орієнтиром при розробленні бюджету.

Головна функція прогнозу — наукове передбачення. Як наукове передбачення прогнозування дає змогу, по-перше, одержати картину майбутнього стану будь-якого явища і, по-друге, обґрунтувати шляхи переходу від сьогоднішнього стану явища до майбутнього. Наукове прогнозування аналізує сукупність тенденцій соціально-економічного розвитку суспільства та оцінює стан економіки, що склався.

Прогнозування бюджетних ресурсів може ґрунтуватися лише на узагальнювальних високоагрегованих макропоказниках економічного і соціального розвитку. Отже, визначальним щодо цього є характер економічного взаємозв'язку і кількісних залежностей між процесами формування й використання бюджетних ресурсів та обсягом валового внутрішнього продукту. Кількісне погоджування процесу формування ресурсів бюджету з напрямами їх використання відносно до валового