надходження від грошово-речових лотерей;—

дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки, паї) господарських товариств;—

рентна плата;—

інші надходження.

До адміністративних зборів і платежів, доходів від некомерційного та побічного продажу входять:—

плата за надання послуг службою дозвільної системи органів внутрішніх справ;—

плата за оренду цілісних майнових комплексів та іншого майна;—

плата за утримання дітей у школах-інтернатах;—

державне мито;—

плата за утримання вихованців шкіл та профтехучилищ соціальної реабілітації;—

митні збори.

Надходження від штрафів і фінансових санкцій складаються з:—

адміністративних штрафів та санкцій;—

сум, стягнених з винних осіб, за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації;—

надходження від штрафних санкцій за порушення правил пожежної безпеки та ін.

До інших неподаткових надходжень належать:—

надходження коштів від реалізації конфіскованого митними, правоохоронними та іншими уповноваженими органами майна і валюти;—

надходження сум кредиторської та депонентської заборгованості підприємств, щодо яких минув строк позовної давності;—

власні надходження бюджетних установ;

70

Розділ 2—

надходження коштів від продажу військового майна;—

надходження до страхового фонду безпеки авіації;—

надходження сум різниці в ціні за газ;—

відрахування від сум перевищення розрахункової величини фонду оплати праці та ін.

У 1991 р. як терміновий захід до бюджету були залучені платежі у фонд стабілізації економіки і внески з фонду споживання. Найбільшу частку серед названих вище неподаткових доходів починаючи з 1995 р. становила рентна плата за нафту і природний газ, що видобувається в Україні, та різниця в цінах на природний газ (1995 р. — 4,8 %, 1996 р. — 8,2 %).

Основною метою встановлення з 1995 р. рентної плати за нафту і природний газ була необхідність вирівнювання цін на природний газ і нафту, що видобуваються в Україні, та цін, за якими вони надходять з інших держав. Крім того, за рахунок рентної плати поповнювались доходи бюджету, внаслідок чого з'являлася можливість створення умов для розвитку вітчизняної нафтової і газової промисловості. Але в умовах хронічного браку фінансових ресурсів ці додаткові надходження бюджету використовувалися насамперед для фінансування загальних витрат, не пов'язаних з розвитком газової і нафтової промисловості. При цьому погіршилось економічне становище відповідних підприємств і значно зменшилися зазначені вище доходи бюджету (2002 р. — 1,2 %). З 1999 р. була введена плата за транзит газу, нафти й аміаку через територію України, надходження за якою становили 2,8 % у 2002 р.

Надходження від інших доходів, як правило, не перевищують 1 % від загального обсягу доходів бюджету. Для мобілізації додаткових коштів до бюджету починаючи з 1995р. вилучаються вільні залишки позабюджетних фондів, що свідчили про загострення проблем з фінансовими ресурсами держави.

У 2000 р. різко змінилось співвідношення між податковими і неподатковими доходами зведеного бюджету. Значне збільшення неподаткових доходів до (33,0 % у 2001 р.) виникло за рахунок включення до дохідної частини зведеного бюджету власних надходжень бюджетних установ і організацій, які до цього не обліковувалися в доходах бюджетів (у 2001 р. ці суми становили 10,3 % доходів зведеного бюджету), а також досить значних надходжень від приватизації майна (4,7 % у 2001 р.).

Позичені кошти та грошова емісія використовуються для фінансування видатків держави в умовах недостатнього надходження коштів від податкових і неподаткових джерел. Вони є джерелом фінансування дефіциту бюджету, тобто перевищення видатків над доходами.

Проблема покриття дефіциту бюджету з'явилася в 1991 р. Починаючи з цього року сума доходів бюджету в порівнянних цінах почала зменшуватись, що було спричинено початком економічної кризи. В умовах відсутності цивілізованих методів фінансування дефіциту бюджету за рахунок випуску державних цінних паперів, перевищення видатків над доходами покривалося за рахунок емісійних кредитів Національного банку України. Наслідком цього стали величезні темпи інфляції. Тільки в 1994 р. фінансування дефіциту бюджету було частково здійснено за рахунок іноземних кредитів, а з 1995 р. — і за рахунок розміщення державних цінних паперів (рис. 5). Найвищим дефіцит бюджету був у 1992 р. — 13,8 % ВВП. Надалі бюджетна політика спрямовувалася на поступове зменшення дефіциту. Так, у 1999 р. дефіцит становив 1,5 % ВВП, в 2000 р. бюджет був зведений з профіцитом у розмірі 0,6 % ВВП, а в 2001 р. — з дефіцитом у розмірі 0,3 %, у 2002 р. — з профіцитом у розмірі 0,7 %.

Рис. 5. Джерела фінансування дефіциту зведеного бюджету України

(1992—2002 рр.)

Які можна зробити висновки щодо системи доходів бюджету України? Склад і структура доходів бюджету постійно змінюються, що зумовлюється як постійними перетвореннями в податковій системі України, так і намаганням держави вирішити фіскальні проблеми за рахунок неподаткових доходів. З цієї ж причини питома вага податкових доходів є не дуже високою. Фінансування бюджетного дефіциту в умовах нерозвинутого фінансового ринку України відбувалося за допомогою емісійних кредитів Національного банку України, внаслідок чого інфляція досягла дуже високих темпів. Лише з 1995 р. на ринку з'явились державні цінні папери, що свідчить про поступове наближення до прийнятих у світі механізмів фінансування бюджетного дефіциту.

Таким чином, становлення і розвиток системи доходів бюджету, яка б відповідала розвитку ринкових відносин, відбувається досить повільно. Але все ж таки з кожним роком прогресивних перетворень у бюджетній системі стає дедалі більше.

2.2. Система видатків бюджету

2.2.1. Класифікація видатків та форми бюджетного фінансування

В основі сучасного розуміння сутності бюджетних видатків має бути суспільний вибір, мотивації та інтереси людей, які приймають рішення: від рядових виборців до парламентаріїв і президента. В умовах розвинених демократичних засад обсяг бюджетних видатків визначається колективними рішеннями, які, у свою чергу, залежать від індивідуальних преференцій членів суспільства. Звідси випливає, що