Відповідно до статті 79 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» інвестиційний дохід визначається як різниця між сумою сукупного інвестиційного доходу, отриманого від інвестування пенсійних активів, і сумою видатків, пов’язаних з адміністративним управлінням Накопичувальним фондом. Сукупний інвестиційний дохід формується за рахунок:

- прибутку, отриманого від інвестування пенсійних активів Накопичувального фонду;

- відсотків, які нараховуються на пенсійні активи, розміщені на банківських депозитах;

- доходу від інших видів інвестування.

Порядок формування та визначення інвестиційного доходу визначає Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України та Міністерством фінансів України.

Як визначено у статті 80 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», пенсійні активи Накопичувального фонду складаються з активів у грошових коштах, у цінних паперах, інших активів, не заборонених законом. Розміщення коштів цього фонду в інші активи проводиться у разі необхідності інвестиційної підтримки окремих галузей вітчизняної економіки або розвитку її пріоритетних галузей. При цьому береться до уваги прибутковість і надійність інвестицій. Інвестування коштів за межами України здійснюватиметься лише за рішенням Ради Накопичувального фонду за наявності згоди на це Ради національної безпеки і оборони України. Ризик у накопичувальній пенсійній системі головним чином впливає на рівень дивідендів інвестиційного капіталу. [7, c.217]

Класичні підходи до зберігання та інвестування пенсійних активів, апробовані у міжнародній практиці, ґрунтуються на кількох принципах, які покладено в основу національного законодавства з цих питань:

1) Інвестиції не мають бути пов’язані з надмірним інвестиційним ризиком, а отже, не мають здійснюватися в інструменти фондового та грошового ринків з надмірно високим інвестиційним доходом. Таким чином, за рахунок пенсійних активів не дозволяється здійснювати інвестиції у похідні цінні папери, цінні папери, що обертаються поза межами організованого ринку цінних паперів, у венчурні інвестиції. Ці інвестиції можуть бути досить прибутковими, але ймовірність повної або часткової втрати вкладених коштів є також дуже високою.

Суттєво обмежено інвестування пенсійних активів у ринок нерухомості. Оскільки під час таких операцій до ризиків зміни ринкової вартості об’єктів нерухомості додаються і ризики, пов’язані з фізичним станом цих об’єктів, правами власності на них, стихійних лих, ефективності їх технічного обслуговування.

Згідно із статтею 80 зазначеного вище закону не можна вкладати пенсійні кошти у цінні папери, емітентами яких є зберігач Накопичувального фонду, компанії з управління активами, аудитор, особи, що надають консультаційні послуги, а також їх пов’язані особи. Встановлено також суттєві операційні обмеження, згідно з якими пенсійні активи не можуть бути предметом застави або використовуватися для погашення зобов’язань третіх осіб. Принципово важливим підходом до інвестування пенсійних активів, який застосовується в усьому світі, є те, що зазначені інвестиції не ставлять собі на меті одержання надвисоких прибутків. Враховуючи довгостроковий характер пенсійних активів, визначальним вектором інвестиційної політики накопичувальних пенсійних програм є інвестування коштів у надійні інструменти, що забезпечують у першу чергу захист пенсійних коштів від інформації та покриття адміністративних витрат і в останню чергу – одержання невеликого приросту цих коштів.

2) Диверсифікація – це вкладення коштів у різні напрями. Суть її полягає у встановленні максимальних обмежень вкладення коштів у ті чи інші інструменти, що дає змогу забезпечити отримання відносно стабільного рівня інвестиційного доходу, оскільки в межах певного відрізка зниження дохідності інвестицій в одні інструменти фінансового ринку компенсується ростом дохідності інвестицій в інші інструменти.

3) Відокремлення пенсійних активів від будь-яких інших коштів. Суть цього принципу полягає в тому, що пенсійні активи зберігаються у банку-зберігачі, а функції з обслуговування цих коштів розподіляються не менше як між трьома компаніями з управління активами. При цьому адміністративне обслуговування Накопичувального фонду здійснюватиме окрема установа. [7, c. 219-220]

Законом визначено напрями інвестування коштів Накопичувального фонду та граничні межі інвестування в ті чи інші напрями. У корпоративні облігації, емітовані резидентами України, дозволено інвестувати не більше ніж 20%, а в акції українських емітентів – не більше як 40% загальної вартості коштів Накопичувального фонду.

Як визначено статтями 96 і 97 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» інформація про стан пенсійних активів і діяльність Накопичувального фонду підлягає обов’язковому оприлюдненню в засобах масової інформації у місячний термін після закінчення звітного періоду. Таку інформацію та звітність із цих питань щорічно готує виконавча дирекція Пенсійного фонду. Обсяг інформації про функціонування Пенсійного фонду та порядок надання звітності до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України визначає сама комісія.

Застраховані особи мають право безкоштовно отримувати від виконавчої дирекції Пенсійного фонду інформацію про стан своїх пенсійних активів. Письмовий звіт про стан цих активів, щомісячні надходження страхових внесків і річного інвестиційного доходу. Інформація про стан пенсійних активів, облікованих на накопичувальному пенсійному рахунку застрахованої особи, є конфіденційною.

Згідно статті 54 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за рахунок коштів Накопичувального фонду здійснюються такі види виплат:

1) Довічна пенсія:

- довічна пенсія з установленим періодом;

- довічна обумовлена пенсія;

- довічна пенсія подружжя.

2) Одноразова виплата.

Право на пенсійні виплати за рахунок коштів Накопичувального фонду застраховані особи набувають з досягненням ними загальновстановленого пенсійного віку. Розмір пенсійних виплат страхова організація розраховує актуарно, виходячи з вартості оплаченого договору страхування довічної пенсії, з урахуванням майбутнього інвестиційного доходу, забезпечуваного страховою організацією, видатків, пов’язаних з подальшим інвестуванням зазначених сум, та з урахуванням середньої для чоловіків і жінок величини тривалості життя. Уже зараз можна сказати, що із накопичувальної системи застрахована особа може отримати