Довічна пенсія з установленим періодом – це така виплата, яку проводять щомісячно протягом життя пенсіонера, але не менше ніж протягом 10 років з дня її призначення. У разі смерті пенсіонера до закінчення 10-річного терміну право на отримання пенсій переходить до спадкоємців застрахованої особи.

Довічна обумовлена пенсія – це пенсія, яку виплачують щомісячно протягом життя пенсіонера. У разі смерті пенсіонера за наявності залишку коштів на його накопичувальному пенсійному рахунку накопичені кошти успадковують спадкоємці.

Довічна пенсія подружжя – це виплата, яка призначається подружжю померлого пенсіонера.

Згідно зі статтею 56 зазначеного закону застрахована особа має право на отримання одноразової пенсійної виплати у разі, якщо сума коштів, акумульованих у Накопичувальному фонді, на момент досягнення пенсійного віку, не досягає мінімальної суми коштів, необхідної для оплати довічної пенсії. Розмір мінімальної суми коштів, яка може виплачуватись одноразово, визначає Державна комісія з регулювання ринку фінансових послуг України, крім того, ці виплати здійснюють у разі визнання застрахованої особи інвалідом І або ІІ групи за умови, що коштів вистачає для оплати договору страхування довічної пенсії. За вибором застрахованої особи, визнаної інвалідом І або ІІ групи, замість отримання одноразової виплати кошти у Накопичувальному фонді можна використати для оплати договору страхування довічної пенсії після досягнення особою пенсійного віку. Для інвалідів ІІІ групи одноразова виплата можлива в разі браку коштів для оплати договору страхування довічної пенсії.

Виплату довічної пенсії здійснюють у строки і в порядку, що визначені договором страхування довічної пенсії, а одноразову виплату з коштів Накопичувального фонду здійснює територіальний орган Пенсійного фонду.

Відповідно до статті 56 вище зазначеного Закону визначено, що у разі смерті застрахованої особи до досягнення нею пенсійного віку кошти, акумульовані в Накопичувальному фонді, успадковують спадкоємці, визначені померлою особою. Якщо застрахована особа не визначила спадкоємців, кошти успадковують особи в порядку, визначеному Цивільним кодексом.

За вибором осіб, які мають право на успадкування коштів померлої особи, зазначені кошти можуть бути спрямовані на їхній накопичувальний пенсійний рахунок у Накопичувальному фонді. У цьому разі кошти не оподатковуються. За відсутності у померлої особи спадкоємців належні їй кошти враховують у складі інвестиційного доходу Накопичувального фонду. [2, c.174]

Отже, накопичувальна система є другою складовою системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не визначено дату запровадження цієї системи, а перелічено умови, після виконання яких може бути ухвалено закон про створення Накопичувального фонду та запровадження перерахування страхових внесків до нього. Лише після ухвалення такого закону набудуться чинності норми Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», які стосуються функціонування Накопичувального фонду.

ВИСНОВКИ

Згідно статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхування за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створення мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Основу пенсійної системи в Україні складає система державного пенсійного забезпечення, яка охоплює всіх непрацездатних осіб похилого віку, інвалідів, осіб, які втратили годувальника, виплати, яким провадяться у формі пенсій, надбавок та підвищень до пенсії, компенсаційних виплат, додаткових пенсій відповідно до законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та «Про недержавне пенсійне забезпечення». Враховуючи те, що система пенсійного страхування є складовою загальної фінансової системи країни, вона функціонує на основі єдиних макроекономічних показників розвитку України, зокрема таких як демографічна ситуація. Стан використання трудового потенціалу, досягнутий рівень розвитку економіки і соціальної сфери та інших чинників, а також очікуваних тенденцій зміни цих чинників у перспективі.

Реформування системи пенсійного забезпечення в Україні було зумовлене низкою проблем макроекономічних і демографічних. Одна з них полягала у тому, що значно зростала кількість пенсіонерів, а інша в низькій зайнятості населення та поширення практики надання пільг із сплати пенсійних внесків, що суттєво послаблювало фінансову базу пенсійної системи. З урахуванням усіх цих чинників в Україні було проведено реформу у трьох напрямах: реформування солідарної системи, створення обов’язкової накопичувальної системи і розвиток добровільної накопичувальної системи.

Законами України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та «Про недержавне пенсійне страхування», якими детально регламентуються правові засади функціонування реформованої системи пенсійного страхування і які набули чинності з 1 січня 2004 року двох рівнів нової пенсійної системи: реформованого солідарного рівня та добровільного недержавного пенсійного забезпечення. З набуття чинності цими законами процес пенсійної реформи в Україні вступив у фазу активних практичних дій.

Проведена в Україні пенсійна реформа одночасно із встановленням нових умов пенсійного страхування громадян передбачила і перерахування пенсій нинішнім пенсіонерам, скасування максимального обмеження розміру пенсій і відновлення їх диференціації. Це забезпечило підвищення розмірів пенсій з першого дня запровадження нового закону.

З 1 січня 2004 року за даними про стаж і заробітну плату, наявними в пенсійних справах, було перераховано призначені раніше пенсії, що дало можливість не вимагати від пенсіонерів надання додаткових документів. Крім того, пенсіонерам було надано право протягом 2004 року надавати до органів Пенсійного фонду