Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (стаття 1) визначено, що пенсія – це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, які отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім’ї у випадках, визначених цим Законом.

В цій системі призначаються та виплачуються такі види пенсій:

- пенсії за віком;

- пенсії по інвалідності;

- у разі втрати годувальника.

Умовами призначення пенсії за віком у солідарній системі пенсійного страхування є: досягнення пенсійного віку особою, яка звертається за пенсією, та наявність у цієї особи відповідного страхового стажу.

Право на призначення цього виду пенсії мають чоловіки, які досягли пенсійного віку – 60 років, а жінки – 55 років. Поряд з цим передбачено право більш пізнього виходу на пенсію та відмови від отримання пенсії під час роботи (за умови сплати внесків до Пенсійного фонду). Завдяки цьому призначена після звільнення з роботи пенсія підвищується на певний відсоток за шкалою залежно від кількості років відкладеного виходу на пенсію [додаток 3].

Стаття 26 цього закону вимагає, щоб особа, яка звертається за призначенням пенсії за віком, мала не менше ніж п’ять років страхового стажу, а також визначено статті 28, зокрема на її призначення особа має право за умови наявності страхового стажу: у чоловіків – 25 років, а у жінок – 20 років. У цьому разі мінімальна пенсія встановлюється на рівні 20% середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за попередній рік, яка визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики. Якщо особа має менший страховий стаж, мінімальну пенсію встановлюватимуть пропорційно до наявного страхового стажу.

Статтю 27 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено два варіанти обчислення розміру пенсії за віком, з яких особа може обирати найбільш вигідний для себе варіант. За першим варіантом розмір пенсії обчислюють за новою формулою:

П = Зп * Кс, де

Зп – осучаснений заробіток (дохід), тобто скорегована заробітна плата;

Кс – коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи.

Другий варіант передбачає обчислення пенсії за двоскладовою формулою У цьому разі пенсія складається із двох частин: частина пенсії, яка припадає на період стажу до набуття чинності Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та частина пенсії, яка припадає на період страхового стажу після набуття чинності зазначеного закону. Частина пенсії, обчислена за період страхового стажу до 1 січня 2004 року, буде проіндексована відповідно до визначеного порядку індексації розмірів пенсій та етапів такої індексації за період до моменту фактичного виходу на пенсію та підсумована з другою частиною пенсії, обчисленою за період страхового стажу після 1 січня 2004 року. Обидві частини пенсії за віком виплачуватимуться застрахованій особі однією сумою. [1, c.166-167]

Пенсії по інвалідності призначаються на тих самих умовах, що й пенсія за віком, тобто пенсія призначається на період встановлення інвалідності, а особам, які досягли пенсійного віку (встановленого згідно із законом) – довічно. Головною умовою для призначення пенсії по інвалідності є наявність певного страхового стажу на час настання інвалідності (додаток С). У той же час на цей вид пенсії не можуть розраховувати особи, які не мають відповідного страхового стажу, до початку його зарахування.

Згідно із статтею 33 зазначеного закону пенсія по інвалідності призначається у відсотках до пенсії за віком залежно від групи інвалідності:

І група – 100% пенсії за віком;

ІІ група – 90% пенсії за віком;

ІІІ група – 50% пенсії за віком.

При цьому до страхового стажу для призначення пенсії за віком інвалідам враховується період з дня встановлення особі інвалідності до досягнення нею пенсійного віку. Отже, зазначений період підсумовують зі страховим стажем інваліда та визначають пенсію за віком. Потім визначають пенсію по інвалідності.

Відповідно до статті 35 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» у разі зміни групи інвалідності пенсія у новому розмірі виплачується з дня зміни групи інвалідності. У разі визнання особи здоровою або визнання інвалідом нижчої групи пенсія виплачується до кінця місяця, по який, відповідно, встановлено інвалідність або в якому змінено групу інвалідності [1, c.170].

Пенсія у зв’язку із втратою годувальника призначається на таких умовах:

1) Якщо непрацездатні члени сім’ї померлого годувальника перебували на повному його утримані або одержували від нього допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів існування. При цьому дітям пенсія у зв’язку із утратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утримані годувальника.

2) Померлий годувальник на момент смерті мав страховий стаж визначеної тривалості. Крім цього у статті 36 цього закону вміщено перелік осіб, які належать до непрацездатних членів сім’ї померлого, та умов, за яких особу вважають такою, що перебувала на утриманні (додаток Л).

Щодо останньої умови, то цей вид пенсії призначають за наявності у годувальника на дату смерті страхового стажу, який був би необхідний для призначення пенсії по інвалідності.

Пенсія у зв’язку із втратою годувальника призначається одна на всіх членів сім’ї, які мають на неї право, і розподіляється між непрацездатними членами сім’ї рівними частинами. Розмір цього виду пенсії визначається в такому порядку:

1) Якщо в сім’ї один член непрацездатний, то пенсія призначається у розмірі 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника.

2)