моделі (на зразок схем), які відображають суттєві властивості об’єктів або явищ, планувати свої дії подумки.
Щоб дитина навчилася всього цього тренування образного мислення, слід спрямовувати на розвиток таких здатностей:
Здійснювати оперування образом подумки;
Орієнтуватися в просторі з допомогою простої план-схеми, а також самостійно її створювати;
“Читати” і створювати прості схематичні зображення різноманітних об’єктів;
Планувати свої дії подумки.
ІІ. Тренування логічного мислення.
Логічне мислення формується на основі наочно-образного і є вищою стадією мислення взагалі. Процес досягнення цієї стадії доволі тривалий і складний. Пояснюється це тим, що повноцінний розвиток логічного мислення вимагає не лише високої розумової активності, але й передбачає наявність у людини певної суми знань про спільні і суттєві ознаки предметів та явищ навколишнього світу. Дослідження психологів свідчать про те, що лише на 14 році життя дитина досягає стадії формально-логічних операцій, після чого її мислення стає все більш схожим на мислення дорослої людини.
Проте основи розвитку логічного мислення закладається в дошкільному і молодшому шкільному віці. Молодші школярі здатні оволодіти на елементарному рівні такими способами логічного мислення, як порівняння, узагальнення, класифікація, систематизація і змістове співвідношення.
1. Порівняння
Порівнянням називають особливий спосіб мислення, спрямований на виявлення ознак подібності й відмінності між предметами та явищами.
Навчаючись способу порівняння, дитина повинна оволодіти такими вміннями:
виділяти ознаки об’єкта на основі співставлення його з іншим об’єктом;
визначити спільні і відмінні ознаки порівнюваних об’єктів;
відрізняти важливі і неважливі ознаки об’єкта;
2. Навчання способів “узагальнення” і “класифікація”
Класифікація – це вміння подумки поділяти предмети на класи за їх найбільш суттєвими ознаками.
Для проведення класифікації необхідно вміти аналізувати матеріал, співставляти (співвідносити) один з одним окремі його елементи, знаходити в них спільні ознаки, здійснювати на основі цього узагальнення, розподіляти предмети на групи на основі виділених в них і відображених у слові – назві групи – спільних ознак.
Узагальнення – це здатність подумки об’єднувати предмети і явища за їх спільними і суттєвими ознаками.
3. Навчання способу “систематизація”
Систематизувати – значить приводити до системи, розміщувати об’єкти за певним порядком, встановлювати певну послідовність.
У молодшому шкільному віці дитина може оволодіти такими вміннями, необхідними для здійснення систематизації:
знаходити закономірність об’єктів, впорядкованих за одною ознакою і розташованих в одному ряді;
впорядковувати об’єкти, розміщені в ряді за принципом випадковості;
знаходити закономірність розташування об’єктів, впорядкованих на основі двох чи більше ознак і розміщених в матриці.
4.Навчання способу “змістове співвідношення”
Коли дитина навчиться співвідносити, порівнювати предмети за їх зовнішніми ознаками, наприклад, за формою, кольором, величиною, можна переходити до навчання більш складної інтелектуальної дії – співвідношення предметів за змістом.
Співвідносити предмети за змістом – означає знайти якісь зв’язки між ними. Краще, якщо ці зв’язки базуються на суттєвих ознаках, властивостях предметів і явищ. Проте важливо вміти спиратися і на другорядні, менш важливі, властивості й ознаки.
ІІІ. Розвиток сенсорних здібностей
Сенсорний розвиток дитини – це розвиток її сприймання і формування уявлень про зовнішні властивості предметів: їх форму, колір, величину, положення у просторі. З розвитком сенсорики у дитини з’являється можливість оволодіння естетичними цінностями в природі і суспільстві. Із сприйняття предметів і явищ навколишнього світу починається пізнання, тому сенсорні здібності є фундаментом розумового розвитку.
Цілеспрямований розвиток сенсорних здібностей повинен охоплювати такі етапи:
формування сенсорних еталонів стійких, закріплених у мовленні уявлень про кольори, геометричні фігури і співвідношення за величиною між кількома предметами;
навчання способів обстеження предметів, а також уміння розрізняти їх форму, колір та величину і виконувати усе складніші окомірні дії;
розвиток аналітичного сприймання: вміння орієнтуватися в поєднаннях кольорів, розчленовувати форму предметів, виділяти окремі вимірні величини.
ІV. Тренування пам’яті
Роль пам’яті у розвитку дитини важко переоцінити. З її допомогою вона засвоює знання про навколишній світ і саму себе, оволодіває нормами поведінки, набуває різноманітні вміння і навики.
Пам’ять – це збереження і, пізніше, відтворення людиною власного досвіду.
Для розвитку образної пам’яті доцільно використовувати образ проведення занять на протязі навчального року в першому класі школи № 8 м. Долгопрудного, а також заняття в “Школі ейдетики”(м. Москва).
“Ейдос” – по-грецьки “образ”, а ейдотизм є різновидністю образної пам’яті. Людина, що володіє ейдотичною пам’яттю, може запам’ятовувати велику кількість інформації.
Наприклад, для вивчення напам’ять віршів і переказ прозових творів використовується піктограма (зображення, що містить повідомлення, передане малюнком).
Спочатку, для загального сприймання, текст читається повністю, потім по смислових частинах. Вчитель робить паузу, і діти малюють піктограму до цього уривку. Вчитель продовжує читати, а діти слухають і знову малюють.
Піктограма, як правило виходить така, що вона зрозуміла тільки для автора. Тому краще, коли кожен учень сам складає піктограму, не змальовує її у інших. Це не виключає колективного обговорення малюнка, тобто під час читання всі разом обговорюють, як краще зобразити те чи інше слово, строфу, а потім кожен сам виконує свій малюнок.
Якщо учень збивається, йому дозволяють підглядати в піктограму, або ж інші учні можуть підказувати жестами (без слів).
Хороші результати дають методи “ейдетики” і для вивчення таблички множення. Багато учнів в 1 і 2 класах, не дивлячись на аналітичний розбір таблиці вчителем на уроці, все ж просто заучують її, а розуміння конкретного змісту дії множення приходить пізніше.
“Школа ейдетики” – для кожної цифри від 2 до 9 підібрала образ тварини, наприклад:
2 – гуска 6 – равлик
3 – верблюд 7 – крокодил
4 – жираф 8 – змія
5 – кенгуру 9 – кит
Кожен вираз складається з множників, знаку “дорівнює” і результату множення. Множники кожного виразу стають тваринами, які зустрічаються один з одним. А результат двох множників – це зміст