Якість управління (менеджменту)- оцінка методів управління банком із точки зору ефективності діяльності, встановлення порядку роботи, методів контролю, дотримання існуючих нормативних актів та чинного законодавства. Якість активів Ї спроможність забезпечити повернення активів, аналіз позабалансових рахунків, а також вплив наданих проблемних кредитів на загальний фінансовий стан банку.

Основу діяльності Райффайзен Банку Аваль, як видно з його основного призначення, тобто надання кредиту сприяє ефективному розвиткові економіки країни. Але процес кредитування пов’язаний з банківським ризиком. Тому особливою стає проблема банківського менеджменту по управлінню кредитним ризиком, вивчення кредитоспроможності позичальників, прогнозування сумнівних кредитів.

Основна мета менеджменту Райффайзен Банку Аваль максимізація прибутку, який одержує банк. Це означає, що політика банку повинна грунтуватися на базі реальної оцінки і прогнозування різноманітних ситуацій, аналізу всіх факторів, які впливають на обсяги прибутку. Дані фактори визначають рівень банківського ризику. Мета банку мінімізувати цей ризик.

Банківський ризик включає в себе сукупність ризиків, таких як кредитний ризик, процентний ризик, ризик поточних витрат, валютний ризик, ризик неплатоспроможності банку та інші.

Всі ці типи ризиків взаємопов’язані. Очевидно, що кредитний ризик може призвести до ризику неплатоспроможності та ліквідності банку. Ризик процентної ставки відносно самостійний, так як пов’язаний з кон'юнктурою на ринку кредитних ресурсів і діє, як зовнішній фактор, що не залежить від банку. Але він в змозі збільшити кредитний ризик та весь ланцюг ризиків, якщо банк не буде пристосовуватися до зміни ринкової процентної ставки. Тому кожний тип ризику є суб’єктом банківського менеджменту.

Планування та управління банківським ризиком може бути тільки тоді ефективним, коли враховані всі фактори, що впливають на діяльність банку. Тобто керівництву банку необхідно мати наступну інформацію: оцінку ринкових можливостей, розпізнавання залежностей, зміни структури ринку, зміщення потреб; про характер діяльності конкурентів, їх цілі, стратегічні можливості, їх слабкі сторони; про власні сильні і слабкі сторони, наявні потенціали; про зміни в суспільних, політичних, економічних тенденціях.

Управління капіталом Райффайзен Банку Аваль.

Банківські пасиви за своїм походженням неоднорідні і скла-даються з капіталу і зобов'язань банку перед вкладниками та кредиторами. Капітал являє собою власні кошти банку, що нале-жать засновникам або акціонерам.

Однією з важливих проблем, що постають перед менеджмен-том банку, є залучення та підтримка достатнього обсягу капіта-лу. За економічним змістом поняття капіталу належить насам-перед до коштів власників, внесених ними на свій ризик. Ризик власників полягає в тому, що дохідність капіталу може бути низь-кою або діяльність спричиниться до збитків і банк стане банкру-том, через що вони втратять свої кошти. Банківський капітал скла-дається з акціонерного капіталу, резервів та нерозподіленого прибутку, хоча може включати й інші елементи згідно з регулюючими правилами конкретної країни. Основною частиною ка-піталу як за розмірами, такі, за значенням є статутний капітал, що формується з акціонерного або приватного капіталу шляхом емісії акцій чи внесків засновників.

У процесі управління капіталом банку важливе значення має метод обчислення (оцінювання) величини капіталу. Розмір капі-талу банку обчислюється за допомогою формули:

А=З+К,

де А Ї активи, З Ї зобов’язання, К Ї капітал банку.

Звідси

К=А-З;

К2007р.=8766031 – 7769958=996073;

К2006р.= 5340990 – 4766995=573995.

Дані результати свідчать про збільшення капіталу протягом року, що є пози-тивною тенденцією для Банку.

Головна мета процесу управління банківським капіталом по-лягає в залученні та підтримці достатнього обсягу капіталу для роз-ширення діяльності і створення захисту від ризиків. Величина капіталу визначає обсяги активних операцій банку, розмір депо-зитної бази, можливості запозичення коштів на фінансових рин-ках, максимальні розміри кредитів, величину відкритої валютної позиції та ряд інших важливих показників, які істотно вплива-ють на діяльність банку.

У банківській практиці використовуються два методи управ-ління капіталом:

метод внутрішніх джерел поповнення капіталу;

метод зовнішніх джерел поповнення капіталу.

За першим методом головним джерелом зростання капіталу є нерозподілений прибуток банку. Реінвестування прибутку — найприйнятніша і порівняно дешева форма фінансування банку, який прагне розширити свою діяльність. Такий підхід до наро-щування капітальної бази дає змогу не розширювати коло влас-ників, а зберегти існуючу систему контролю за діяльністю банку і виключити зниження дохідності активів внаслідок збільшення їх кількості в обігу.

Найпопулярнішим зовнішнім джерелом є емісія звичайних та привілейованих акцій. Випуск та розміщення на ринку акцій банку — це найдорожчий (з погляду вартості) спосіб нарощуван-ня капіталу банку. Така процедура пов'язана з високими витра-тами та супроводжується значним ризиком, який полягає у мож-ливості зниження прибутку на одну акцію та втрати контролю над банком з боку акціонерів. Якщо емісія акцій значна і акціо-нери не в змозі викупити всі нові акції, то перед банками постає загроза зміни власників шляхом концентрації контрольного па-кета акцій. Водночас розширення кола акціонерів створює сприятливі умови для залучення додаткових коштів у майбутньому.

Таким чином, власний капітал — основа комерційної діяль-ності банку. Він забезпечує його самостійність і гарантує фінансо-ву стійкість, будучи джерелом пом'якшення негативних наслідків різноманітних ризиків, яких зазнає банк.

Управління зобов’язаннями Райффайзен Банку Аваль.

Зобов’язання (залучений капітал) - це кредиторська заборгованість банку, що виникла в результаті попередніх операцій і яка має бути погашена у визначений термін. Зобов’язання банку передбачають зменшення доходів, які пов’язані з придбанням активів або отриманням послуг від інших осіб внаслідок раніше проведених операцій. Зобов’язання включають: