1. Метод порівняння. Передбачає зіставлення невідомого (до-сліджуваного) явища, предметів із відомими, вивченими раніше, з метою визначення їх спільних рис або відмінностей. За допомо-гою цього методу визначаються загальне і специ-фічне в економіч-них явищах, вивчаються зміни досліджуваних об'єктів, тенденції і закономірності їх розвитку. В аналізі фінансової стійкості порів-няння (як основ-ний або допоміжний метод) використовують для вирішення всіх його завдань.

2. Метод приведення показників до порівнянного вигляду. На-приклад, щоб згрупувати усі видані банком кредити, необхідно привести їх суми до порівнянного вигляду (оскільки банк видає кредити як у національній, так і в іноземній валюті); для цього суми кредитів в іноземній валюті трансформуються в гривневий еквівалент множенням на відповідний валютно-обмінний курс, і тільки після цього підсумовуються усі видані банком кредити (гривневі кредити і гривневі еквіваленти кредитів в іноземній ва-люті). Цей метод використовується також у разі порівняння фак-тичних показників із показниками попередніх періодів. Наприклад, в умовах інфляції складно проаналізувати динаміку показників без приведення їх до порівнянного вигляду. Для цього необхідно фактичне значення якогось вартісного показника розділити на індекс інфляції за даний період, і лише після цього отриманий показник можна порівнювати з показником минулого періоду.

3. Метод використання абсолютних і відносних показників. Абсолютні показники характеризують кількісні розміри наданих кредитів, залучених коштів, капіталу банку та ін., а відносні відбивають співвідношення певних абсолютних показників. Віднос-ні показники виражаються у формі коефіцієнтів (за базу взято 1) або відсотків (за базу взято 100). До них відносять показники ви-конання плану, динаміки, структури (питома вага), ефективності та ін. Цей метод є одним із ключових в аналізі банківської стій-кості. З його допомогою (через різні коефіцієнти) оцінюються показники ліквідності, платоспроможності, прибутковості банку.

4. Метод групувань дає змогу через систематизацію даних балансу розібратися в сутності аналізованих явищ і процесів. Під час аналізу банківської діяльності застосовуються різні угруповання рахунків балансу, а саме: власних і залучених коштів, довго- і ко-роткострокових кредитів, термінів активно-пасивних операцій (для розрахунку показників ліквідності), видів доходів, витрат і прибутків. Статті можуть бути згруповані також за ступенем лік-відності, економічної сутності банківських операцій, рівнем при-бутковості (за активом) і вартості (за пасивом).

5.Балансовий метод слугує головним способом для визна-чення співвідношень, пропорцій двох груп взаємозалежних та урівноважених економічних показників, підсумки яких мають бути тотожними. Цей метод допомагає зрозуміти економічний зміст функціонування банку. Правильно розуміючи баланс банку, можна охарактеризувати його поточний фінансо-вий стан (через показники платоспроможності і ліквідності), а та-кож ефективність активно-пасивних операцій (через показники прибутковості).

6. Графічний метод. Графіки є масштабним зображенням по-казників за допомогою геометричних знаків (ліній, прямокутників, кіл) або умовних художніх фігур і мають велике ілюстративне значення. Завдяки їм досліджуваний матеріал стає зрозумілішим.

7. Метод табличного відображення аналітичних даних. Резуль-тати аналізу звичайно подаються у вигляді таблиць. Це найбільш раціональна і зручна для сприйняття форма уявлення аналітичної інформації про досліджувані явища за допомогою цифр, розта-шованих у певному порядку. Аналітична таблиця є системою су-джень, виражених мовою цифр. Вона набагато виразніша і наочніша, ніж словесний текст. Показники в ній розташовуються у більш логічній і послідовній формі порівняно з текстовим викла-дом, займають менше місця, і пізнавальний ефект досягається набагато швидше. Табличний матеріал дає змогу охопити аналі-тичні дані в цілому як єдину систему. За допомогою таблиць лег-ше простежуються зв'язки між досліджуваними показниками.

Основою інформаційного забезпечення фінансово-економічного аналізу банків є фінансова звітність, яка складається як для потреб менеджменту, так і для зовнішніх користувачів.

Основною метою складання фінансових звітів є надання користувачам для прийняття економічних рішень повної, правдивої та непередбаченої інформації про фінансовий стан, результати діяльності та грошові потоки банку.

Відповідаю до законів України «Про Національний банк України» (1999) та “Про банки та банківську діяльність” (2000) фінансова звітність банків складається на підставі Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої Постановою НБУ від 28 серпня 2001 р. №368 (зі змінами та доповненнями) та Інструкції про складання річного фінансового звіту банків України, затвердженої Постановою НБУ від 26 грудня 2001 р. № 545 (зі змінами та доповненнями).

Основою для аналізу діяльності банку є балансовий звіт, в якому активи відоб-ражаються ліворуч, а зобов’язання та капітал (пасиви) — праворуч. Активи і пасиви подаються у балансовому звіті у порядку зменшення їх ліквідності.

Таблиця 25.Аналіз фінансової звітності за формою № 1”Баланс”

№ п/п | Види активів | 2006 р. | 2007 р. | Відхилення

1 | Майно (активи) | 5340990 | 8766031 | +3425041

2 | Зобов’язання | 4766995 | 7769958 | +3002963

3 | Капітал | 573567 | 994216 | +420649

Дані таблиці 25 свідчать про те, що активи і пасиви протягом 2006-2007р.р. значно зросли, що є позитивною тенденцією для Банку. Проте для детального ана-лізу необхідно провести аналіз структури статей Балансу.

Аналіз структури статей Балансу і динаміки їх змін здійснюються за допомогою порівняльного аналітичного Балансу. При його складанні та аналізі використовують прийоми горизонтального ( визначають абсолютні і відносні зміни різних статей балансу ) та вертикального ( визначають структуру окремих статтей та їх зміни ) аналізу.

Таблиця 26. Аналіз структури статей Активу Балансу

№ п/п | Види активів | 2006 р. | 2007 р. | Зміни

Сума | У % до підсумку | Сума | У %