Фірмове найменування товариства українською мовою не може містити інші терміни й абревіатури, що означають його організаційно - правову форму, у тому числі запозичені з іноземних мов, якщо інше не передбачено державними законами й іншими правовими актами України.

Фірмове найменування є також одним з ознак юридичної особи і виконує ідентифікаційну функцію. Юридична особа має виключне право на використання свого фірмового найменування і вправі жадати від третіх осіб, що неправомірно його використовують, припинення даних дій і відшкодування збитків.

Відповідно до Закону, товариство може створювати філії і відкривати представництва за рішенням загальних зборів учасників товариства, прийнятому більшістю не менш двох третин голосів від загального числа голосів учасників товариства, якщо необхідність більшого числа голосів для прийняття такого рішення не передбачена статутом товариства.

Створення товариством філій і відкриття представництв на території України здійснюються з дотриманням вимог законодавства, а за межами території України також відповідно до законодавства іноземної держави, на території якого створюються філії чи відкриваються представництва, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Товариство може мати дочірні і залежні господарчі товариства з правами юридичної особи, створені на території України відповідно до дійсного законодавства, а за межами території України також відповідно до законодавства іноземної держави, на території якого створене дочірнє чи залежне господарче товариство, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Взаємна відповідальність основного і дочірнього товариств також визначається у відповідності ГК України, тобто діє принцип роздільної відповідальності даних юридичних осіб за своїми обов'язками. Виключення складають випадки солідарної відповідальності основного товариства по боргах дочірнього при висновку останнім угод у виконання вказівок основного товариства, а також випадки субсидіарної відповідальності основного товариства при банкрутстві дочірнього, якщо арбітражний суд установить у цьому провину основного товариства. Цікавим є положення Закону про те, що учасникам дочірнього товариства надається самостійне право вимагати відшкодування основним товариством збитків, заподіяних по його провині дочірньому товариству. Здається, що вірніше було б говорити про право самого товариства як юридичної особи вимагати відшкодування збитків іншим особам, з вини якого йому були заподіяні збитки. Крім того, неясно, як учасник товариства може самостійно подавати такий позов у юрисдикційний орган.

Цивільний кодекс України, будучи нормативно-правовим актом загального характеру, називає зразковий перелік вимог до установчих документів товариства. Конкретизується він у Законі. Як і для інших товариств, установчими документами для ТОВ є установчий договір і статут. В установчому договорі засновники товариства зобов'язуються створити товариство і визначають порядок спільної діяльності по його створенню. Установчим договором визначаються також склад засновників (учасників) товариства, розмір статутного капіталу товариства і розмір частки кожного з засновників (учасників) товариства, розмір і склад внесків, порядок і терміни їхнього внесення в статутний капітал товариства, відповідальність засновників (учасників) товариства за порушення обов'язку по внесенню внесків, умови і порядок розподілу між засновниками (учасниками) товариства прибутку, склад органів товариства і порядок виходу учасників із товариства. Якщо товариство засновується однією особою, то установчий договір не заключається, і товариство діє тільки на підставі статуту, затвердженого цим засновником. У випадку збільшення числа учасників товариства (у процесі його створення) до двох і більш між ними повинен бути укладений установчий договір.

Статут товариства є своєрідною Конституцією, актом вищої юридичної чинності в ієрархії локальних нормативних актів. Відповідно до ГК України і Закону статут повинен містити необхідний набір положень, що дозволяє з регулювати внутрішньофірмову діяльність. Засновники по взаємній згоді можуть передбачити додаткові положення, що не суперечать законодавству, але статут кожного товариства повинний обов'язково містити:

повне і скорочене фірмове найменування товариства (у випадку, якщо засновники вирішили, що товариство буде мати скорочену назву);

інформація про місце перебування товариства;

інформація про склад і компетенцію органів товариства, у тому числі про питання, що складають виняткову компетенцію загальних зборів учасників товариства, про порядок прийняття органами товариства рішень, у тому числі про питання, рішення по який приймаються чи одноголосно кваліфікованою більшістю голосів;

інформація про розмір статутного капіталу товариства;

інформація про розмір і номінальну вартість частки кожного учасника товариства; права й обов'язки учасників товариства;

інформація про порядок і наслідки виходу учасника із товариства;

інформація про порядок переходу частки (частини частки) у статутному капіталі товариства до іншої особи; зведення про порядок збереження документів товариства і про порядок надання товариством інформації учасникам товариства й інших осіб;

іншу інформацію, передбачену Законом.

2.3 Аудиторська перевірка і реорганізація товариства.

Товариство, як і всі суб'єкти, що хазяюють, представляє бухгалтерську і статистичну звітність у встановлені органи й у визначений термін. Відповідно до державного закону, бухгалтерська звітність підписується керівником і головним бухгалтером (бухгалтером) організації .

Всі організації, за винятком бюджетних, представляють річну бухгалтерську звітність відповідно до установчих документів засновникам, учасникам чи власникам її майна, а також територіальним органам державної статистики за місцем їхньої реєстрації .

Для перевірки і підтвердження правильності річних звітів і бухгалтерських балансів товариства, а також для перевірки стану поточних справ товариства воно вправі за рішенням загальних зборів учасників товариства залучати професійного аудитора, не зв'язаного майновими інтересами із товариством, членами Ради директорів (наглядацької ради) товариства, особою, що здійснює функції одноособового виконавчого органа товариства, членами колегіального виконавчого органу товариства й учасниками товариства.

За вимогою будь-якого учасника товариства аудиторська перевірка може бути проведена професійним аудитором. У випадку проведення такої перевірки оплата послуг аудитора здійснюється за рахунок учасника