Залучення аудитора для перевірки і підтвердження правильності річних звітів і бухгалтерських балансів товариства обов'язково у випадках, передбачених державними законами й іншими правовими актами України.

Товариство може бути добровільно реорганізоване у визначеним Цивільним кодексом України й інших державних законів.

Реорганізація товариства може бути здійснена у формі злиття, приєднання, поділу, виділення і перетворення.

Товариство вважається реорганізованим, за винятком випадків реорганізації у формі приєднання, з моменту державної реєстрації юридичних осіб, створюваних у результаті реорганізації.

При реорганізації товариства у формі приєднання до нього іншого товариства перше з них вважається реорганізованим з моменту внесення в єдиний державний реєстр юридичних осіб запису про припинення діяльності приєднаного товариства.

Державна реєстрація суспільств, створених у результаті реорганізації, і внесення записів про припинення діяльності реорганізованих товариств, а також державна реєстрація змін у статуті здійснюється в порядку, установленому федеральними законами.

Не пізніше тридцяти днів з дати ухвалення рішення про реорганізацію товариства, а при реорганізації товариства у формі злиття чи приєднання з дати ухвалення рішення останнім із товариств, що беруть участь у злитті чи приєднанні, товариство зобов'язане письмово повідомити про це усіх відомих йому кредиторів товариства й опублікувати в органі печатки, у якому публікуються дані про державну реєстрацію юридичних осіб, повідомлення про прийняте рішення. При цьому кредитори товариства протягом тридцяти днів з дати направлення їм повідомлень протягом тридцяти днів з дати опублікування вправі письмово зажадати дострокового припинення чи виконання відповідних зобов'язань товариства і відшкодування їм збитків.

Державна реєстрація товариств, створених у результаті реорганізації, і внесення записів про припинення діяльності реорганізованих товариств здійснюються тільки при представленні доказів повідомлення кредиторів у порядку, установленому законодавством.

Якщо розділений баланс не дає можливості визначити правонаступника реорганізованого товариства, юридичні особи, створені в результаті реорганізації, несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями реорганізованого товариства перед його кредиторами.

ВИСНОВКИ

За сучасних умов цивільні правовідносини і підприємницька діяльність потребують детального законодавчого регулювання, що покликане сприяти подальшому розвитку як різних форм підприємництва, так і економіки України в цілому. Ефективність господарювання значною мірою залежить саме від опрацювання, засвоєння та реалізації на практиці тих правових норм, які визначають права та обов’язки всіх без винятку суб’єктів господарювання з огляду на специфіку кожного з них, зумовлену різноманіттям форм власності, сфер діяльності та іншими численними чинниками.

Детально розглянувши дану тему, можна зробити наступні висновки:

Акціонерне товариство - організація, створена на основі добровільного погодження юридичних і фізичних осіб (в тому числі іноземних), що об'єднали свої кошти шляхом випуску акцій, з метою здійснення господарської діяльності і отримання прибутку. Акціонерні товариства мають ряд переваг у порівнянні з іншими видами ділових організацій, які роблять їх найбільш придатною формою для великого бізнесу в силу цілого ряду причин. Перш за все акціонерні товариства можуть мати необмежений термін існування, в той час як період дії підприємств, заснованих на приватній власності чи товариств з участю фізичних осіб, як правило, обмежений рамками життя їх засновників.

Акціонерні товариства завдяки випуску акцій, одержують більш широкі можливості в залученні додаткових коштів у порівнянні з некорпоратизованим бізнесом. Оскільки акції мають достатньо високу ліквідність, їх набагато легше перетворити в гроші при виході з акціонерного товариства, ніж отримати назад долю в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю.

Акціонерна форма підприємств використовується в процесі трансформації існуючої в Україні економічної системи, при роздержавленні економіки і власності, при формуванні різних форм власності у промисловості та сільському господарстві. З її допомогою значно розширюється джерело нагромаджень, демократизується управління підприємствами, стає вагомішою участь робітників і службовців в управлінні виробництвом, зростає їхня матеріальна зацікавленість у використанні речових факторів виробництва, робочого часу, у пробудженні та розвитку їх творчої ініціативи.

Одним з найпоширеніших видів господарських товариств в економічній сфері України є товариства з обмеженою відповідальністю (ТзОВ). Відповідно до ст. 50 Закону України "Про господарські товариства" товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

За своїми правовими характеристиками ТзОВ належить до об’єднань капіталів, але має деякі елементи особових (персональних) відносин між учасниками. ТзОВ може складатися з двох і більше учасників. Закон не обмежує максимальну кількість його учасників, але практика діяльності подібних товариств свідчить, що число їх учасників не повинно перевищувати 50 осіб. В середньому ж кількість членів ТзОВ коливається від 2 до 5 осіб. ТзОВ діє на підставі установчого договору і статуту.

Однією з особливостей змісту установчих документів товариства є те, що вони, крім відомостей, загальних для всіх видів господарських товариств, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів.

Таким чином, суб’єктам господарювання законодавство приділяє досить велику увагу, про що свідчить великий масив нормативно-правових актів, але саме ці акти і створюють певні труднощі щодо організації, діяльності і ліквідації такої форми юридичної особи, як господарські товариства. Можна тільки сподіватися, що в майбутньому весь законодавчий масив стосовно розглянутого нами питання буде вдосконалений і це тільки сприятиме кращому розвитку економіки України.

ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРИ

Про господарські товариства. Закон України від 19.09.1991 №1576-ХІІ// Урядовий кур’єр – 2000. - №5. Ст.13.

Про цінні папери і фондову біржу. Закон України від 18.07.1991 №1201-ХІІ// Урядовий кур’єр – 2001. - №3. Ст. 3..

Постанова про затвердження Положення про порядок