Концептуальні засади управління державними фінансами.

Поняття державного управління та його особливості у сфері державних фінансів.

Система управління державними фінансами.

Принципи управління державними фінансами.

Методи управління державними фінансами:

Більшість соціально-економічних процесів мають колективний характер, у тому сенсі, що вони потребують діяльності багатьох людей для одержання бажаного результату. Тому постає необхідність координації зусиль та поведінки учасників із спрямування їх у єдине русло. У цьому необхідність управління, яке можна визначати як цілеспрямований вплив, необхідний для узгодження спільної діяльності людей, з метою регулювання суспільних відносин. Вивченням процесів впливу на соціум є предметом спеціальної науки – управлінської.

Є наступні види управління:

- державне управління (суб’єкт управлінського впливу – держава),

- суспільне управління (суб’єкт управлінського впливу – суспільство та його структури),

- менеджмент (суб’єкт управлінського впливу – підприємець, власник).

Державне управління є одним із найважливіших важливих складових управління державними фінансами, однак тут відіграє суттєву роль і суспільне управління державними фінансами за допомогою демократичних механізмів (діяльність парламенту, політичний процес, суспільний вибір, вибори, голосування).

Складовими управління державними фінансами є:

1. цілевизначення (політичний або телеологічний аспект – коли шляхом застосування суспільних механізмів здійснюється визначення того, якими повинні бути цілі суспільства у сфері державних фінансів). Ціле визначення здійснюється за допомогою політичних інститутів, особливо парламенту.

2. цілереалізація (цілепокладання і ціледосягнення) (адміністративний аспект) відбувається за допомогою законодавчої та виконавчої влади.

Управління державними фінансами завжди містить дві складові – об’єктивну та суб’єктивну. 1. необхідність виконання функцій держави та досягнення визначених цілей. 2. суб’єктивна мотивація учасників процесу ДУ, здібності, рівень управлінської освіти тощо. Тому результат управління ДФ завжди оригінальний, та дещо відхиляється від оптимуму.

2. Система управління державними фінансами.

Управління державними фінансами необхідно розглядати як цілісну систему, усі складові та елементи якої тісно пов’язані та визначають загальний результат та стан один одного.

Система управління державними фінансами за своєю структурою охоплює наступні складові:

суб’єкти управління (управляючу систему).

Організаційна структура управління державними фінансами – це компонент системи управління державними фінансами, зумовлений цілями та змістом управління державними фінансами, який об’єднує в собі сукупність державних організацій, їх персонал, матеріальні та інформаційні ресурси.

управлінська діяльність, або процес управління державними фінансами.

Стадіями управлінської діяльності у сфері державних фінансів є:

Наявність проблеми у сфері державних фінансів, яку потрібно вирішити.

Аналіз та оцінка наявної ситуації.

Прогнозування та моделювання розвитку ситуації у майбутньому.

Розробка правових актів і рішень про організаційні заходи для вирішення проблеми.

Прийняття правових актів та здійснення передбачених організаційних заходів.

Організація виконання прийнятих рішень.

Контроль і оперативне інформування.

Узагальнення діяльності.

об’єкти управління (сфери та галузі суспільного життя, тобто складові державних фінансів). Об’єктом управління виступають централізовані та децентралізовані фонди фінансових ресурсів.

3. Принципи управління державними фінансами.

Принцип об’єктивності (врахування реальних можливостей, економічних законів)

Принцип демократизму

Принцип правової впорядкованості

Принцип публічності управління державними фінансами

Принцип контрольованості

Принцип поєднання централізації та децентралізації

Узгодженість, взаємодоповнюваність цілей управління державними фінансами.

Послідовність управління державними фінансами

Підлеглість часткових (локальних) цілей загальним (стратегічним).

Принцип відповідальності

Ефективність управління (порівняння досягнутого ефекту і та затрат на управління).

4. Методи управління державними фінансами

Фінансове прогнозування та планування. Фінансове планування – сукупність методів оцінки стану державних фінансів та фінансів суб’єктів господарювання, населення, з метою визначення пріоритетів та оптимальних шляхів їх досягнення. Головні завдання фінансового планування – визначити обсяги та джерела фінансових ресурсів; встановити пріоритети витрачання коштів, стимулювати ріст виробництва та економічну ефективність..

Фінансове регулювання – законодавчо визначена система впливу держави на фінансові процеси в державі (диференціація податкових ставок, пільг, бюджетних норм та нормативів)

Фінансовий облік – науковообгрунтована система відображення, групування та узагальнення кількісних та якісних показників виконання фінансових планів.

Фінансовий контроль – системна діяльність державних органів щодо спостережень і перевірки законності та ефективності процесів створення та використання фондів грошових коштів