Цільові фонди та управління ними
1. Державне регулювання та фінансовий механізм соціального страхування в Україні
Державне регулювання — це важливий елемент управління соціальним страхуванням, формуванням та використанням коштів державних соціальних фондів. Метою державного регу-лювання у сфері загальнообов'язкового державного соціально-го страхування є:
проведення єдиної політики держави в цій сфері;
забезпечення реалізації прав громадян на загальнообов'яз-кове державне соціальне страхування;
створення умов для ефективного функціонування системи соціального страхування;
забезпечення дотримання суб'єктами соціального страху-вання вимог законів, інших нормативно-правових актів;
адаптація системи соціального страхування до міжнародних стандартів.
Державне регулювання соціального страхування полягає у:
розробці та прийнятті системи законодавчих, нормативно-правових актів, що регламентують відносини в цій сфері;
щорічному перегляді та затвердженні розмірів страхових внесків, норм, нормативів з урахуванням поточної еконо-мічної та соціальної ситуації;
перегляді видів та розмірів соціальних виплат з метою по-кращення матеріального забезпечення громадян;
встановленні обов'язкової вимоги щодо створення страхо-вих резервів з метою забезпечення своєчасності та повноти соціальних виплат;
державному фінансовому контролі за дотриманням законо-давства щодо формування доходів соціальних страхових фондів та цільового використання їх коштів;
контролі та нагляді за діяльністю центральних і територіаль-них органів державних фондів, їх взаємодією з іншими суб'єктами.
Державне регулювання передбачає створення та функціону-вання відповідного фінансового механізму, який повинен бути спрямований на раціональне управління рухом фінансових ре-сурсів та формування фінансових відносин, що виникають у процесі утворення та використання страхових фондів.
Фінансовий механізм регулювання соціального страхування — це сукупність фінансових методів, форм та важелів управління фінансовими ресурсами, що призначені для матеріального за-безпечення громадян у разі настання страхових випадків.
Фінансові методи відображають вплив фінансів на процеси, які відбуваються у сфері соціального страхування. їх дія вияв-ляється в ході формування та використання бюджетів страхових фондів. Фінансові методи діють за допомогою фінансових ва-желів. Усі елементи фінансового механізму повинні бути на-цілені на виконання основних функцій управління, а саме: пла-нування, прогнозування, оперативного управління, регулюван-ня, контролю, нагляду.
Правове забезпечення виявляється у встановленні правових засад відносин, що мають місце у сфері соціального страхуван-ня. Закони України, Укази Президента встановлюють обов'яз-ки, права та відповідальність сторін, які беруть участь у страху-ванні. Вони передбачають правові норми, згідно з якими на Ка-бінет Міністрів України, Пенсійний фонд, інші органи державної виконавчої влади покладаються завдання з розробки конкретних постанов, інструкцій та положень щодо забезпечен-ня виконання законів. Постанови Кабінету Міністрів України, правління Пенсійного фонду та інших державних цільових фондів деталізують статті законів та розробляють механізм їх ре-алізації в практичній діяльності. Крім того, Кабінет Міністрів України має право видавати в межах своєї компетенції та повно-важень нормативні акти, що безпосередньо стосуються соціаль-ного захисту населення.
2. Управління державним пенсійним страхуванням в Україні.
Пенсійне страхування (один із видів соціального страхуван-ня) — це гарантована державою система заходів щодо забезпе-чення громадян у старості, на випадок хвороби, втрати працез-датності. Одна із основних форм соціального захисту, в основі якої лежить страховий метод, тобто внесення в особливі фонди обов'язкових платежів суб'єктами підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів господарської діяльності та особами найманої праці, які працюють на умовах трудового договору, й використання державою цих коштів для матеріаль-ного забезпечення громадян. Поняття «соціальне страхування» пов'язують з проблемою фінансового забезпечення соціальних виплат.
Вітчизняне пенсійне законодавство передбачає дві форми пенсійного страхування: обов'язкову, яка відіграє головну роль, і добровільну.
В Україні обоє 'язкове пенсійне страхування полягає у тому, що сам факт укладання трудового договору чи реєстрації особи як суб'єкта підприємницької діяльності породжує зобов'язання сплачувати визначені законодавцем страхові внески незалежно від волі працівника чи роботодавця. Відповідно до пенсійного законодавства лише наявність у суб'єкта трудового (а, отже, і страхового) стажу є підставою виникнення права на трудову пен-сію за державною програмою пенсійного страхування.
Організаційно-правові форми недержавного пенсійного страху-вання (добровільні) можуть використовуватися для підвищення рівня грошового забезпечення понад той, який гарантує держав-на система обов'язкового пенсійного страхування.
Пенсійний фонд здійснює управління фінансами державно-го пенсійного страхування і, по суті, виступає гарантом стабіль-ності державної системи пенсійного страхування. Він діє в Ук-раїні як самостійна фінансово-банківська система з 1992 р. Його статус, завдання і функції первинно були визначені Положен-ням про Пенсійний фонд, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 січня 1992 р., а в новій редакції — від 1 березня 2001 р. № 121.
Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Кон-ституцією та законами України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабіне-ту Міністрів України, Положенням про Пенсійний фонд Украї-ни.
Пенсійний фонд України узагальнює практику застосуван-ня законодавства з питань, шо належать до його компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства і в ус-тановленому порядку вносить їх на розгляд Президентові Украї-ни та Кабінету Міністрів України. В межах своїх повноважень Пенсійний фонд України організовує виконання актів законо-давства та здійснює систематичний контроль за їх реалізацією.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пен-сійне страхування» (9 серпня 2003 р. підписаний) фактично було завершено процес формування законодавчої основи для запро-вадження системи загальнообов'язкового державного пенсійно-го страхування, шо базуватиметься на чіткому розподілі матері-ального забезпечення в старості залежно від трудового внеску громадян до системи пенсійного страхування. Окрім цього, ним визначено структуру та механізми функціонування двох обов'яз-кових складових трирівневої пенсійної системи (реформованої солідарної та обов'язкової накопичувальної систем пенсійного страхування), яка розроблялася із врахуванням соціально-еко-номічного та політичного становища в нашій державі.
законі офіційно передбачено три рівні пенсійного страхування:
Солідарна система загальнообов'язкового державного пен-сійного страхування.
Накопичувальна система загальнообов'язкового державно-го пенсійного страхування. Умовами запровадження накопичу-вальної системи є зростання валового внутрішнього продукту протягом двох років не менше, ніж