У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


та Е. Гуссерлем. Характерно, що у країні фашистської диктатури В. Ойкен зміг не тільки вижити, а й донести свої ідеї до широкого загалу: його цикл лекцій 1936 р. "Боротьба науки" — це протистояння ідеології нацизму, адже вчений доводив, що в інтересах пошуку істини науковцям необхідно виступати проти "владних позицій". Книга "Теоретичні дослідження капіталу" (1934) та невелика брошура "Для чого потрібна політекономія?" (1938) були написані з позицій неприйняття націонал-соціалізму. У 1940 р. В. Ойкен опублікував фундаментальну монографію "Основи національної економії", яка за життя вченого перевидавалася шість разів. Друга значна праця вченого "Основні принципи економічної політики" видана у 1954 p., після смерті автора.
Вихідним пунктом неоліберальної концепції економічного ладу стало вчення В. Ойкена про два ідеальних типи економічних систем, викладене у праці "Основи національної економії" (1940). Багато дослідників вказують на ідейну спорідненість теорії "ідеальних типів господарства" В. Ойкена та концепції "ідеальних типів" німецького соціолога і економіста, представника новітньої історичної школи М. Вебера. "Ідеальний тип" — це модель, абстрактна розумова конструкція, яка відбиває лише основні закономірності суспільно-економічного розвитку і не описує другорядних економічних явищ. В. Ойкен виділяє "централізованокероване господарство", або примусову економіку, та "мінове господарство", або ринкову економіку. Основу його вчення становить аналіз елементарних господарських форм — поділу праці, власності, механізму координації домашніх господарств, підприємств, економічних інститутів держави та інших. В. Ойкен підкреслює, що в "історичній реальності елементи обох цих систем здебільшого переплітаються", в чистому вигляді ідеальні типи не існують. Зазначимо, що В. Ойкен, на відміну від В. Репке, Ф. фон Хайєка й інших представників неолібералізму, безпосередньо не пов'язує тип економічної системи, її координаційний механізм з формами власності.
В системі "централізованокерованого господарства" виділяється просте централізовано-кероване господарство (власне натуральне господарство) та централізовано-адміністративне господарство. Ці дві форми реалізуються у трьох варіантах:
повністю централізоване господарство, за якого відсутній обмін;
централізованокероване господарство з вільним обміном предметами споживання;
централізованокероване господарство з вільним споживчим вибором.
Централізованокероване господарство характеризується високим рівнем централізації управління, заміщенням усіх горизонтальних економічних зв'язків між економічними суб'єктами адміністративною вертикаллю зв'язків центру та підприємств. Планування передбачає визначення обсягів, асортименту та характеристик продуктів, що виробляються з єдиного центру. В. Ойкен вважає, що така форма розподілу суперечить принципу вільного вибору, тому централізованокерованому господарству властиві постійна відсутність рівноваги, інфляція та хронічний дефіцит, а сама централізація суперечить природі економіки і поступово руйнує її.
Ринкове (мінове) господарство, засноване на принципах індивідуалізму, свободи вибору, конкуренції та приватної власності, є природною основою економічного ладу. Система "мінового господарства" має розгалужену структуру і передбачає, за В. Ойкеном, різні взаємосполучення п'яти базових форм пропозиції та п'яти базових форм попиту (конкуренція, часткова олігополія, олігополія, часткова монополія та монополія), які формують 25 відмінних форм ринків. "Так само як з тридцяти з лишком букв може бути складена велика кількість слів різного складу і довжини, так з обмеженої кількості основних чистих господарських форм може утворюватись множина господарських порядків" — це справедливо й для сполучення "ідеальних типів", і щодо виокремлення форм мінового господарства.
Критеріями розмежування ідеальних типів економічних систем є механізм координації взаємодії господарських одиниць (ринковий або адміністративний) та процес прийняття економічних рішень (добровільний або примусовий). Іншим критерієм класифікації є особливості генезису економічного ладу, згідно з яким вирізняються "природно зростаючий" і "законодавчо встановлений" лад. Перший утворюється еволюційно, у процесі історичного розвитку без прийняття будь-ким усвідомленого рішення. Другий устрій виникає в результаті формулювання й включення його основних принципів до господарського законодавства на підставі свідомих економіко-політичних рішень. Більшість з відомих історії економічних устроїв суспільства належать до "природно зростаючих", тоді як більшість сучасних економічних устроїв, насамперед централізовано-кероване господарство, належать до "законодавчо встановлених". Ідею свідомо створюваного конкурентного ринкового устрою В. Ойкена було практично апробовано в умовах зруйнованого господарства та відсутності будь-якого економічного ладу в післявоєнній Німеччині.
Незмінність господарського планування і дій, які в усі часи і в усіх народів здійснюються згідно з економічним принципом, робить допустимим і необхідним створення і застосування єдиного теоретичного апарату. Однак багатоманітність, яка поруч з цим наочно проявляється у господарській поведінці, потребує часткового розширення цього теоретичного апарату... або ж обережного його застосування... Коли колосальна багатоманітність конкретних економічних форм охоплюється за допомогою морфологічної системи, тоді вдається на науковому рівні зрозуміти багатоманітність поведінки людей...
Як наслідок, стає можливим пов'язати історичне розуміння релігійних, духовних, політичних, моральних і психічних змін... з пізнанням впливу таких змін на конкретний економічний процес.
Під конкурентним, порядком розуміють форму мінового (ринкового) господарства, за якої рамкові умови конкуренції активно створюються державою з метою досягнення максимально можливої інтенсивності конкуренції й одночасного обмеження дії факторів, які викривлюють конкурентні умови. Найважливіше завдання держави полягає у запобіганні й обмеженні економічної монопольної влади. Для реалізації конкурентного устрою ринкового господарства необхідні цілеспрямовані зусилля держави у вигляді економічної політики, яка водночас жорстко регламентує державне втручання в економіку. В ордолібералізмі велика увага приділялася двом типам економічної політики — політиці ладу (устрою) та політиці процесу.
Політика ладу — це комплекс довгострокових заходів, спрямованих на створення рамкових умов функціонування економіки, їх законодавче та правове оформлення, контроль за їх дотриманням і своєчасне внесення коректив з боку держави. Основна мета політики ладу — становлення і підтримання конкурентних умов господарювання в усіх сферах економіки. Політика процесу — це комплекс заходів щодо безпосереднього впливу на господарську
Сторінки: 1 2 3 4 5