Реферат - Німецький ордолібералізм та розвиток теорії соціального ринкового господарства
14

витрат держави, так і завдяки здійсненню податкової політики. Принципи регулювання доходів — значне оподаткування високих доходів, надання пільг для нагромадження, система соціальних виплат непрацездатним і малозабезпеченим. Політика перерозподілу доходів покликана нівелювати значні відмінності у розмірі отримуваних доходів, які потенційно могли б стати джерелом соціальної конфронтації у суспільстві. Соціальне ринкове господарство аж ніяк не ідентичне вільній ринковій економіці, яка не виконує функцію вирівнювання, згладжування гострих соціальних суперечностей і конфліктів.
Починаючи з 1948 p., ідеї ордолібералізму та соціального ринкового господарства набули статусу офіційної ідеологічної доктрини німецького уряду, а на партійному з'їзді Християнсько-демократичного союзу у 1956 р. Л. Ерхард повідомив про завершення створення у ФРН "соціального ринкового господарства". Настанови соціального ринкового господарства у 50-ті pp. XX ст. були конкретизовані й доповнені тезою "добробут для всіх". Деякі дослідники представляють концепцію соціального ринкового господарства як неоліберальний різновид теорії "народного капіталізму". "ФРН подолала суперечності між капіталізмом та соціалізмом за допомогою соціального ринкового господарства і... своїм успіхом і прикладом вказала третій шлях" — така заява прозвучала у 1973 р. від Г. Коля, тоді ще майбутнього канцлера Німеччини.
Провідні структурні елементи системи соціального ринкового господарства визначено на рис. 12.7.

Цільовою настановою соціального ринкового господарства є завдання досягти високого рівня добробуту для переважної більшості членів суспільства в умовах економічної свободи на основі конкурентного ладу. З цього погляду концепція соціального ринкового господарства є поки що найбільш науково обґрунтованим і доведеним на практиці синтезом лібералізму й державного регулювання в інтересах соціально-економічного прогресу. Мета представників теорії соціального ринкового господарства — досягнення "синтезу" між гарантованою законом свободою в економічній сфері та зобов'язаннями держави щодо забезпечення соціальної справедливості та захищеності своїх громадян. Для країн, які розпочали проведення незалежної національної економічної політики на принципах демократії та свободи вибору, важливим є критичне переосмислення і врахування теорії і практики німецького ордолібералізму та соціального ринкового господарства, адже нагальною стає необхідність проведення обґрунтованої і потужної державної політики, спрямованої на ринкову трансформацію економічної системи та створення ринкових структур, що саморегулюються.

---

Сторінки: 1 2 3 4 5