фізіократів. Проте вони ототожнювали закони природи й закони суспільства, а

під “природним порядком" фактично розуміли капіталістичне виробництво,

розглядаючи його як вічне, незмінне.

Економічна програма фізіократів формувалась у боротьбі проти

меркантилістів. Якщо останні всю увагу концентрували на аналізі явищ у

сфері обігу, то фізіократи перенесли свої дослідження у сферу виробництва.

Кене висунув ідею щодо еквівалентності обміну за умов природного порядку.

Він вважав, що товари вступають в обмін з наперед заданою ціною. Проте, що

саме лежить в її основі, він не розумів. Кене розглядав лише “ринкову

ціну”, яка, на його думку, створилася між продавцями та покупцями і

залежить від наявності на ринку товарів, попиту і пропозиції за умов

вільної конкуренції.

Якщо обмін є еквівалентним, то він, робив висновок Кене, нічого не

виробляє, отже, не породжує багатства. А прибуток, який одержує торговець,

не є прибутком держави. Такий висновок спонукав фізіократів шукати інших

джерел збагачення держави. На думку Кене, збагачення країни зв'язане з

матеріальним виробництвом і передовсім із сільським господарством. Саме

тому фізіократи переносять свої дослідження у сферу безпосереднього

виробництва, а саме — в сільське господарство.

Чистий продукт по Кене - це надлишок продукції, одержаний у

сільському господарстві, над витратами виробництва. Створюється він, на

думку Кене, лише в сільському господарстві, оскільки тут діє природа,

здатна збільшувати споживні вартості. У промисловості відбувається не

збільшення споживних вартостей, а лише їх складання, комбінування або зміна

форм.

Отже, “чистий продукт” у Кене має натуральну форму, він є даром

природи. Це означало, що Кене, як і всі фізіократи, не розумів суті

вартості і зводив її до споживної вартості. Помилка фізіократів полягала в

тім, що вони плутали процес зростання матеріальних благ, який найбільш

наочно проявляється в сільському господарстві, зі збільшенням вартості.

Водночас у Кене спостерігаємо й інший підхід до визначення “чистого

продукту”. Оцінюючи величину “чистого продукту”, він стверджує, що вона є

точно визначеною і залежить від витрат виробництва, тобто витрат на

сировину, матеріали й заробітну плату. Заробітну плату теж визначено — це

мінімум засобів існування. Витрати на сировину і матеріали також відомі —

це витрати капіталу. Відтак “чистий продукт” - це не дар природи, а

результат додаткової праці землероба.

“Чистий продукт” у фізіократів ототожнюється із земельною рентою, яку

одержують землевласники. Саме тому фізіократи виступали за проведення

податкової реформи з наміром усі види податків замінити одним -

земельним.

Продуктивна й непродуктивна праця виходила з поняття “чистого

продукту” У фізіократів продуктивною є праця, що створює “чистий продукт”,

тобто праця в сільському господарстві. Інші види праці другорядні та

великого інтересу фізіократи цьому не приділяли.