Реферат - Економічні погляди Жана-Батіста Сея
11

увагу приділяв виробництву, виходячи з того, що корисна продукція завжди знайде своїх покупців. Водночас надмірне споживання вчений трактував як процес, який підриває основи нагромадження та призводить до скорочення виробництва і доходів.
Вбачаючи головний інтерес усіх виробників у обміні одних товарів на інші, Ж.Б. Сей відводив грошам роль пасивного знаряддя обміну, тимчасового посередника в товарообмінних операціях, підкреслюючи, що вони "ніякого іншого застосування мати не можуть". Метафорично порівнюючи гроші з візками, які перевозять цінність продуктів, вчений визначив їх як "товар, який кожний бажає придбати не в силу тієї користі, яку він міг би доставляти сам собою, а в силу тієї легкості, з якою він міг би обмінюватися на предмети, необхідні для споживання"2. Звідси вчений робив висновок про те, що гроші виконують лише тимчасову роль у процесі обміну і як тільки відбулися угоди, "завжди виявляється, що за продукти заплачено лише продуктами".
Стверджував, що реалізація суспільного продукту в ринковій економіці здійснюється повністю і без перешкод, забезпечуючи без кризове економічне зростання. На думку французького дослідника, за умов, коли пропозиція породжує попит, економіка стає самозбалансованою, що унеможливлює загальні кризи надвиробництва.
Водночас Ж.Б. Сей допускав можливість виникнення часткових диспропорцій між попитом та пропозицією на окремих товарних ринках, зазначаючи, що рівність попиту і пропозиції досягається в середньому як тенденція. На думку вченого, якщо товари не продаються, "значить вони перевищують суму потреб у них або тому, що їх було вироблено надто багато, або скоріше тому, що інші виробництва дали товарів менше, ніж потрібно. Одних товарів надто багато тому, що не вистачає інших".
Таким чином, будь-яке надвиробництво Ж.Б. Сей трактував як тимчасове явище, стверджуючи, що на другому полюсі завжди виникає дефіцит. "Не можна таким чином казати: неможливо продати тому що мало грошей, — зазначав дослідник, — потрібно говорити: неможливо продати тому, що мало інших продуктів". Відтак вчений дійшов висновку, що завданням уряду є стимулювання виробництва з метою нарощування обсягів продукції в одних галузях для подолання труднощів збуту в інших.
Доводив, що гнучке і вільне ціноутворення за умов "природного порядку", взаємовигідний (за пасивної ролі грошей) обмін та невтручання в ринковий механізм гарантують саморегулювання економіки. Виступаючи активним прихильником політики економічного лібералізму та свободи зовнішньої торгівлі, вчений був переконаний, що "протекціоністська та заборонна система дуже перешкоджає промисловості та збільшенню народного багатства". У зв'язку з цим Ж.Б. Сей сформулював такі висновки:
"Чим більше у кожній державі виробників, чим численніше виробництво, тим легший, різноманітніший і ширший збут продуктів".
"...Кожен зацікавлений в добробуті всіх і ...процвітання однієї галузі промисловості завжди сприяє процвітанню всіх інших".
"...Ввезення іноземних продуктів сприятливе для продажу внутрішніх продуктів, тому що ми не можемо купити іноземні товари інакше як за продукти нашої промисловості, наших земель і наших капіталів, яким, таким чином, торгівля надає збут".
"Щоб споживання було сприятливим, необхідно лише, щоб воно виконувало своє суттєве завдання — задовольняло потреби".
У країні, яка користується представницьким управлінням, кожен громадянин повинен вивчати політичну економію уже тому, що там кожен покликаний брати участь у обговоренні державних справ.
Для того, щоб народ міг скористатися перевагами хорошої економічної системи, ще недостатньо, щоб правителі його були здатні засвоїти найкращі плани, необхідно ще, щоб народ був у змозі сприйняти їх.
Ідеї Ж.Б. Сея лягли в основу подальшого дослідження проблем взаємодії попиту та пропозиції, економічної рівноваги, теорії граничної корисності, підприємництва, циклічності економічного розвитку і знайшли відображення у неокласичному напрямі економічної думки. До теоретичних здобутків видатного французького вченого, які в подальшому набули розвитку та визнання, слід віднести:
визначення політичної економії як науки про закони, які управляють виробництвом, розподілом та споживанням суспільного багатства;
теорію трьох факторів виробництва, яка лягла в основу факторного аналізу і методу виробничої функції, які широко використовуються у сучасних економічних дослідженнях;
суб'єктивну концепцію цінності, засновану на аналізі корисності та мотивів ринкової поведінки виробників і споживачів;
концепцію підприємництва, визначення підприємця як організатора, новатора і носія технічного прогресу;
теорію ринків, засновану на аналізі загальної економічної рівноваги та взаємовідносин покупців і продавців.
У подальшому ставлення до "закону ринків" Ж.Б. Сея розділило економістів на прихильників класичних ліберальних традицій та альтернативних (передусім кейнсіанських) підходів. У XX ст. ідеї вченого знайшли продовження у теорії "Supply-Side" (підхід "з боку пропозиції"), згідно з якою труднощі збуту та нерівномірність цінової динаміки автоматично долаються стихійним ринковим механізмом без втручання держави та неспроможного
уряду.
Сей був першим або одним із перших письменників на континенті, який правильно викладав учення Адама Сміта і більш ніж хто-небудь із іноземних письменників разом взятих, сприяв роз'ясненню європейським народам загальних засад цієї прекрасної і доброчинної системи і особливо встиг розташувати окремі частини цієї науки в логічному й повчальному порядку, збагативши її багатьма оригінальними точними і глибокими дослідженнями.

---

Сторінки: 1 2 3 4