ЕКОНОМІЧНІ ПОГЛЯДИ ДЖОНА СТЮАРТА МІЛЛЯ
Трансформаційний напрямок еволюції класичної школи знай-шов втілення в працях ще одного відомого економіста першої поло-вини XIX ст. англійця Джона Стюарта Мілля (1806-1873). Він безпосередньо був знайомим із класичною школою, оскільки наро-дився в родині економіста Джеймса Мілля, друга і послідовника Рікардо, і виховувався в атмосфері незаперечності авторитету ідей класиків і безумовної до них поваги.
Однак економічна ситуація змінилася, виникли нові проблеми і необхідність їхнього вирішення. У пошуках відповідей Джон Стю-арт Мілль прагне максимально зберегти вірність класичним тра-диціям і в той же час врахувати критику на адресу класичної шко-ли. Ці зусилля втілилися в роботі «Досвід про деякі невирішені пи-тання політичної економії» {1844), а потім у його головній еко-номічній праці «Основи політичної економії» {1848), які стали аж до кінця XIX ст. головним джерелом економічної премудрості для всіх, хто цікавиться цим предметом.
Мілль вбачав своє завдання в систематизації нових знань і уяв-лень про економіку, накопичених після виходу «Багатства народів» Сміта і «Початків» Рікардо. Нові підходи не вписувалися в класич-ну систему, більше того, вони розкривали її слабкості і нестиковки. Але Міллю хотілося усе об'єднати у єдине ціле, отримати ширшу і загальнішу картину економічного життя. Зробити це на основі єди-них системотворчих принципів виявилося неможливим і тому голо-вним способом вирішення поставленого завдання стає компроміс. Правими виявляються і класики, і ті, хто їх критикує, але кожен-правий по-своєму, оскільки торкається різних аспектів такого складного явища, як економіка.
Такий підхід відображений, насамперед, у структурі його «Ос-нов». У Сміта і Рікардо виклад будується навколо єдиного стрижня: ринковий обмін, породжуваний поділом праці, і вартість як внутрішня основа обміну. У Мілля послідовно аналізуються від-носно самостійні сфери економічної діяльності: виробництво, роз-поділ, обмін, економічний розвиток і державна економічна політи-ка. Автономність цих сфер обумовлена тим, що закони, які керують ними мають різний характер дії. У сфері виробництва їхня дія схо-жа з проявом природних закономірностей і аналогічна характеру «істин, властивих природничим наукам». Сфера ж розподілу регу-люється законами, які є проявом винятково людських прагнень. Тут важливу роль грають думки, бажання, зіткнення інтересів учас-ників економічного процесу, інакше кажучи, суб'єктивний фактор. З цих позицій Мілль підходить до вирішення сакраментально-го для класичної школи питання про підставу обміну товарів. З од-ного боку, він розділяє концепцію трудової вартості, трактуючи її, щоправда, у дусі теорії витрат виробництва. Ця вартість створю-ється в ході виготовлення продукту, тобто у виробничій сфері і визначає внутрішню здатність товарів до обміну. Але з'являється вартість лише в процесі обміну як кількісне співвідношення одно-го товару, пропонованого замість іншого. Тут вона представляє собою категорію обміну і виражається в ціні, яка встановлюється при врівноваженні попиту та пропозиції. Таким чином, Мілль ви-являється біля витоків того напрямку в економічній науці, який бу-де досліджувати процес ціноутворення шляхом аналізу факторів попиту та пропозиції. Формально він не відмовляється від кате-горії вартості як підстави ціни, але фактично для нього це різні проблеми, які розглядаються навіть у різних частинах його книги, і питання про ціну, по суті, вирішується без залучення поняття вартості. Такий підхід отримає більш широке розповсюдженя вже наприкінці XIX ст.
Свої уявлення про порядок утворення цін Мілль поширює і на сферу міжнародного обміну. Обмін між країнами визначається не стільки порівняльними витратами виробництва товарів, що вво-зяться та вивозяться, (вони визначають лише напрямок обміну), скільки взаємним попитом на них у країнах, які торгують. Замість ввезеного товару, кількість якого визначається попитом на нього в даній країні, необхідно вивезти таку кількість іншого товару, яка встановлюється попитом на нього в країні-контрагенті. Ціни при цьому,встановлюються на рівні рівноваги запитуваних в обох країнах кількостей обмінюваних товарів. Цей механізм Мілль нази-ває «законом зрівняння міжнародного попиту» (іноді його назива-ють «закон Мілля») і вважає частковим випадком прояву більш за-гального закону балансування попиту та пропозиції.
Ця закономірність застосовується ним і в трактуванні теорії до-ходів. Заробітна плата визначається співвідношенням попиту та пропозиції на ринку праці. При цьому попит визначається фондом, виділюваним підприємцями для покупки робочої сили, орієнтова-ним на прожитковий мінімум («робочим фондом»), а пропозиція — кількістю працездатного населення. Ставка заробітної плати визна-чається шляхом ділення «робочого фонду» на число зайнятих, і оскільки населення росте, вона прагне до мінімуму. Правда, Мілль вважає можливим відхилення в напрямі зросту від мінімуму тому Що, по-перше, працівники можуть регулювати народжуваність у за-лежності від життєвого рівня, а по-друге, колективні дії профспілок можуть змусити підприємців підвищити зарплату.
Прибуток визначається як доход, який отримують власники капіталу. Використовуючи заощадження, які розуміються як ті, які утримуються від поточного споживання, для організації виробни-чої діяльності, вони отримують винагороду, пропорційну зробле-ним вкладенням. Це і є прибуток, величина якого визначається не-обхідністю винагородити капіталіста за стримування від споживан-ня, за ризик організації справи і за мистецтво управління. Пов'язав-ши одержання прибутку з винагородою за відмову від іншого, не-продуктивного використання капіталу, Мілль наблизився до ро-зуміння того, що в сучасній економічній науці називається альтер-нативними витратами і «нормальним прибутком», величина якого орієнтована на кредитний відсоток.
Тенденцією руху прибутку є зниження її норми під впливом конкуренції капіталів аж до мінімуму, після якого подальші капіта-ловкладення втрачають сенс. Хоча низка факторів протистоїть цієї тенденції (зовнішня торгівля, експорт капіталу), кінцевим результа-том стає припинення росту і вступ суспільства в «стаціонарний стан економіки». У цьому стані всі ресурси використовуються в оп-тимальному режимі і встановлюється
