Однак не буває добрих і поганих працівників, як і не буває добрих і

поганих людей – у кожній людині є добрі і погані риси. Часто буває, що поганий працівник поганий через те, що просто не на своєму місці. Спробуйте знайти роботу, яка б була йому до вподоби – і працівник може

стати незамінним. Як вийте з зачарованого кола? Як зробити так, щоб підлеглі працювали і заробляли (а не крали), а власники теж заробляли (і теж не крали)? Пустої та однозначної відповіді на це запитання людство поки що не знайшло. Про те, як засвідчує практика, тут можна досягти значних успіхів. Теоретично цю проблему розробив один із засновників наукового

менеджменту Ф.Тейлор і практично прагнув її вирішити в процесі співробітництва власника та найманих робітників з урахуванням їхніх інтересів шляхом впровадження наукової організації праці. Що об’єднує, а

що роз’єднує їх?

Те, як ви будите ставитися до своєї майбутньої роботи, значною мірою залежить від того, яким шляхом ви прийшли до бажаної посади. Створивши свою фірму, ви візьмете на себе відповідальність та нескінченні турботи. Подумайте, чи готові ви до цього? Якщо вас призначили на посаду, то спробуйте подумати, яким чином випробувати довіру вашого керівника.

Кар’єра – це рух уперед по обраному шляху. Кар’єра діяльності менеджера може бути визначена як поступовий рух з службовими східцями, зміна навичок, здібностей, кваліфікаційних можливостей і розмірів винагороди, пов’язаних із професійною діяльністю. Разом з тим слід зауважити, що життя людини поза роботою має значний вплив на кар’єру є її частиною тому поняття кар’єра необов’язково означає постійних рух у гору в

організаційній ієрархії. У більш загальному кар’єра виступає у формі індивідуально усвідомленої позиції та поведінки; що пов'язаний з трудовим досвідом протягом трудової діяльності людини [5, с.243].

При пошуку роботи ви повинні замислитись, що ви можете запропонувати. Адже вас обов’язково запитають про вашу освіту, які ви маєте заняття, що конкретно вмієте робити, про ваші професійні нахили, особисті якості, ваші інтереси про роботу тощо. При працевлаштуванні на роботу варто використовувати прийоми, що існують в американській практиці та які можна застосувати і у нас: резюме, інститут запоруки, техніку контакту з роботодавцем.

Резюме – це своєрідна характеристика на самого себе. Індивідуалізована письмова інформація про ваші особисті, освітні та професійні якості. Резюме розробляється, щоб представити вас майбутньому роботодавцю як передбачуваного працівника. Резюме повинно виглядати привабливо, бути надрукованим на якісному папері, мати широкі поля, легко читати. Воно має вміститися на одному стандартному аркуші.

Поручителі – це люди, які вас дуже добре знають і які можуть порекомендувати вас як доброго працівника. Поручителі не повинні бути родичами, оскільки роботодавці знають, що вони будуть говорити про вас

тільки позитивно.

Але для кар’єри важливим є не тільки досягти певної посади, але й

отримати її. Насамперед, слід уважно слідкувати за тим, що навколо вас відбувається. Це допоможе швидше увійти в курс справи, ближче пізнати оточуючих людей. Таке міркування є особливо важливим, якщо ви своїми службовими обов’язками наділені керівними функціями та відповідаєте за дію інших. Не намагайтеся відразу ж все змінити, удосконалити, показати вашим співробітникам, як потрібно працювати. Краще спочатку предивитися

до колективу, відчути робочу атмосферу, тобто пристосуватися до робочого

стандарту.

Щоб правильно та надійно побудувати свою кар’єру, потрібно також знати причину невдач управлінців. Американська вчена Сьюзен Доннел, як присвятила своє життя менеджменту, стверджує, що сьогоднішній стиль керівництва ось уже протягом 2500 років не міняє свою першооснову, удосконалюючи лишень в деталях. Разом із тим, залишається не змінним причиною невдач управлінців. Тому хто не має контролю, можливо, тяжко уявити ватажка неандертальця, який відраховує собі непомірну зарплату, коли все плем’я голодує, але перша причина невдачі будь-якого вождя, монарха або президента фірми – потреба отримувати більш ніж високу зарплату. Звичка, скажімо прямо, не із найшкідливіших, якщо б не одне “але”. Рано чи пізно самоціллю стає не кінцевий підсумок діяльності, в результаті якого підприємство отримує прибуток, а сам процес заробітку грошей, що дуже швидко призведе до краху керівника і фірми. Крім того, непомірно й постійно підвищуючи зарплату тільки собі, управлінець дуже ризикує знизити свій рейтинг в організації.

Ще є одна причина можливої невдачі – зайве захоплення власною персоною. Ця хвороба особливо часто вражає вітчизняних управлінців, оскільки після тривалого знеособлення у багатьох виникає обернена реакція – самообожнювання. Добрий керівник турбується про підлеглих, поганий – про себе. Рано чи пізно поганий керівник ізолює себе від інших співробітників. Він зайнятий цілком власною персоною.

Остання стадія – керівник приховує від підлеглих свої наміри, думки.

Співробітники організації повинні знати , що думає їхній керівник. Один із найправильніших способів відштовхнути від себе колектив – це сказати співробітнику : «У мене з цього приводу ніяких міркувань немає. Робіть , як вважаєте за потрібне.»Але гірше за все , коли керівник намагається приховати від співробітників свої страхи. У такому випадку краще відразу

покинути тепле крісло рульового, якщо, звичайно, вистачить хоробрості.

3. Особисті вимоги до спеціалістів-підприємців та їхні ділові риси.

Необхідною передумовою започаткування і здійснення підприємництва є наявність самих підприємців, тобто осіб, котрі самостійно приймають господарські та інші рішення з метою досягнення певного підприємницького успіху. Підприємець – є визначальною особистістю (центральною постаттю) у бізнесі. Підприємцем прийнято вважати ділову людину, котра свідомо наражається на економічний ризик самостійним прийняттям іноваційного рішення, зміст якого зводиться до організації