Так, у нових умовах господарювання збільшилися межі бю-джетних відносин, оскільки з бюджетних фондів держава й органи місцевого самоврядування почали надавати позички, тобто ці відносини починають виникати на добровільних заса-дах, оскільки ні юридичну особу, ні громадянина не примушу-ють брати позичку, але кошти для неї надаються з бюджетних фондів, як правило, на таких же засадах, як і банківський кре-дит: поверненість, строковість і, як правило, відплатність.

Наука фінансового права покликана вивчати діяльність Вер-ховної Ради України, особливо її профільних комітетів — Комі-тету з питань бюджету І Комітету з питань фінансової та бан-ківської діяльності, органів місцевого самоврядування в галузі місцевих фінансів, узагальнювати практику фінансової діяль-ності, робити аналіз і давати наукові пропозиції щодо підви-щення ефективності їх функціонування.

Наука фінансового права пов'язана із наукою усіх галузей права, особливо із наукою конституційного права і виконує майже такі ж функції, оскільки наука конституційного права є основоположною для науки всіх галузей права.

Фінансово-правова наука покликана роз'яснювати населен-ню, посадовим та службовим особам фінансово-правові акти, коментувати положення законів, нормативно-правових актів, особливо органів податкової служби, оскільки дуже часто гро-мадяни тлумачать приписи нормативно-правових актів по-різному. Особливо це стосується фінансово-правового інституту обов'язкових платежів.

Дана галузь права може виконувати експертну функцію. Донедавна науковці входили у позаштатні групи консультан-тів, надавали експертні висновки на проекти законів, кілька варіантів проектів Бюджетного кодексу. Однак без належної фінансово-правової підготовки розробники проектів законів із фінансових питань допускають помилки, включаючи у такі акти норми, які регулюють питання грошового характеру, але не є фінансово-правовими, а наукові рекомендації залишають-ся в дисертаціях, монографіях, наукових статтях.

Політична функція цієї науки скерована на формування по-літичної свідомості як співробітників державного апарату, особ-ливо органів державної податкової служби, так і населення, в сфері фінансово-правових відносин, в яких і виявляється воля держави на забезпечення свого функціонування.

Наука фінансового права формує і аналізує ідеї, які необ-хідно здійснювати в фінансово-правовій практиці, щоб вони відповідали цілям Конституції України, що поставила завдан-ня побудови соціальної, правової держави. Вчені, які до-сліджують фінансово-правові проблеми, покликані виробляти юридичне прогнозування фінансових процесів, що адекватно сприймалися б громадянами України.

Завданнями науки фінансового права є вивчення фінансово-го законодавства інших держав, його порівняльний аналіз і ви-користання позитивного досвіду для:—

вдосконалення практики фінансової діяльності державних і муніципальних органів в Україні;—

оновлення фінансових нормативно-правових актів;—

систематизації чинних фінансово-правових актів шляхом доступних для неї як публічно-правової дисципліни методів.

2. Правовий статус Національного банку України

Для з'ясування цього важливого питання необхідно уважно прочитати Закон України "Про Національний банк України", стаття 2 Закону "Про Національний банк України" встановила, що Національний банк України є центральним банком нашої країни, особливим цент-ральним органом державного управління.

Згідно зі статтею 99 Конституції України, прийнятою в 1996 році, основною функцією центрального банку держави - Національного банку України - є забезпечення стабільності грошової одиниці – гривні. На виконання своєї основної функції Національний банк сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також, у межах свої повноважень, цінової стабільності.

Правовий статус Національного банку України винятковий: з одного боку, Національний банк України — орган державного управління і тільки йому надані Консти-туцією України і законодавством широкі повноваження щодо управління грошово-кредитною системою України, з другого боку, Національний банк України — юридична особа, яка має право укладати цивіль-но-правові угоди з державою та комерційними банками, тобто Національний банк України має подвійну правову природу. Управління грошово-кре-дитною діяльністю Національний банк України здійснює адміністративними метода-ми за допомогою владних приписів та економічними метода-ми — шляхом укладання різноманітних угод та правочинів із комерційними банками. Адміністративні методи управління Національного банку України спрямовані на вдосконалення кредитно-грошових відносин, захист інтересів клієнтів усіх державних і комерційних банків, як фізичних, так і юридичних осіб.

Національний банк України у відповідності із Законом України "Про Національний банк України" є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, її емісійним центром, проводить єдину державну політику в галузі грошового обігу, кредиту, зміцнення грошової одиниці, організує міжбанківські розрахунки, координує діяльність банківської системи в цілому, визначає курс грошової одиниці відносно валют інших країн. Національний банк визначає вид грошових знаків, їх номінал, відмінні ознаки і систему захисту. Національний банк України зберігає резервні фонди грошових знаків, дорогоцінні метали та золотовалютні запаси, накопичує золотовалютні резерви і здійснює операції з ними та банківськими металами. Національний банк України встановлює порядок визначення облікової ставки та інших процентних ставок за своїми операціями, дає дозвіл на створення комерційних банків шляхом їх реєстрації та видає ліцензії на виконання банківських операцій, встановлює банкам та іншим фінансово-кредитним установам нормативи обов'язкового резервування коштів.

Відповідно до статті 93 Конституції України Національний банк України має право законодавчої ініціативи.

Стаття 7 Закону України "Про Національний банк України" визначає його функції. Стаття 61 цього Закону встановила, як Національний банк України здійснює свої наглядові та регулятивні функції шляхом реалізації вказаних у статті повноважень.

У статті 5 Закону України "Про Національний банк" записано, що одержання прибутку не є метою діяльності банку.

Хоча Національний банк України є економічно самостій-ним органом і сплачує до Державного бюджету суму переви-щення доходів над видатками за його кошторисом, у випадках перевищення витрат над доходами дефіцит відшкодовується за рахунок Державного бюджету наступного за звітним року. Тоб-то держава вболіває за роботу Національног банку України, правда, останніми роками в законах про Державний бюджет Верховна