Економіка країн Західної Європи
Економіка країн Західної Європи
Німецька модель.
Політика соціального ринкового господарства
Ринковий лад Німеччини спочатку був “створений теоретично”.Під час Другої Світової війни кращі науковці та юристи Німеччини О. Ростов, В. Репке, В. Онкен замислились над її подальшою долею. Розроблені ними теоретичні засади були узагальнені й представлені як економічна політика Альфредом Мюллером – Армаком.Після війни втілені в реальну економічну політику Людвігом Ерхардом.
Особливості німецької економічної системи:
По-перше, при домінуванні ознак ринкової економіки, існує державне регулювання, яке охоплює ті сфери господарства, де ринкові механізми виявляються недієздатними, малоефективними (освіта, оборона, національна безпека, сільське господарство, суднобудування, вугільна промисловість);
По-друге, державні підприємства дотримуються всіх ринкових законів: менеджери самостійно приймають ділові рішення, несуть за них повну відповідальність, підприємства діють на комерційних засадах. Якщо державні підприємства виконуютьсоціальні зобов”язання, наприклад, прибирання вулиць, планування міст, прокладання автошляхів, вони діють як публічні підприємства, які не мають на меті отримання прибутку;
По-третє: особи, які не беруть участі у створенні ринкового доходу (люди похилого віку, діти, хворі, безробітні), отримують допомогу від держави, яка забезпечує їм пристойний рівень життя;
По-четверте, держава в соціальному ринковому господарстві проводить активну політику регулювання економічного зростання, захисту конкуренції, соціальної підтримки незахищених верств суспільства.
У процесі економічної інтеграції перебуває Східна Німеччина, возз”єднана із Західною Німеччиною, але вона ще значно відстає від свого західного партнера.
Німецька модель близька до японської. Вплив держави менший, спрямований на вирішення соціальних питань. Вирішальна роль належить банкам, яким надана велика автономія.
Шведська модель
Економічний лад- демократичний соціалізм ринкового типу.
Економіка – є капіталістичною. Понад 90 відсотків промисловості знаходиться в приватній власності. Рішення про виробництво і розподіл товарів приймає ринок. Практично всі витрати на освіту і соціальне забезпечення бере на себе держава в особі уряду. За ознакою перерозподілу ресурсів Швецію не можна однозначно зарахувати ні до соціалістичних, ні до капіталістичних держав.
Особливість – соціальна спрямованість, скорочення майнової нерівності шляхом перерозподілу національного доходу на користь менш забезпечених шарів суспільства. Характерно наявність кваліфікованої робочої сили. Конкурентна здатність шведської продукції забезпечується її високою якістю ( «Вольво» – якість ). Часто шведську модель називають другою моделлю соціалізму, бо матеріальне благополуччя громадян – головне. Важливий показник – кількість товару. Головна мета економічного ладу – всемірне поліпшення життя людей, правового і соціального захисту, стабільний соціальний розвиток, збереження основних засобів виробництва у особистому володінні.
Шведська матір починає отримувати допомогу від органів охорони здоров»я ще до народження дитини. З моменту народження і далі все життя медичне і стоматологічне обслуговування здійснюється за державний рахунок. Загальнодоступним є отримання освіти в державних навчальних закладах ( від ясел до університетів); те ж саме можна сказати про право людей похилого віку та інвалідів отримувати пенсію і жити в спеціально пристосованих для них будинках. Безробітні і робітники, які втратили працездатність, користоуються соціальними пільгами.
Суттєва різниця між Швецією і рештою промислово розвинених полягає в тому, що виплати на соціальне забезпечення становлять у Швеції 90 відсотків середньої заробітної плати робітників, зайнятих у промисловості. В інших країнах частка соціальних виплат коливається в середньому в межах 30-40 %.
Щоб користуватися встановленими пільгами, шведи платять одну з найвищих у світі ставок податку – 36,5% ВВП ( у Німеччині 22,6%, США – 20%), за рік кожен швед має віддати до державного бюджету як податок 56,7% свого доходу, англієць – 40%, канадець – 48,8%.
Американська модель ринкової економіки.
Ліберально-ринкова економіка
У основу покладена система сприяння підприємництву, досягненню особистого успіху, збагачення найбільш активної частини населення. Проблеми соціальної рівноваги не розглядаються . втручання держави уфункціонування економіки незначне.достатній рівень малозабезпечених шарів населення забезпечується за рахунок перерозподілу частини національного доходу або податкових регуляторів. В цілому національне господарство характеризується високим рівнем економічного благополуччя.
Вирішальну роль відігравають біржі (товарна, сировинна, фондова, праці), а не банки.
Роль федерального уряду менша, ніж у інших країнах, для нього дуже важлива громадська думка. Податки та державні витрати значно менші, ніж у інших країнах. Державна власність у промисловості незначна.
США формувалися як країна переселенців зі Старого Світу, тому для підприємців характерні риси мігрантів: прагматизм, авантюризм, індивідуалізм, працездатність, тому ринковий лад має відбитки свободолюбства, вільного підприємництва, мінімального втручання держави в розвиток економічних подій.
Основний тягар витрат на оплату послуг з охорони здоров»я, дитячих і шкільних установ, на отримання вищої освіти, пенсійне забезпечення лягає на плечі окремих громадян та їхні сім»ї.
Американська філософія бізнесу за мету ставить отримання максимально можливого прибутку, задовольняючи споживацькі потриби.
Порівняльний аналіз економічного ладу США та Японії |
США | Японія
Прибуток | Короткострокова мета діяльності компанії. Внаслідок такої стратегії 65 % прибутку виплачується у вигляді дивідендів і лише 35% реінвестується у бізнес. | Довгостроковий підхід до визначення ролі прибутку: майже весь отриманий прибуток відразу вкладається в розширення фірми.
Інвестиції | Фірми прагнуть якнайшвидше отримати прибуток від капіталовкладень, тому кошти вкладаються передусім у цінні папери, а не в оновлення основних фондів, бо перший варіант окупається швидше та в більших розмірах. | Підприємства налаштовані на довге очікування прибутку від інвестицій: не менше п”яти років, тому період окупності тривалий.
Робоча сила | Американські робітники:
звільняються адміністрацією, коли в них немає більше потреби;
часто змінюють місце роботи на більш привабливе;
заробляють більше своїх японських колег;
отримують платню за індивідуальні результати роботи. | Японські робітники:
повністю захищені від безробіття, як правило, ніколи в житті не змінюють місце роботи;
заробляють менше американських колег;
оцінюється колективна робота.
Роль уряду | Існування