Економічні показники провідних країн світу наведено у табл. 2.

Таблиця 2

Економічні показники держав — членів МВФ станом на 1994 р.

Країна | ВВП, млрд дол. | Експорт, млрд дол. | Валютні резерви, млрд СПЗ

США | 6649,8 | 512,6 | 28,2

Японія | 4590,0 | 397,0 | 78,9

Німеччина | 2046,0 | 429,7 | 49,5

Франція | 1328,5 | 235,9 | 16,1

Великобританія | 1019,5 | 204,9 | 26,4

Формування відповідних інституціональних структур і принципів функціонування Ямайської валютної системи не завершено. їх коригують,

наповнюють новим змістом відповідно до змін у міжнародних економічних відносинах.

Одна з істотних особливостей Ямайської валютної системи полягає у тому, що вона розвивалася на принципах поліцентризму, або валютного "плюралізму", тобто взаємодії у межах єдиної системи локальних (регіональних) валютних структур. Підпорядковуючись загальним принципам, що визначаються МВФ, регіональні валютні структури водночас розвиваються і на власних функціональних засадах.

Європейська валютна система, започаткована ще в перші повоєнні роки, є результатом і водночас одним з важливих інструментів європейської інтеграції. Вона пройшла кілька етапів розвитку.

На першому етапі валютні угоди між країнами Західної Європи укладалися переважно на двосторонній основі. На підставі цих угод здійснювалися взаємне регулювання платіжних балансів, безготівкові розрахунки, обов'язковий залік взаємних вимог і зобов'язань, пільгове кредитування. Так, упродовж 1947—1950 pp. було укладено понад 400 валютно-клірингових угод, на які припадало майже дві третини внутрішньоєвропейського товарообміну.

Наступним, вищим етапом валютних відносин стало функціонування у 1950—1958 pp. Європейського платіжного союзу (ЄПС), який розвивався на багатосторонній кліринговій основі. Цей союз об'єднував 17 країн Західної Європи. Розрахунки у його межах здійснювалися за допомогою умовної грошової одиниці — епуніта, яка за золотим вмістом прирівнювалась до 1 дол. Ця одиниця стала прототипом європейської валютної одиниці.

Підписання в 1957 р. Римської угоди про утворення Європейської Економічної Співдружності (ЄЕС) започаткувало наступний етап у розвитку валютних відносин. 31 січня 1959 р. почав функціонувати Європейський валютний союз (ЄВС), у якому продовжували співробітництво усі 17 країн, що входили до колишнього ЄПС. Згодом зі структури ЄВС виокремився Валютний союз країн — учасниць Спільного ринку. Програма створення цього союзу була розроблена спеціальною комісією, яку очолював колишній прем'єр-міністр Люксембургу П. Вернер. Після прийняття 1971 р. цієї програми Радою Міністрів ЄВС зазначений документ дістав назву "План Верне-ра", реалізація якого мала важливе значення у розвитку не лише європейських, а й світових валютних відносин.

Новий етап європейської валютної інтеграції пов'язаний з трансформацією Європейського валютного союзу у Європейську валютну систему.

Суть розвитку зазначених процесів визначалася реалізацією пропозицій голови Комісії Європейського Союзу (ЄС) Ж. Делора, які після відповідного їх схвалення у 1989 р. Радою ЄС дістали назву "План Делора". Він передбачав поетапну трансформацію Європейської валютної системи в Європейський валютний союз — не просто глибоку валютну інтеграцію, а утворення спільного для країн — членів ЄС Європейського центрального банку і заміну в перспективі національних грошових одиниць єдиною валютою співтовариства.

Важливою подією на шляху реалізації "Плану Делора" стало підписання у лютому 1992 р. в м. Маастрихті (Нідерланди) Маастрихтської угоди, яка визначила інституціональні та правові засади фундації ЄВС.

Угодою окреслено основні передумови утворення ЄВС: здійснення країнами ЄС повної необмеженої конвертованості національних валют, повної лібералізації руху капіталів, інтеграції банківських та інших фінансових ринків, жорсткої фіксації (без будь-яких граничних допущень) валютних курсів.

Визначено основні етапи становлення ЄВС.

Основним підсумком першого етапу, що завершився на початку 1994 p., стала ратифікація Маастрихтської угоди всіма країнами-учас-ницями; повна лібералізація у межах ЄС міграції капіталу; здійснення системи заходів, спрямованих на наближення темпів інфляції до рівня країн, які мають найсприятливіші для цього показники; скорочення бюджетних дефіцитів.

На другому етапі, що розпочався навесні 1994 p., передбачалося створити основні органи та виконавчі структури ЄВС. Цей етап розглядався як перехідний до повного завершення процесу становлення ЄВС. На початку другого етапу передбачалося сформувати Європейську систему центральних банків на зразок Федеральної резервної системи США — "Єврофед". її функції полягали у посиленні координації грошово-кредитної політики, здійсненні контролю за розвитком системи ЕКЮ.

Перехід до третього етапу формування ЄВС згідно з Маастрихтською угодою залежить від ступеня реального зближення країн-учас-ниць за комплексом певних показників, а саме:*

інфляція може перевищувати рівень, який існує у трьох країнах-членах з найстабільнішими цінами (щонайбільше на 1,5 %);*

розмір бюджетного дефіциту не повинен перевищувати 3 % внутрішнього валового продукту (ВВП) цієї країни;*

рівень процентних ставок за довгостроковими кредитами може перевищувати рівень трьох найнижчих пунктів ставок у країнах ЄС щонайбільше на 2 %;*

коливання обмінних курсів національних валют (за відсутності девальвації у попередні два роки) допускаються у межах, встановлених для ЄС (± 2,25).

Третій етап створення ЄВС міг розпочатися вже 1 січня 1997 р. за умови досягнення необхідної економічної конвергенції (досягнення певних критеріїв) як мінімум сімома країнами-членами. У противному разі перехід міг відбутися автоматично 1 січня 1999 р.

Учасниками ЄВС стали країни, економіка яких відповідає зазначеним критеріям. Решта країн, що не приєдналися до ЄВС у момент його створення, можуть зробити це після перевірки на конвергенцію (табл. 3).

Таблиця З

Критерії конвергенції для Європейського валютного союзу, 1996 р.

Країна | Норма інфляції | Ставка процента | Дефіцит бюджету | Квота заборгованості

Встановлений критерій | 3,8 (1,5)* | 10,0 | -3,0 | 60,0

Бельгія | 2,5 (1,9) | 8,5 | -4,2 (-4,5) | 134,0 (134,5)

Німеччина | 2,8 (2,2) | 7,5 | -1,7 (-3,1) | 58,0 (59,2)

Данія | 3,0 | 10,5 | -2,5 (-2,0) |