84,0 (73,5)
Фінляндія | 3,0(1,7) | 11,5 | -3,3 | 88,0
Франція | 2,0 | 8,5 | -4,2 (-5,0) | 54,0 (51,5)
Греція | 8,0 | 15,5 | -10,1 | 120,0
Великобританія | 3,5 | 10,0 | -3,0 | 55,0
Ірландія | 3,5 (2,6) | 10,0 | -2,0 (-2,5) | 83,0 (86,0)
Італія | 5,0 | 13,5 | -8,0 | 126,0
Люксембург | 2,5 (2,2) | 8,5 | 1,0 (1,5) | 8,0 (5,0)
Нідерланди | 2,5 (2,1) | 8,0 | -3,0 (-3,0) | 80,0 (78,5)
Австрія | 2,5 (2,4) | 7,5 | -4,5 (-5,5) | 67,0 (67,5)
Португалія | 4,5 | 10,5 | -5,5 | 83,0
Швеція | 3,0 | 10,5 | -9,5 | 115,0
Іспанія | 4,5 | 11,5 | -5,2 | 70,0
Більшість країн ЄС мали змогу виконати критерії стабільності грошей та ставки процента. Як свідчать дані табл. З, Німеччина, Франція, Австрія, країни Бенілюкс і Данія найближче підійшли до виконання маастрихтських критеріїв. В інших країнах ЄС, за винятком прогнозів для Великобританії, параметри суттєво відхиляються від встановлених у Маастрихті.
На третьому етапі створено Європейський центральний банк (ЄЦБ). Для валют країн — членів ЄВС встановлено фіксований курс як однієї до іншої, так і до євро, який не підлягає перегляду.
Проте запровадження з 1 січня 1999 р. нової загальноєвропейської грошової одиниці євро породило багато непорозумінь. Наприклад, відбулася різка, нічим не обгрунтована девальвація європейських валют та американського долара. І хоча у готівковому вигляді євро з'явиться лише через два роки (його поки що використовують тільки у безготівкових розрахунках), запровадження євро прискорило строки банківських операцій, зменшило витрати на конвертацію валют і здешевило банківські послуги. Це вигідно насамперед клієнтам.
Що ж до європейських валют, то їм нічого не загрожує, бо основне гасло реформаторів грошової системи Європи — "Ніяких обмежень, ніякого примусу". Обмін валют на євро розпочнеться 1 січня 2002 р. і триватиме 6 міс, але конвертувати безготівкові кошти в євро можна вже сьогодні, причому абсолютно безкоштовно.
На курси американського долара і німецької марки може вплинути лише психологічна обережність громадян, що супроводжує всі нововведення, особливо у сфері економіки.
Отже, аналіз інтеграційних процесів у сфері валютних відносин країн ЄС свідчить про їх багатоаспектність і тривалість у часі. Встановлення валютного союзу розглядається як завершальна ланка комплексної загальноекономічної інтеграції країн ЄС, започаткованої ще 1957 р. Римською угодою. Урахування цього факту має принципове значення для визначення можливостей і шляхів взаємодії України з функціональними структурами ЄВС. Необхідно здійснити фундаментальні перетворення не тільки на рівні суто валютних, а й загалом у системі загальноекономічних відносин.
Європейський валютний союз означає фундаментальну зміну у світовій валютній системі. Із запровадженням євро зможе утворитися друга провідна міжнародна валюта. За умови її стабільності американський долар, що панує на світовому валютному ринку, матиме серйозного конкурента.
3.Плаваючі та фіксовані валютні курси
Для розуміння процесів формування п плаваючих валютних курсів потрібно усвідомлювати, хто стоїть за попитом на валюту країни, а хто — за її пропозицію. Для аналізу плаваючого валютного курсу застосуємо криві попиту та пропозиції.
Попит на валюту даної країни мають іноземці, які хочуть придбати цю валюту щоб подорожувати по даній країні, купувати в ній товари або цінні папери — акції та облігації корпорацій або держанні облігації.
Попит на валюту іншої країни мають резиденти (юридичні та фізичні особи) даної країни, які хочуть купувати товари іншої країни її фінансові активи чи подорожувати по ній. Для цього необхідно свою валюту обміняти на валюту іншої країни. Отже, пропозицію валюти країни репрезентують її резиденти.
За нижчою курсу валюти даної країни порівняно з валютою іншої країни громадянам і фірмам іншої країни стає вигідніше не купувати товари і послуги першої країни. Зі зниженням курсу валюти країни попит іноземців на товари і послуги, а отже і на валюту цієї країни зростатиме. Крива попиту на валюту опускатиметься донизу, тобто спадає. Спадна траєкторія кривої D віддзеркалює ту обставину, що падіння курсу валюти країни розширює попит на цю валюту.
За вищого курсу валюта певної країни для її резидентів дешевше купувати товари і послуги іншої країни. Резиденти країни захочуть обміняти більше своєї валюти на валюту іншої країни. Тому крива пропозиції валюти S має вихідну траєкторію. Така форма кривої пропозиції валют означає, що чим вищій курс валюти даної країни, тім більша й пропозиція.
Пропозиція і попит на валюту взаємодіють на валютному ринку. У точці перетну кривої попиту на валюту та кривої її пропозиції встановлюється рівноважний валютний курс. За рівноважного курсу кількість валюти, яку бажають купити іноземці, дорівнює саме тій кількості, що її хочуть продати резиденти.
На динаміку номінального валютного курсу впливає чимало чинників, які змінюють співвідношення попиту та пропозиції на валюту, а отже, і курс цієї валюти. Основні чинники, що впливають на динаміку плаваючого курсу валюти, такі:
По-перше, рівень інфляції у крани й закордоном. Вищий рівень інфляції в країні поршнями з рівнем інфляції в іншій країні призводить до знецінення валюти країни з вищім рівнем інфляції. Іноземці тепер менш заінтересовані купувати товари країни, які стали дорожчими. І навпаки, резиденти країни де рівень інфляції виший, хочуть купувати більше товарів і послу в країни з нижчим рівнем інфляції, які стали дешевшими. Валюта країни з вищім рівнем інфляції знецінюється. Інфляції на курс валюти можна зобразити графічно.
Зменшення попиту іноземців на валюту країни означає, що крива попиту на валюту переміщується вліво. Збільшення пропозиції валюти переміщує криву пропозиції