Вплив інфляції на динаміку номінального валютного курсу можна з’ясувати ще й так. Як нам уже відомо:

RER=NER?P*/P.

Звідси номінальний валютний курс можна записати:

NER=RER?P*/P.

Це рівняння показує, що номінальний на попит курс залежить від реального валютного курсу і рівня цін у двох країнах. За даного значення реального обмінного курсу зростання ріння цін Р країні спричиняє зниження номінального курсу її валюти.

Загалом можна і зробити такий висновок. Якщо темп інфляції у першій країні вищій, ніж у другій, то з перебігом часу на валюту другої країни можна буде купити дедалі більше валюти першої країни. Якщо темп інфляції в Україні нижчий, ніж у іншій країні, то з перебігом часу на валюту України можна буде придбати дедалі більше валюти цієї іншої країни.

Вплив цін на валютні курси відображає теорія паритету купівельної спроможності, яка є варіантом закону однієї ціни, застосованим до міжнародних ринків. Згідно з ним законом, однаковий товар не може водночас продавитися в різних місцях за різними цінами. Якщо ціни будуть різними, то спритні перекупники та посередники скористаються з такої можливості — перемішуватимуть блага з дешевих ринків на ринки з відносно вищими цінами. Цe вирівняє ціни на різних ринках. Відповідно до теорії паритету купівельної спроможності, відносні ціни благ, що є предметом міжнародної торгівлі, мають бути однаковими на всіх національних ринках, відкритих для зовнішньої торгівлі. Тому валютні курси, згідно з цією теорією, відображають співвідношення рівнів цін у різних країнах. Якщо ринковий кошик товарів і послуг в Україні коштує 100грн а в Росії—500 рублів то валютний курс становитиме 1грн = 5руб. Тому будь-яка валюта повинна мати однакову купівельну спроможність у всіх країнах.

Однак на практиці валютні курси помітно відхиляються від паритету купівельної спроможності, навіть упродовж тривалих проміжків часу. Тому більшість економістів вважають, що концепція паритету купівельної спроможності не відображає усіх реалій світу. По-перше багато благ є непереміщуваними наприклад, послуги. Тому ціни на них у різних місцях світу будуть різними По-друге, навіть перемішуванні блага не завжди є добрими замінниками: одні споживачі віддають перевагу, наприклад одним маркам автомобілів, а другі — іншим. І все ж можна вважати, що відносини рівень цін є визначником валютних курсів.

По-друге, номінальний валютний курс залежить від зміни рівня реальних процентних ставок у країні та за кордоном. Підвищення процентних ставок у країні порівняно з іншими країнами веде до зростання курсу її валюти. Вищі процентні ставки у країні означають, що резиденти інших країн прагнуть купити акції, облігації та інші фінансові активи цієї країни Попит на валюту країни збільшиться, бо тільки за цю валюту іноземці можуть купити цінні папери даної країни. Тому курс валюти країни зростатиме відносно валют інших країн. Процентні ставки відіграють головну роль у коливанні валютного курсу в коротко- і середньостроковому періодах.

По-третє, динаміка номінального валютного курсу країни залежить від темпів зростання продуктивності праці в даній країні й за кордоном. Виші темпи зростання продуктивності праці в даній країні ведуть до поцінування її валюти і навпаки, нижчі темпи знецінюють її валюту.

По-четверте, на номінальний курс валюти впливає стан типажного балансу країни. Активний платіжний баланс створює імпульси до поцінування валюти, а пасивний — до знецінення.

По-п’яте. номінальний валютний курс залежить від валютно-курсових сподівань та спекуляцій. Що трапилося б якби всі власники ринкового процесу вважали, що курси цінних паперів компаній даної країни знизяться у найближчі місяці. Або що курс валюти впаде? І курс валюти і курс валюти даної країни негайно знизитися б. У жодному з випадків ринкові учасники не захотіли б далі тримати активи, що загрожують небезпекою великих втрат. У сучасних умовах результати виборів, урядова політика, міжнародна обстановка тощо, можуть породжувати великі кошлання валютних курсів.

По-шосте, номінальний валютний курс країни залежить від банківських інтервенцій — втручання її центрального банку в процес формування валютного курсу. Центральним банк може впливати на валютні курси через валютний ринок.

Якщо центральний банк країни намагається підтримати курс своєї валюти, він посилено скуповує власну валюту, використовуючи свої резерви іноземних валют. У цьому разі центральний банк розширює попит на шасну валюту, сподіваючись на підвищення й курсу. І навпаки, коли нейтральний банк хоче знизити курс власної валюти, валюта іншої країни він купує валюту іншої країни за власну валюту. Щоправда, резерви центрального банку не завжди достатні дія успішних інтервенцій і впливу на динаміку валютного курсу.

Плаваючі валютні курси автоматично коригуються так, що, зрештою, усвідомлюють дефіцити чи надлишки платіжного балансу. Пояснимо це твердження за допомогою інструментарію кривих попиту і пропозиції валюти. Припустімо, що між двома країнами — Бідасією і Багатією —склався рівноважний обмінний курс: 2 марки Бідасії за 1 крону Багатії. Рівноважний валютний курс означає, що жодна з країн не має дефіциту або надлишку платіжного балансу. За цього курсу кількість марок потрібних резидентам Багатії, щоб імпортувати товари І послуги з Бідасії, точно дорівнює кількості марок, які постачає Бідасія для сплати експорту з Багатії у Бідасію.

Припустімо, що тепер унаслідок певних причин резиденти Бідасії купують більше товарів і послуг Багатії. Отже попит на крони у Бідасії зростає.

Крива попиту на крони переміститься вправо, наприклад у положення Di. Для оплати імпорту Бідасії тепер потрібно db крон Бідасії відчувають нестачу крон у обсязі аb. Експортні операції приносять Бідасії da крон, проте Бідасії потрібно db крон, щоб оплатити