і визначимо з неї зміну ВВП:

D ВВП = 1 / (1 - (dC / dВВП)) * DG.

Позначимо через DGД - зміну видатків Державного бюджету України, а через DGМ - зміну видатків місцевих бюджетів, тоді економічне зростання визначатиметься, як:

D ВВП = DGД / (1 - (dC / dВВП)) + DGМ / (1 - (dC / dВВП)).

Першу частину цього рівняння DGД / (1 - (dC / dВВП)) можна позначити через D ВВПД, а другу частину DGМ / (1 - (dC / dВВП)) через D ВВПМ.

Протягом 7 останніх років у структурі зведенного бюджету між видатками Державного і місцевих бюджетів встановилося співвідношення 61,6 : 38,4.

Завершенного вигляду формула економічного зростання набуде у такій формі:

D ВВП = D ВВПД + D ВВПМ = DGД / (1 - (dC / dВВП)) + DGМ / (1 - (dC / dВВП)) = 0,62 * DG / (1 - (dC / dВВП)) + 0,38 * DG / (1 - (dC / dВВП)).

З означеної формули можна вивести мультиплікатор Державного бюджету:

mД = DВВПД / DG = 0,62 / (1 - (dC / d ВВП)),

а також мультиплікатор місцевих бюджетів:

mМ = DВВПМ / DG = 0,38 / (1 - (dC / d ВВП)).

З огляду на одержані формули мультиплікаторів можна зробити висновок, що на економічне зростання в Україні більший вплив має Державний бюджет (майже в 1,6 раза, ніж місцеві бюджети). Крім того, уряд нашої країни притримується тієї концепції регулювання економіки, яка відводить у цьому процесі переважну роль Державному бюджету перед місцевими. Звичайно, у місцевих органів влади немає таких важелів регулювання економіки і соціальної сфери. Це стосується насамперед монетарної політики, валютного регулювання, контролю над інфляцією, митних тарифів, встановлення експортно-імпортних та інших квот, процентної та курсової політики, бюджетного механізму.

Оцінку впливу міжбюджетного розподілу державних функцій можна привести за допомогою показника еластичності ВВП з державних видатків:

ВВПt+1 - ВВПt

ВВПt

Е = --------------------,

Gt+1 - Gt

Gt

де ВВП - валовий внутрішній продукт за період t+1 i t;

G - державні видатки за період t+1 i t.

Досить зручним є визначення цього показника з боку Державного і місцевих бюджетів.

За період 1992-1998 рр. зміна видатків Державного бюджету зумовила піднесення ВВП:

ЕД = ((103700 - 50,3) / 50,3) / ((15968,8 - 11,9) / 11,9) = 1,54.

Відповідний коефіцієнт еластичності ВВП по видатках місцевих бюджетів за цей же період часу складатиме:

ЕМ = ((103700 -50,3) / 50,3) / ((14537,6 - 7,2) / 7,2) = 1,02.

Залежність зміни ВВП від коливання видатків Державного бюджету більш еластична, ніж відповідний вплив на цей показник витратної частини місцевих бюджетів у 1,5 раза. Показник еластичності вказує на те, що зростання ВВП в 1,54 раза обумовлене підвищенням видатків Державного бюджету на одиницю. Найбільш яскраво еластичність ВВП підкреслюється реальним прикладом ситуації, що склалася у видатковій частині Державного бюджету. Починаючи з 1996 р., загальний обсяг витрат цього центрального фонду зменшується в порівнянні з показником попереднього року. Так, у 1997 р. Державний бюджет профінансував 20,6 млрд. гривень, що на 1,8 млрд. гривень менше за відповідну суму його видатків 1996 р., а в 1998 р. видатки склали 16 млрд. гривень, що на 22,3 % менше фактичного показника попереднього року. На фоні скорочення видатків величина ВВП з кожним роком зростала з перевищенням у 13 % у 1997 р. в порівнянні з 1996 р. і 12 % у 1998 р. на відміну від попереднього року.

Коефіцієнт еластичності ВВП з видатків місцевих бюджетів займає одиничну позицію, яка передбачає пропорційну зміну величини ВВП залежно від зміни розміру витрат місцевих бюджетів. Середній щорічний ріст ВВП і видаткового обсягу місцевих бюджетів становить 6,8.

Стимулювання економічного зростання за посередництвом державних видатків можна відобразити графічно. Найбільш ґрунтовні дослідження в цій ділянці економічної науки були проведені представниками кейнсіанського напряму. Скористаємося розробленим ними графіком “кейнсіанського хреста” (див. рис. 3).

Y=Е

ЕG2

Сукупні Е'G2

витрати, EG1

Е Е'G1

EД2

Е'Д2 DGД

ЕД1

Е'Д1

ЕМ1

DGД

Е'М1 ЕМ2

Е'М2

0 YМ2 YМ1 Y Д1 YД2 YG1 YG2 ВВП, Y

Рис. 3. Зміна державних видатків у кейнсіанській моделі

На графіку: Е'М2 = YМ2; Е'М1 = YМ1; Е'Д1 = YД1; Е'Д2 = YД2; Е'G1 = YG1; Е'G2 = YG2. ЕМ1 і ЕМ2 відображують початкове і кінцеве положення прямої сукупних витрат, яка містила б з державних витрат тільки видатки місцевих бюджетів. ЕД1 і ЕД2 - положення прямої сукупних витрат за умови включення до її складу з обсягу державних закупок фінансування державного бюджету на вихідній та заключній стадіях розміщення. ЕG1 i EG2 - встановлені прямі сукупних витрат, які включають державні видатки повністю до і після зміни їх становища. YМ1, YМ2, YД1, YД2, YG1, YG2 -- показники ВВП, які відповідають перетину прямих сукупних витрат з прямою Y = Е.

Припустимо, що пряма ЕG1 зберігає своє первинне положення досить тривалий проміжок часу. Як показує графік, зміна пропорцій у фінансуванні громадських послуг буде коливатися в межах до прямої ЕG1. Наприклад, зростання розміру видатків Державного бюджету у структурі консолідованого бюджету на суму DGД призведе до зміщення прямої ЕД1 в положення ЕД2 і зі зростанням ВВП на величину YД2 - YД1. Одночасно відбудеться зсув прямої ЕМ1 у становище ЕМ2 на ту ж саму величину DGД зі скороченням ВВП на величину YМ2 - YМ1. Тенденція у коригуванні обсягів видаткових частин Державного і місцевих бюджетів може