РЕФЕРАТ

На тему:

Стан бюджетної прозорості в Україні і напрямки її підвищення.

Стан бюджетної прозорості в Україні і напрямки її підвищення.

На сьогоднішній день місцеві бюджети не стимулюють розвиток громад і не задовольняють потреби населення у послугах. Місцеві органи влади не мають достатньо коштів для надання високоякісних послуг мешканцям громади. Місцеві бюджети, які мають бути інструментом позитивного розвитку, нині є формальними документами, які місцева влада використовує для демонстрації своєї бідності і неможливості задовольняти життєво важливі потреби населення. У зв’язку з цим виникає питання щодо наповнення місцевих бюджетів, їх відповідності потребам населення. І зробити це необхідно в нинішніх умовах, тобто не очікуючи змін у національному законодавстві та податковій політиці. Для цього представники влади на місцевому рівні повинні працювати більш активно і продуктивно, шукати додаткові джерела доходів в місцевий бюджет, не боятися інновацій, а існуючі кошті розподіляти більш ефективно, на дійсно важливі напрями з урахуванням громадської думки.

Одна з проблем у цьому зв’язку — це закритість бюджетного процесу від населення. Бюджети територіальних органів влади України не є прозорими і відкритими для громадян. Люди не беруть участі в обговоренні питань видатків місцевих бюджетів. І в цьому полягає проблема в стосунках між населенням громади та обраних нею представників місцевої влади.

Ще одне складне питання — це відсутність у місцевих бюджетах так званих критеріїв виконання або критеріїв результативності, які показують кількість і якість послуг, тобто деталізують рівень послуг, які органи влади надають населенню, чи планують надавати.

Місцевий бюджет має бути головним документом, який показує діяльність владного органу і те, наскільки він задовольняє потреби населення у послугах.

У демократичній і відповідальній урядовій системі, надання послуг населенню з боку місцевої влади повинно вимагати як найбільшої рентабельності, підзвітності, прозорості і відповідальності. У системі управління, яка існувала в Україні впродовж десятиріч і чиї принципи все ще поширюються на певні аспекти державного управління, посадові особи звітували своїм керівникам не про ефективну роботу чи політичні результати, а про виконання наказів. Таким чином, система створила передачу команд згори донизу, до певного нижнього рівня. Службовці залишалися без права вибору, вони мусили виконувати часто невиразні й нечіткі розпорядження, які вони не могли навіть обговорювати. Оскільки фактичні виконавці почували себе відчуженими від розробників політики і всі насправді були зацікавлені не у виявлені компетентності, а в слухняності, виконавський рівень залишався винятково низьким. Ця практика мала суттєвий негативний вплив на процес прийняття рішень і відповідальність взагалі. Зрозуміло, ця ситуація справляє негативний вплив і сьогодні на прийняття управлінських рішень, особливо у фінансовій політиці та в бюджетному процесі. Це заважає представникам місцевої влади працювати більш ефективно і продуктивно, що стосується, перш за все, їх бюджетної стратегії і її впровадження.

За радянських часів місцеві органи влади в Україні мали небагато можливостей для прийняття рішень. Після отримання незалежності ситуація різко змінилася. Зараз в Україні існує законодавча основа для самостійного прийняття рішень місцевими органами влади, вони можуть приймати рішення про те, які встановлювати місцеві податки та збори, як та які послуги надавати та інші важливі питання, які впливають на умови життєдіяльності даної громади.

Прийнятий Бюджетний Кодекс України дав можливість регіонам проводити більш самостійну бюджетну політику, але ж він не вирішив всіх питань. Проголошений принцип самостійності місцевих бюджетів на практиці не реалізується, що породжує багато негативних тенденцій на всіх стадіях бюджетного процесу. Цей процес в Україні не став політичним, прозорим, він формується без урахування думки громадськості, що не сприяє ефективному використанню ресурсів.

Україна має невикористані можливості поліпшення місцевого бюджетного процесу. Ми маємо також великий невикористаний потенціал людських ресурсів. Це службовці органів управління та громадськість.

У зв’язку з цим, є два головних шляхи позитивного розвитку:—

громадськість має брати пряму участь у процесі прийняття рішень і через свою участь примушувати місцеві органи влади захищати інтереси територіальної громади ( особливо це стосується бюджетного процесу);—

місцеві органи влади мають стати більш зорієнтованими на послуги, якщо вони будуть використовувати критерії оцінки діяльності, які повинні бути включені до бюджету.

Місцеві бюджети повинні стати сервісно-орієнтованими документами, які визначають кількість і якість послуг, тобто деталізують рівень послуг, які органи місцевої влади надають населенню.

Для будь-якого обраного органу місцевої влади дуже важлива підтримка з боку населення громади. А це можливе тільки тоді, коли влада задовольняє потреби населення у послугах, коли вона діє в інтересах громади і відповідає її потребам. Головний важіль в цьому — це місцевій бюджет. Якість щоденного життя громадян залежить від наповнення місцевого бюджету, від ефективності витрат, тому, в здійсненні запропонованих варіантів вирішення питань поліпшення бюджетного процесу територіальних органів влади зацікавлені як місцеві органи влади, так і громадськість. На жаль, ще існують керівники, які не хочуть змін і не мають бажання працювати більш ефективно та продуктивно на користь громади, але ж більшість людей, які працюють у місцевих органах влади, готові до впровадження позитивних змін, оскільки вони прагнуть служити задля добробуту населення своїх громад настільки добре, наскільки це можливо.

Вже усім в Україні зрозуміло, і владі і громадськості, що необхідно щось робити в напрямку покращення бюджетного процесу. Якщо ми не будемо нічого змінювати, протиріччя між владою та населенням громад тільки зростуть, місцеві бюджети не зможуть задовольняти наростаючі потреби населення у послугах, місцеві органи влади взагалі не