Ринок і економічна система
1. Оновні моделі сучасної економіки.
Цивілізація розвивається через глобальні історичні етапи, якими є патрі-архальне, індустріальне та постіндустріальне суспільство.
Патріархальне суспільство характеризується фундаментальним співвід-ношенням "людина - природа".
Індустріальне суспільство визначається базовим співвідношенням "людина - знаряддя та засоби праці". Для нього характерне прагнення людини до підкорення природи, масове споживання індустріально виробле-них речей, бюрократизація суспільства.
Постіндустріальне суспільство - нова фаза розвитку- цивілізації за форму-лою співвідношення "людина - людина". Притаманні цьому суспільству гуманізація розвитку, гармонія з природою, розвиток людської особистості, велич людини, '"економіка розуму" - основа не тільки технологічно-трудових, а й соціокультурних процесів.
У межах індустріального суспільства на початку XX ст. чітко сформува-лись дві протилежні крайнощі його розвитку - державний соціалізм та класичний (дикий) капіталізм. Прогресивний розвиток суспільства обумов-лює перехідний період від цих крайнощів до моделі змішаної економіки, через яку суспільство спрямовує свій рух до постіндустріального суспільства як нового ступеня розвитку. Ядро прогресивного розвитку становлять розви-нуті країни, а периферію - слаборозвинуті країни "третього світу", в яких домінує модель класичного капіталізм}' (вільного ринку), та постсоціалістич-ні країни.
У XX ст. розвинуті країни створили новий суспільний лад, більш прогресив-ний порівняно з класичним, або державно-монополістичним капіталізмом, -елітаризм, або неокапіталізм. Економічною основою цього ладу є змішана економіка, яка суттєво відрізняється від моделі вільного ринку. Разом з тим відносно країн "третього світу" елітаризм несе в собі загрозу для цивілізації внаслідок примітивізації масової культури, виявлення гегемонізму, економічного. екологічного, ідеологічного та інших форм експансіонізму, що порушує законні права та інтереси багатьох країн і народів периферії світового госпо-дарства.
Поглинання ринку країн "третього світ)'" відбувається через односторон-ню лібералізацію зовнішньоекономічної діяльності, створення умов нерівно-правного торгового обміну, монополізацію високих технологій (так звана "інтелектуально-технологічна рента"), впровадження ефективних економіч-них механізмів стимулювання власного експорт}7 науковомісткої продукції, жорстке обмеження імпорту та через додаткові механізми нищення виробни-чого, науково-технічного, технологічного та освітнього потенціалів, через відлучення держави від втручання в економіку.
Еволюційний шлях трансформації суспільного ладу, здійснюваний за моделлю змішаної економіки, опирається на сукупність економічних теорій, серед яких провідними є українська інноваційна теорія, започат-кована в працях М. Туган-Барановського. та теорія Дж. Кейнса. Ці теорії побудовані на цілеспрямованому втручанні держави в економіку та раціональному поєднанні державного регулювання і ринкового саморе-гулювання.
На відміну від розвинутих країн, теоретики українських "реформ" опи-раються не на сукупність економічних теорій, а лише на монетаристську економічну теорію М. Фрідмєна неоконсервативної (неоліберальної) школи, відкинувши найбільше надбання економічної науки XX ст. - українську інноваційну теорію. Робиться це під тиском міжнародних фінансових органі-зацій та за порадами іноземних експертів-консультантів, а також під впли-вом напіврабської психології і неосяжних апетитів до збагачення за рахунок народ}' України корумпованих кланів "нових українців".
З точки зору розвитку суспільства Україна рухається з XX ст. назад, у XVIII ст., сприймаючи ринкові відносини за моделлю Адама Сміта та Чика-зької школи, де за головний мотив діяльності взято лише максималізацію прибутку, протиставляючи суспільство виробництв}' й державі, нехтуючи духовними, моральними та культурними цінностями.
Україна ж має всі необхідні умови, щоб. вибравши за мету реформ мо-дель змішаної економіки та обіпершись на власні продуктивні сили, довіру, працелюбство й талант свого народ}', на сукупність економічних теорій, забезпечити її національну безпеку та високий життєвий рівень широких верств населення, вибороти своє чільне місце в колі розвинутих країн, країн елітаризму.
А ознаками розвинутих країн є:
не протиставлення, а органічна єдність, взаємодоповнення ринкової са-морегуляції та державного регулювання економіки; багатоукладність в економіці, за якої форма власності втрачає своє вирішальне значення; провідною є тенденція до розмивання ("зняття") приватної власності та експропріації капіталістів, коли її суб'єктом є влада фінансової еліти, яка стимулює перехід від приватної до корпора-тивно-елітаристської власності. Власність в розвинутих країнах - це комплекс прав, а не тільки права володіння, користування та розпоряд-ження;
одностороння лібералізація зовнішньоекономічної діяльності з одночас-ним захистом власного ринку та власного виробника;
розвиток на основі сукупності економічних теорій (монетаристської, Кейнса. інституціоналізму тощо), серед яких провідною є інноваційна теорія, започаткована в Україні М. Туган-Барановським;
високий рівень (стандарт) життя та рівень соціального захисту населення своєї країни;
розвинена демократія - розв'язання соціальних конфліктів мирним ком-промісним шляхом на основі структуризації суспільства, патріотизм і стри-маність у розумних межах стосовно пограбування свого населення з боку владної та політичної еліти;
наявність у суспільстві сучасного середнього класу (основа злагоди) як сукупності середнього власника та висококваліфікованих фахівців - робіт-ників, вчених, вчителів, лікарів, юристів, державних службовців, творчих працівників тощо;
збереження державою незалежності і керованості в політиці, економіці і культурі;
обмеження іноземних інвестицій в свої фірми та заборона продажу землі іноземцям;
використання національної ідеї, національних інтересів як ідеології роз-витку країни.
Отже, якщо за мету реформ ставити розбудову таких ринкових відносин, які ведуть до зростання добробуту широких верств населення, до стандарту життя розвинутих країн, то Україна має змінити курс ринкових реформ від моделі класичного капіталізму (вільного ринку) до моделі елітаризму (нео-капіталізму), тобто до змішаної економіки, і привести зміст реформ у відпо-відність до Конституції України.
Соціально-економічне середовище формується такими чотир-ма основними елементами:
1) світоглядом, що мотивує рішення та поведінку людини;
2) існуючими інститутами як сукупністю норм права в будь-якій галузі суспільних відносин, тією чи іншою формою суспільного устрою (ринки, закони і постанови, норми, звички, власність, культура, сім'я, менталітет, держава тощо), які визначальним чином впливають на рішення та вчинки;
3) системою заохочень індивідуума, що проявляється через відносні ціни та доходи;
4) політичними діями, які впливають на три попередні елементи [21]. Трансформація суспільства